Дівоча честь і розпусні вечорниці. Весілля й обряд «комори». Повсюдні заборони та сороміцькі пісні. Картина того, якими були інтимні стосунки українців, справляє двояке враження, якщо спиратися лише на фольклор. Як же все було насправді і як ми кохалися?
У своїй новій книжці етнологиня Ірина Ігнатенко розповідає історію інтимних стосунків в українських традиціях. Авторка описує тодішнє ставлення до власного тіла й тілесності, особливості весільних обрядів і контрацепції, пологи та заборони.
Книжка «Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків в українських традиціях» виходить у видавництві «Віхола». Зараз відкритий передпродаж. Публікуємо уривок.
Контрацептиви та аборт
Застосування жінками будь-яких засобів з контрацептивною метою, а тим паче аборти народна мораль суворо забороняла, прирівнювала до найстрашнішого гріха — вбивства.
Такий погляд на контрацептиви й аборти сформувався на наших теренах під впливом християнства ще з часів Русі. Церква всіляко засуджувала (й засуджує) такі дії.
Так, за 9-м правилом, ухваленим на VI Вселенському cоборі, «жон, які дають лікарства, що творять недоношення плода в череві, і приймають отрути, що умертвляють плід», називали вбивцями й накладали на них сувору покуту. Крім того, у 2-му правилі святого Василія Великого сказано про те, що жінка, «яка навмисно погубила зачатий в утробі плід, є вбивця й відлучається від церковного спілкування на 10 років».
Отже, з одного боку, догматичне православне вчення сформувало в народній свідомості ставлення до контрацепції та аборту як до смертного гріха дітовбивства, з іншого, сама народна мораль визнавала цю дію аморальною й такою, що порушує закони Всесвіту:
Люди на те сходяться, побираються і любляться, аби мати діти.
З іншого боку, не слід забувати про відсутність будь-якої надійної та безпечної контрацепції. Про безпечні аборти в ті часи годі вже й казати! Поміж тим, випадки запобігання вагітності або самочинне абортування плода, очевидно, траплялися. Підтвердженням цьому є відомі в традиційній культурі способи «скидання» дітей. Розгляньмо детальніше й розпочнімо з так званих контрацептивів. Контрацептивні засоби, які застосовувалися жінками в традиційному українському суспільстві, умовно розподілимо на два види: «природні» (вживання відварів трав, коріння тощо) та магічні. Можна припустити (з огляду на більшу представленість у джерелах), що частіше застосовувалися останні.
За народними уявленнями, вже починаючи з весілля можна було за допомогою магічних засобів позбавити жінку здатності народжувати. Це була певна опозиція («темний» бік) тим функціям весільних обрядів, головним призначенням яких було «програмувати» здорових і щасливих нащадків. У народі вірили, що саме в цей час можна не тільки активізувати магію плодючості, а й, навпаки, відтягнути настання вагітності або ж «позбутися» нащадків назавжди.
Зокрема, головним весільним обрядом був другий посад молодих (перший відбувався під час дівич-вечора) — обрядове єднання наречених за столом під час виконання таких важливих дій, як розділення короваю й пов’язування нареченої хусткою, що символічно означало приєднання нареченої до групи заміжніх жінок.
Цей обряд був ключовим у весільній обрядовості й уподібнювався до того, що ми зараз назвали би розписом у РАЦСі. Після цього молоді вважалися чоловіком і дружиною. Так от: під час другого посаду наречена, не бажаючи одразу завагітніти, могла підкласти під себе стільки пальців рук, скільки років не хотіла мати дітей:
Котра не хоче мати діти, то присідає на посагу стільки пальців руки, кілько літ хотіла б не мати: коли б присіла цілу руку, то до смерті не родила б. Одначе це гріх, і до неба за се не приймають.
Могла це зробити й інша людина:
Мою сестру вельми молодою замуж оддали. Родилась у її дівочка через год. От свекруха тоді й каже: «Я й пальчики закладала, а воно взяло да й родилось!» […] Як посадили молоду на кожух, я й пальчиками закладала пуд кожух й замовляла на три годи, шоб не було дітей.
На весіллі практикувалася традиція биття горщиків, черепки від яких символізували кількість майбутніх дітей. І, навпаки, не бажаючи мати дітей, наречена ховала порожній горщик. Вважалося, що позбавити наречену плодючості можна, якщо під час весілля надягти на неї чоловічу шапку.
Застерігали позичати що-небудь у хаті, коли молоді
ладнаюцца до церкви венчацца, бо є такі, що позичить щось да й замовляє на те, щоб не було дітей.
Позбавити себе нащадків могли молоді, якщо під час вінчання нібито випадково гасили свічки зі словами: «Як немає світу, так щоб не було і дітей».
Наступна група магічних засобів, яка пов’язувалася в народній культурі з контрацепцією, полягала в різних магічних діях, які проводили над сорочкою, заплямованою місячною кров’ю.
Зокрема, таку сорочку закопували в землю чи підмішували в корм тваринам; проводили маніпуляції з водою, в якій прали «місячну» сорочку; палили заплямовану сорочку в печі або виливали туди воду після її прання. Палячи сорочку, жінки примовляли: «Як ця кров на пічці печеться, так щоб і діти попеклися в моїй утробі» — й тому, за народними переказами, під час горіння сорочки можна почути плач дітей:
Дівиці, які хочуть загубити плід, під час менструації, ополоскавши у воді замарану білизну, воду цю виливають на вогонь у пічці; кажуть, що при цьому з пічки лунає плач і стогін малюка, що мало по малу вщухає.
Такі дії символічно означали запікання плода жінки. Вони були пов’язані з віруванням у те, що саме в менструальній крові «запрограмована» та кількість дітей, яку жінка зможе народити. Палячи жіночу кров, символічно палили всіх ненароджених нащадків.
Значна частина засобів запобігання вагітності була пов’язана з прийомом усередину різних субстанцій. Зокрема, жінки їли хліб із шерстю ялової корови чи вівці, вірячи, що тварина може «передати» свою неплідність жінці.
Цікаво, що існувало переконання в тому, що заплідненню сприяє вживання насіння, тому, щоб уникнути вагітності, слід було виключити його з раціону. Це вірування могло виникнути за аналогією «насіння — сім’я». Так, як земля родить урожай від насіння, і жінка народжує дитину від «сімені» чоловіка.
Якщо жінка вже мала кількох дітей і не хотіла більше, вона закопувала плаценту, яка символізувала плідність, біля порога, причому в перевернутому положенні; цим вона начебто покладала край наступним пологам. Вважалося, що дітей не буде й тоді, коли дати з’їсти плаценту свині або якісь іншій домашній тварині. Щоб уникнути нової вагітності, жінки також намагалися якомога довше годувати дитину груддю.
Я своїй кумі якось порадила. Вона мене питає: «Що його робить, щоб часто діти не родилися?» — «Годуй груддю довше, — кажу, — то поки не одлучиш, поти другого не буде».
Вона мене послухала. Уже четверте літо Мартинові, а вона не одлучає. На коняці, було, їде через мою леваду, а до матері біжить цицьки ссать. Дітей таки не було в неї….
Щоб не завагітніти, вживали й інші способи, як-от:
«Щоб не запліднитись, знають наші жінки прибирати відповідні положення під час зносин, а властиво в часи еякуляції, … декуди стискають живіт або кладуться при зносинах боком або на живіт або зносяться з заду, … думають тако, що зараз по зносинах треба віддати мочь, щоб усунути сїмя, … уживається і вимивання, у нас звичайно мочію, декуди водою».
Окрім того, в народі вважали, що жінка не завагітніє, «якщо після зносин перевернутися животом вниз».
З погляду сучасної медицини, очевидно, що всі ці засоби мали дуже віддалений стосунок до реальної контрацепції, проте вони засвідчують, що далеко не всі жінки хотіли безперестанку народжувати й шукали способів цього уникнути.
Що ж до абортів, то важко однозначно сказати, якими способами позбавлялися від плода, адже такі методи не афішували й приховували. З-поміж відомих засобів найчастіше згадується «викручування» плода веретеном. Як наслідок таких варварських операцій, «кровотіченіє йде по повгода, не закривається матка», що найчастіше призводило до смерті жінки, якій зробили аборт. Зазвичай до такого способу вдавалися на великому терміні вагітності.
Коли ж термін був невеликим, жінки намагалися спричинити викидень: перетягували живіт рядном, мотузками, м’яли його, стрибали з висоти, піднімали важкі речі тощо. Можна припустити, що практикували й уживання різних субстанцій.
Серед них відомі вивари з материнки, вишневої кори, цвіту барвінку, шафрану, гречаної полови, конопляних маківок, лушпиння цибулі. Могли вживати настоянку із суміші пороху, селітри, ртуті, сірки, міцної горілки. Існувало переконання, що купелі з дубової кори й коріння переривають вагітність. Насипали в миску негашеного вапна, поливали водою й ставили над паром.
Лікар С. Верхратський наводив такі народні засоби, які спричиняли викидень:
Як місячні затримались і жінка вважала себе вагітною, то для порушення її пили шафран з горілкою, хіну, бузок, сажу, маточні рожки, рушничій порох з горілкою, вивар вишньового листя, дзензівера, барвінку. Робили гарячі купелі, парили ноги, пили бите скло, переступень, козацький можевельник. Клали багато банок на крижі, «щоб зірвати плід».
Знову-таки, всі ці засоби були вкрай небезпечними й завдавали непоправної шкоди здоров’ю, а подекуди й життю жінок.
