У «Театрі Драматургів» 23–24 травня відбудеться прем’єра вистави «Sex Education» — про дорослішання, прийняття і вибір себе.
Режисерка Єлизавета Роєнко вибудовує виставу у форматі devised theatre не на готовій п’єсі, а на особистих історіях акторок. На сцені поєднуються різні художні мови: монологи, рухові фрагменти, пісні та перформативні епізоди. Замість лінійної оповіді на глядачів чекає послідовність сцен, що складаються в цілісну композицію — мозаїку спогадів, внутрішніх станів і пережитих ситуацій.
«Sex Education» торкається теми дорослішання дівчат крізь призму їхніх особистих досвідів і страхів, радостей і відкриттів, сповнених суперечностей.
Вистава досліджує зміну ставлення до власного тіла — від раннього сорому до спроб його зрозуміти й прийняти, а також не оминає тем, які традиційно залишаються табуйованими: менструація, сексуальність, вагітність, психічне здоров’я. На сцені виникають образи тривоги, депресивних епізодів, self-harm — станів, які роками пояснюють просто «перехідним віком», хоча вони потребують уваги й розмови.
Окрім цього, акторки говорять про страх «не відповідати», перші стосунки, де турбота часто переходить у контроль, та про прогалини в сексуальній освіті, які залишають місце для міфів, тривоги й замовчування.
На тлі цих викликів розгортається інша історія — дружби як форми підтримки й поступового повернення до себе. Вистава показує рух від самокритики до здатності усвідомлювати власний досвід, від боротьби із собою до прийняття.
У «Sex Education» грають акторки Анастасія Давидюк, Наталія Гурин, Вікторія Люлька, Анна Македонська, Альона Пономаренко, Каріна Ярмоленко.
Покази вистави відбудуться 23–24 травня о 18.30 у «Театрі Драматургів» (вулиця Петра Сагайдачного, 25). Квитки вже доступні за посиланням.
- 17 травня у київському просторі χóра покажуть моновиставу «Те, на що всі так довго чекали» у режисурі Марії Шварньової, співзасновниці творчого об’єднання AMÆNTES. Нова вистава режисерки, створена на межі театру й стендапу, зміщує фокус на внутрішній досвід акторки та показує її стан у момент перед виходом на сцену. Шварньова іронізує над театральними кліше та правилами, над театром, у якому всі знають, як треба, але ніхто не впевнений навіщо.
