На сайті Інституту вивчення проблем злочинності виявили статтю про зґвалтування з віктимблеймінгом. У МОН поки не відреагували

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України запідозрили у віктимблеймінгу.

Про це на своїй сторінці у Facebook написала українська блогерка й засновниця платформи goodjob Дана Окоманюк, котра виявила на сайті інституту статтю «Убережи себе від зґвалтування», в якій розглядаються «найбільш типові ситуації зґвалтування» та надаються рекомендації, як уникнути «злочинного посягання».

Зокрема, у статті зазначається, що «у багатьох випадках громадяни своєю віктимною (необачною, ризикованою, аморальною та ін.) поведінкою провокують або полегшують вчинення проти себе зґвалтування». Щоб уникнути зґвалтування, невідомі автори радять «уникати проведення дозвілля, сумнівних розваг у компаніях із чоловіками/ком, які перебувають у нетверезому стані, пропонують або намагаються залишитися під будь-яким приводом з вами наодинці у закритому приміщені», а якщо «погодились на таку сумнівну пропозицію», то потрібно повідомити близьким своє місцеперебування і «попросити їх періодично телефонувати».

Окрім цього, саме жінка має «під час застілля контролювати свою поведінку та поведінку людей, які її запросили».

«Жести прихильності і будь-які флірти з вашого боку можуть бути розцінені як сексуальна доступність і легковажність. Уникайте розмов на інтимні теми, відвертих танців, розваг; наполегливих спроб залишитися наодинці в ізольованій від інших кімнаті. Пам’ятайте, будь-яка гра з вашого боку зазвичай розцінюється потенційним ґвалтівником як своєрідна прелюдія до інтимної близькості, а тому дуже легко зникає і без того досить тонка грань між статевим актом за взаємною згодою та зґвалтуванням», — йдеться у статті.

Ще одна порада стосується ситуації, коли нападник вже намагається вчинити сексуальне насильство: «спробуйте поговорити із злочинцем “по душам”, можна повідомити, що у вас небезпечне венеричне чи дерматологічне захворювання, вагітність, критичні дні, зрештою вас ніхто не засудить, коли справите (чи імітуєте) природні потреби, щоб викликати огиду насильника, — дійте нестандартно і несподівано для ґвалтівника».

В окремих випадках рекомендують «піддатися натиску ґвалтівника, добровільно роздягнутися і, послабивши його пильність та зачекавши слушної нагоди, завдати удар у пах, очі тощо й одразу ж рятуватися втечею з місця події».

«Шановні жінки, пам’ятайте, що Ваша безпека у більшості випадків у ваших руках! Сподіваємося, що дотримання наших порад дозволить Вам уникнути зґвалтування або ж послабить його наслідки», — підсумовують автори статті.

«Здавалось би, що інститут, який вивчає проблеми злочинності, судової експертизи та судоустрою, має розбиратися в тому, що він пише на свому сайті, а саме — що в злочині жертва ніколи не винна. Хоча куди там, набагато простіше взяти та звинуватити жертву в тому, що вона своєю “віктимною” поведінкою та “сумнівними” рішеннями “провокує” ґвалтівника та “полегшує вчинення проти себе зґвалтування”. Виявляється, що покоління правозахисників, політиків та дослідників подібні Інститути вчать, що це жертва погана. Що це жертва щось не те робила. Що це жертва має зробити ВСЕ, аби її не зґвалтували», — наголосила вона.

Дана Окоманюк звернулася до Міністерства освіти і науки України, щоб отримати коментар щодо позиції Інституту від Академії правових наук України, а також закликала відреагувати українських правозахисників та громадські організації, зокрема, «Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем”», «Марш Жінок».

Також офіційне звернення до МОН України та прохання вжити відповідні заходи подала ГО «Ла Страда — Україна».

Окремо організація закликала Національну академію правових наук України та автора статті повторно ознайомитися зі статтею 152 Кримінального кодексу України та концепцією добровільної інформованої згоди, видалити статтю з офіційного сайту інституту та змінити свої навчальні матеріали для підготовки працівників правоохоронних органів з питань, пов’язаних зі злочинами проти статевої свободи особи, з урахуванням норм міжнародного та чинного законодавства України.

«Вважаємо за потрібне вчергове нагадати, що в українському законодавстві існує концепція добровільної інформованої згоди на вступ у статеві зносини за принципом “Так означає Так”, що відповідає вимогам міжнародного права та Стамбульської конвенції зокрема. В статті 152 Кримінального кодексу України визначено, що зґвалтування — це вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин», — наголосили в «Ла Страда — Україна».

В організації наголосили, що в разі відсутності згоди або якщо вона чітко не висловлена, статеві зносини є зґвалтуванням.

«Жінка не зобов’язана контролювати свою поведінку і тим паче поведінку інших людей, щоб бути впевненою в тому, що вона не зазнає сексуального насильства. Жінка має право одягатися, як вона захоче, ходити, куди вона захоче і поводитися так, як їй заманеться. Ніхто не має права вказувати жінці, що їй робити, який носити макіяж чи одяг і як проводити її дозвілля. Зґвалтування — це завжди травматична подія, у якої немає жодних ступенів послаблення її наслідків, в насильстві завжди винен кривдник. Не існує жодної “віктимної (необачної, ризикованої, аморальної) поведінки”, яка б насильно змусила кривдника вчинити зґвалтування, адже це завжди його власний вибір — ґвалтувати чи ні. Законодавство України не криміналізує носіння коротких спідниць, флірту чи відвертих танців, відвідин якихось заходів, розваг. Так само в законодавстві немає згадок про те, що такі дії можуть бути розцінені як згода на вступ у статеві зносини», — додали в «Ла Страда — Україна» та зауважили, що працівниками правоохоронних та судових органів необхідно пройти додаткові спеціалізовані навчання, курси та тренінги для підвищення обізнаності та фаховості у наданні допомоги постраждалим та притягнення винних до відповідальності.

Наразі у Міністерстві освіти та науки та Національній академії правових наук України ще не відреагували на ситуацію.