У часи війни питання освіти та перекваліфікації дорослих стоїть особливо гостро: за різними оцінками, роботу втратили від 2,5 до 4,5 мільйона українців. Чому зміна професії може лякати? Як мотивувати й підтримати себе на цьому шляху? Як швидко можна опанувати нову галузь? Й чому для цієї мети варто розглянути профтех?
Змінити професію в дорослому віці завжди було непросто. Від рішення знову сісти за парту стримують різні обставини: фінансова відповідальність перед родиною, брак досвіду в новій галузі, небажання розпочинати все спочатку, страх перед невідомістю, неприйняття чи навіть осуд із боку близьких або суспільства.
«Якщо ви вирішили змінити професію і йти кардинально новим шляхом, потрібна потужна мотивація — внутрішнє паливо, яке наближає нас до нашої мети, — коментує коучиня Анастасія Паньковецька. — Відповідь на запитання “Чому це важливо? Чому я роблю цей крок?” і буде стимулом рухатися далі, нагадуванням про те, чому ви обрали цей шлях та на що спиралися. Для новачка у професії, знову студента, який вже мав певний фах чи навіть був успішним у своїй галузі, а тепер знову навчається, “підживлювати” мотивацію вкрай важливо».
Юристка чи візажистка?
Світлана Окладна закінчила Національну академію управління у Києві 2014 року, навчалася на юридичному факультеті. Здобувши вищу освіту, отримала пропозиції роботи в суді та податковій службі — з мінімальною заробітною платнею. Щоб винаймати квартиру та жити у столиці, коштів не вистачало. Світлана відхилила пропозицію й повернулася до рідної Житомирщини, де впродовж року працювала не за професією.
Ідею перекваліфікуватися та піти навчатися вдруге їй підказала сестра — викладачка Київського вищого професійного училища швейного та перукарського мистецтва. Так через рік після закінчення вишу Світлана здобула ще одну професію — візажиста: хист до малювання мала з дитинства.
«Навчання було на високому рівні. Я склала іспити на відмінно, й мені запропонували роботу в училищі. Спочатку вагалася, та все ж вирішила спробувати. Тричі на тиждень викладала, в інші дні — працювала за новим фахом. У такому темпі мій професійний рівень почав помітно зростати, я бачила результати й дуже раділа», — розповідає Світлана.
Профтехосвіта для дорослих
В училищі Світлана Окладна викладає спецдисципліни «Основи макіяжу» й «Декоративна косметика та грим». У пригоді стала й перша, правнича, освіта: в училищі Світлана також викладала правознавство, історію, етику, суспільні науки. За п’ять років педагогічної діяльності вона випустила сім груп візажистів — не лише колишніх школярів, але й дорослих, які приходили до училища з центру зайнятості.
До слова, дорослі можуть вступати до профтеху впродовж навчального року, а не лише в період вступної кампанії. Навчання триватиме від 6 місяців до 3 років. Вартість і термін навчання може залежати від оцінювання наявних знань, умінь та навичок.
Оплачувати навчання можна власним коштом, а також коштом роботодавця. Завдяки системі дуальної освіти навчання у профтеху передбачає практику і стажування на українських підприємствах, а це, своєю чергою, гарантія подальшого працевлаштування.
Зі своїми студентами Світлана досі на зв’язку.
«Дехто й нині працює. А хтось робить макіяж лише собі або подругам. Попри це, ніхто з моїх студентів жодного разу не пошкодував про навчання, адже можливості та перспективи у професії візажиста дуже широкі», — переконана Світлана.
Обирати професію до душі
Сфера візажу постійно вдосконалюється: з’являються нові технології та якісна косметика.
«З війною клієнтська база візажистів суттєво зменшилася. Та насправді ця проблема розпочалася раніше, ще 2020-го, коли у зв’язку з пандемією люди почали скасовувати святкування та економити на макіяжах. Нині веселитися також хочеться не всім — відкладають на потім. Водночас люди змінюються, втілюють свої мрії, бо зрозуміли, що життя дуже швидкоплинне. Це стосується і професії: намагаються знайти щось до душі, а не лише прибуткове чи популярне», — ділиться спостереженнями Світлана.
Нині Світлана Окладна в декреті: її молодшому сину півтора року, старший ходить до садочка. Попри те, що родина й дім потребують чимало зусиль та уваги, жінка продовжує розвиватися творчо та підвищувати кваліфікацію на онлайн-курсах, а коли є змога — працювати з клієнтами.
«Думаю, я реалізована у своїй професії. Працювала викладачем, професійно навчалася, зростала, в училищі постійно тривав творчий процес: різні події, конкурси. Працювала і приватно. Пам’ятаю, бувало, що всі вихідні розписані, зайняті макіяжами. Це не лише приносило кошти, це дуже надихало. Мабуть, я ніколи не покину свою професію: для мене вона дуже цікава і творча», — зізнається Світлана.
Поради на шляху зміни професії від коучині Анастасії Паньковецької
- Сформуйте коло однодумців
Підтримка людей, з якими ви на одній хвилі, допоможе почуватися впевненіше на шляху опанування нового фаху. Однодумцями можуть бути колеги з навчання чи професійної спільноти, з якими ви маєте спільні цінності.
- Оберіть ментора або вчителя
Він чи вона зможе надати зворотний зв’язок, у цієї людини ви зможете навчатися, надихатися, спостерігаючи за її результатами. Найкраще шукати менторів у певній галузі через «треті руки» та у соціальних мережах. Звертайте увагу на свої відчуття: важливо почуватися з ментором вільно.
- Спирайтеся на внутрішні опори
Оцініть свої сильні сторони, знання та навички, які допомогли вам обрати цей шлях. Знайти внутрішні опори допоможуть рефлексії набутого досвіду: згадайте свої перемоги, досягнення і проаналізуйте ті якості, завдяки яким ви змогли досягнути результатів.
- Віднайдіть власні сенси
Для чого вам це насправді? Особисті сенси в новій діяльності, професії будуть вас підтримувати та мотивувати. Запитайте себе: чому це для мене важливо? Що я здобуду? Як цей крок змінить моє життя? Чому важливо зробити його саме зараз? Якщо відчуваєте хвилювання, помічаєте реакцію тіла й готові спробувати попри страх — ваші сенси справжні.
Партнерська публікація
Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України». Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та програми.
