Іноді один переглянутий фільм здатний змотивувати сильніше, ніж десятки порад чи книжок із саморозвитку. Особливо, якщо ситуації в ньому не вигадані. Фільми, засновані на реальних подіях, нагадують: за кожною великою перемогою стоять роки роботи, сумніви, невдачі та рішення не зупинятися.
DIVOCHE.MEDIA зібрало добірку фільмів, що розповідають історії реальних жінок. Вони досягали професійного успіху, встановлювали спортивні рекорди, відстоювали права інших і знаходили себе після болючого життєвого досвіду.
«Приховані фігури» (Hidden Figures, 2016)
За першим орбітальним польотом американського астронавта Джона Гленна стояла робота не лише інженерів, а й трьох афроамериканських математикинь — Кетрін Джонсон, Дороті Вон і Мері Джексон. Попри расову сегрегацію та гендерні стереотипи, вони стали невіддільною частиною космічної програми NASA. Це фільм не про науку та космос, а про жінок, які щодня доводили свою професійність у системі, що не була готова визнавати їхні досягнення.
«Темпл Ґрандін» (Temple Grandin, 2010)
Біографічна стрічка про науковий шлях Темпл Ґрандін — жінки з аутизмом, яка завдяки особливому сприйняттю світу змогла краще зрозуміти поведінку тварин. Долаючи упередження лікарів і зневажливе ставлення колег-чоловіків, вона побудувала наукову кар’єру та суттєво вплинула на гуманізацію американського тваринництва.
Фільм здобув сім премій «Еммі», зокрема за найкращий телефільм, а також премію Пібоді за виразне візуальне відтворення сприйняття людини з аутизмом. Виконавиця головної ролі Клер Дейнс отримала за цю роботу «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів США.
«Джой» (Joy, 2015)
Джой Мангано виховує дітей, намагається впоратися з фінансовими труднощами й раз у раз відкладає власні мрії. Усе змінюється, коли вона винаходить швабру з механізмом самовіджимання. Так починається її шлях у бізнесі. На Джой чекають складні переговори, судові суперечки та недовіра партнерів. Однак вона наполегливо відстоює свій винахід і поступово перетворює його на успішний продукт.
За роль головної героїні Дженніфер Лоуренс отримала «Золотий глобус» як найкраща акторка в комедії або мюзиклі та була номінована на «Оскар». На той час вона стала наймолодшою акторкою, яка здобула чотири номінації на цю премію.
«Коко до Шанель» (Coco Before Chanel, 2009)
Сьогодні ім’я Коко Шанель асоціюється зі світом високої моди, однак її шлях до успіху починався з бідності, життя в сиротинці та тривалих пошуків власного місця. Фільм розповідає про молоду Габріель Шанель, яка працює швачкою, виступає у провінційних кабаре й лише починає створювати одяг. Дивлячись на незручні сукні, корсети та пишні капелюхи, нав’язані жінкам тогочасною модою, Габріель поступово виробляє власний стиль. Вона запозичує елементи чоловічого гардероба та відмовляється підкорятися правилам, за якими суспільство визначало, який вигляд повинна мати жінка та яке місце вона може посідати.
Головну роль виконала Одрі Тоту, а сам фільм номінували на «Оскар» за найкращий дизайн костюмів.
«Наяд» (Nyad, 2023)
У молодості американська плавчиня Даяна Наяд кілька разів намагалася подолати вплав відстань між Кубою та Флоридою, однак щоразу зазнавала невдачі. Через три десятиліття вона повертається до своєї мрії, хоча майже ніхто не вірить, що в її віці такий заплив можливий. Разом із тренеркою та близькою подругою Бонні Столл Даяна починає виснажливу підготовку до нового випробування.
Це стрічка не лише про спортивне досягнення, а й про наполегливість, дружбу та право повертатися до відкладених мрій у будь-якому віці.
Фільм отримав дві номінації на «Оскар»: Аннетт Бенінг — за найкращу жіночу роль, а Джоді Фостер — за найкращу жіночу роль другого плану. Також стрічку відзначила Асоціація жінок-кіножурналісток за руйнування вікових стереотипів у кіно.
«Плавчині» (The Swimmers, 2022)
Історія сестер Юсри та Сари Мардіні розгортається в охопленій війною Сирії. Залишивши дім, вони вирушають до Європи небезпечним морським шляхом. Коли човен із біженцями починає тонути в Егейському морі, сестри стрибають у воду й кілька годин допомагають доправити його до берега, рятуючи життя пасажирів.
Після виснажливої подорожі Юсра опиняється в Німеччині, де повертається до тренувань і намагається здійснити свою дитячу мрію. Зрештою вона потрапляє до першої в історії олімпійської збірної біженців і виступає на Іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро.
«Битва статей» (Battle of the Sexes, 2017)
Фільм розповідає про легендарний тенісний матч 1973 року між 29-річною першою ракеткою світу Біллі Джин Кінг та 55-річним колишнім чемпіоном Боббі Ріггсом. Їхній поєдинок, який дивилися мільйони людей, перетворився на значно більше, ніж спортивне змагання, — на публічну суперечку про здібності жінок та їхнє право на рівність.
Поза кортом Кінг бореться з дискримінацією у професійному тенісі та відстоює рівні призові для жінок і чоловіків. Водночас вона намагається розібратися у власній ідентичності та почуттях, які змушена приховувати. Паралельно фільм показує Ріггса — азартного шоумена, який прагне повернутися в центр суспільної уваги й перетворює матч на гучне медійне видовище.
Біллі Джин Кінг зіграла Емма Стоун, а Боббі Ріггса — Стів Карелл. За ці ролі обох акторів номінували на «Золотий глобус». У фільмі також знялися Андреа Райзборо, Сара Сільверман, Білл Пуллман та Елізабет Шу.
«За статевою ознакою» (On the Basis of Sex, 2018)
Біографічна драма про початок кар’єри Рут Бейдер Ґінзбург, яка згодом стала суддею Верховного суду США та однією з найвідоміших борчинь за гендерну рівність.
Попри блискучу освіту, Рут не може знайти роботу в юридичній фірмі: роботодавці раз у раз відмовляють їй лише через те, що вона жінка. Разом із чоловіком Мартіном Ґінзбургом вона береться за справу клієнта, якому не надали податкову пільгу на догляд за матір’ю. На перший погляд, ідеться про несправедливість щодо чоловіка, однак саме це дає Рут можливість показати, як закони, засновані на гендерних стереотипах, обмежують права всіх людей. Судова перемога стає важливим кроком у її подальшій боротьбі проти дискримінаційного законодавства США.
Рут Бейдер Ґінзбург зіграла Фелісіті Джонс, а її чоловіка Мартіна — Армі Гаммер. У стрічці також знялися Джастін Теру, Кеті Бейтс, Сем Вотерстон і Кейлі Спені.
«Північна країна» (North Country, 2005)
Джозі Еймс залишає чоловіка, який чинить насильство, повертається з двома дітьми до рідного містечка в Міннесоті й влаштовується на залізорудну шахту. Жінки на підприємстві щодня стикаються з приниженнями, погрозами та сексуальними домаганнями з боку колег-чоловіків, які вважають шахту винятково своєю територією. Через ігнорування скарг керівництвом Джозі вирішує звернутися до суду. Їй доводиться протистояти не лише великій компанії, а й осуду містян та спротиву колег, які бояться втратити роботу.
Стрічка частково заснована на історії Луїс Дженсон та першого у США колективного позову про сексуальні домагання на робочому місці — справи «Дженсон проти Eveleth Taconite Co.». Джозі зіграла Шарліз Терон, яку за цю роль номінували на «Оскар». Номінацію за роль другого плану також отримала Френсіс Макдорманд. До того ж у фільмі знялися Вуді Гаррельсон, Шон Бін і Сіссі Спейсек.
«Вона сказала» (She Said, 2022)
Драма відтворює розслідування журналісток The New York Times Джоді Кантор і Меган Туї, які викрили численні випадки сексуальних домагань і насильства з боку впливового голлівудського продюсера Гарві Вайнштайна.
Стрічка докладно показує журналістську роботу: пошук джерел, перевірку свідчень, збір документів і тривалі розмови з жінками, які роками боялися публічно розповісти про пережите. Репортерки також з’ясовують, як угоди про нерозголошення та юридичний тиск допомагали Вайнштайну уникати відповідальності.
Публікація розслідування у 2017 році спричинила хвилю нових свідчень і надала глобального розголосу руху #MeToo, який активістка Тарана Берк започаткувала ще у 2006 році. Джоді Кантор зіграла Зої Казан, а Меган Туї — Кері Малліган. У фільмі також знялися Патриція Кларксон, Андре Брауер і Саманта Мортон.
«Дика» (Wild, 2014)
Після смерті матері, розпаду шлюбу та періоду наркотичної залежності Шеріл Стрейд вирішує самотужки пройти понад 1700 кілометрів маршрутом Тихоокеанського хребта. Не маючи досвіду тривалих походів, вона вирушає в дорогу з надто важким рюкзаком і поступово вчиться давати раду як фізичним труднощам, так і власним спогадам. Подорож через пустелі, гірські перевали й ліси стає для Шеріл способом пережити втрату, осмислити рішення, які привели її до кризи, та поступово повернути контроль над власним життям.
Стрічку знято за автобіографічною книжкою Шеріл Стрейд «Дика». Головну роль виконала Різ Візерспун, а матір героїні зіграла Лора Дерн. Обох акторок номінували на «Оскар»: Візерспун — за найкращу жіночу роль, Дерн — за найкращу жіночу роль другого плану.
«Ерін Брокович» (Erin Brockovich, 2000)
Ерін Брокович — мати трьох дітей без юридичної освіти, яка влаштовується до невеликої адвокатської фірми. Переглядаючи документи у справі про нерухомість, вона знаходить медичні записи жителів містечка Гінклі й починає з’ясовувати, чому їх оплачує енергетична компанія PG&E. Ерін виявляє, що ґрунтові води в місті забруднені токсичним шестивалентним хромом, а місцеві родини роками потерпають від серйозних проблем зі здоров’ям. Вона збирає свідчення, знаходить важливі документи, здобуває довіру постраждалих і допомагає адвокатам домогтися компенсації у 333 мільйони доларів.
Ерін Брокович зіграла Джулія Робертс, яка отримала за цю роль «Оскар» і «Золотий глобус». У фільмі також знялися Альберт Фінні, Аарон Екгарт і Марґ Гелґенберґер.
