Дебютна книжка лікарки-дієтологині Олесі Добрянської «Вага (не) проблема?» — науково-популярне видання про вагу, апетит і здоров’я.
Авторка пояснює, як насправді працює тіло людини та як усвідомити власну норму, а не намагатися наосліп рухатися до «ідеалу». Добрянська розбирає, у чому різниця між ожирінням та надлишковою вагою і чому в процесі схуднення зростає апетит. Також вона розповідає, як калорії в певний момент перетворилися на ворогів, із якими потрібно постійно боротися, і чи справді існує ген ліні.
Книжка «Вага (не) проблема?» — не про те, як змусити себе скинути кілограми. Вона про те, як нарешті зрозуміти власне тіло й змістити фокус зі схуднення на те, щоб зберігати здоров’я в будь-якому розмірі.
Публікуємо уривок.
Етика публікацій у соціальних мережах
За останні десятиліття соціальні мережі довели свою ефективність у підвищенні обізнаності населення щодо різних питань охорони здоров’я. Вони допомагають популяризувати вакцинацію, сприяти раціональному використанню антибіотиків, спростовувати медичну дезінформацію та підвищувати рівень медичної грамотності. Крім того, соціальні мережі можуть бути важливим інструментом дестигматизації захворювань і станів, які традиційно супроводжуються суспільними упередженнями (психічні розлади, залежності, окремі хронічні захворювання, інвалідність тощо).
Попри значну користь соціальних мереж, медичні лідери думок можуть поширювати упереджені та зневажливі висловлювання в публічному просторі, що впливає на суспільне сприйняття хвороби та ставлення до окремих груп пацієнтів. Якщо говорити про ожиріння, лікарі-блогери, які прагнуть популяризувати здоровий спосіб життя, нерідко зосереджуються переважно на поведінкових аспектах контролю ваги та недостатньо висвітлюють захворювання як складне й багатофакторне. Повідомлення в соціальних мережах часто акцентують увагу на індивідуальному виборі харчування та фізичної активності, залишаючи поза увагою роль генетичних, біологічних, психологічних і середовищних чинників, які впливають на розвиток ожиріння. Навіть рекомендації щодо профілактики або зниження ваги, зроблені з добрими намірами, можуть ненавмисно підтримувати стигмаційні уявлення, якщо ожиріння подається винятково як наслідок особистих рішень або недостатніх зусиль людини.
Висловлювання на кшталт: «Сьогодні в мене була 35-річна пацієнтка вагою 120 кг. Каже, що майже нічого не їсть. Типова брехня товстих людей», «Самі доводять себе до такого стану» чи «Ви дорослі люди, візьміть нарешті себе в руки» можуть посилювати вагостигму, навіть якщо їхньою декларованою метою є боротьба з ожирінням. А фрази на зразок: «Ожиріння підвищує ризик цукрового діабету та серцево-судинних захворювань» або «Ожиріння є складним багатофакторним хронічним захворюванням, яке потребує профілактики та лікування» інформують про медичні ризики без стигматизації пацієнтів. Медичні застороги не зобов’язані звучати позитивно, але вони мають бути коректними.
Публічне приниження або висміювання пацієнта, яке в окремих випадках може супроводжуватися дискримінаційним ставленням, залежно від конкретних обставин є проявом стигматизації та порушенням професійної етики. Наприкінці травня 2026 року в соціальній мережі Threads виник скандал навколо дій лікарки-анестезіологині, яка залишила коментар під фотографією дівчини з ожирінням, а згодом опублікувала у власному профілі скриншот цього фото разом зі своїм коментарем, у якому зазначила, що суспільне захоплення зовнішністю дівчини є нещирим, а також висловила занепокоєння щодо можливих наслідків ожиріння для її здоров’я. За словами анестезіологині, її коментар був продиктований турботою про молоду людину та бажанням привернути увагу до ризиків, пов’язаних із надмірною вагою. Дівчина ж повідомила, що не давала дозволу на публікацію власного фото, а також що має тривалий досвід боротьби з РХП, межовим розладом особистості та депресією і перебуває під наглядом фахівців та проходить лікування.
Проблема полягала не в тому, що лікарка згадала про медичні ризики ожиріння. Повторюсь: вони можуть і мусять обговорюватися відкрито. Суперечки виникли через публічне використання фотографії конкретної людини без її згоди та обговорення зовнішності й можливого стану здоров’я у спосіб, який багато хто сприйняв як стигмаційний і такий, що суперечить принципам професійної етики.
Утім, питання конфіденційності не обмежується лише випадками, коли пацієнта можна впізнати за фотографією. Поширення в сториз чи в дописах у соціальних мережах анонімізованих історій пацієнтів, імовірно, має на меті ознайомити громадськість з важливою медичною інформацією та сприяти кращому розумінню особливостей медичної допомоги. Однак відсутність фото, імені та прізвища сама по собі не гарантує анонімності, якщо медичний інфлюенсер ділиться достатньою кількістю деталей (віком, місцем проживання, діагнозом, датою візиту чи іншими обставинами), які дають змогу родичам, знайомим або іншим особам ідентифікувати пацієнта.
У статті «Етика публікацій у соціальних мережах: приклад ожиріння», опублікованій у журналі «European Journal of Obstetrics & Gynecology and Reproductive Biology», медичні працівники розглядають етичні проблеми, пов’язані із зображенням людей з надмірною вагою у соціальних мережах. У тексті наголошується, що публікація фотографій осіб з ожирінням у принизливому або стигмаційному контексті є непрофесійною та потенційно шкідливою.
Міжнародні фахові організації у сфері боротьби з ожирінням наголошують на важливості інформування пацієнтів про пов’язані з ожирінням ризики для здоров’я, зокрема через медичні блоги й інші канали комунікації. Однак вони не рекомендують використовувати сором, звинувачення чи висміювання людей із надмірною вагою як засоби мотивації до змін, оскільки такі підходи вважаються проявами вагової стигматизації та можуть негативно впливати на фізичне і психічне здоров’я пацієнтів, а також погіршувати результати медичної допомоги.
