Спроби законодавчо вплинути на рівень народжуваності в різних країнах часто є «неефективними» та стають «обґрунтуванням для відмови у правах та обмеження тілесної автономії жінок і дівчаток».
Про це йдеться в новому звіті Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA).
За даними ООН, станом на листопад 2022 року чисельність людства перевищила 8 мільярдів людей, а дві третини людей живуть у місцях, де показники народжуваності впали нижче «рівня відтворення», що становить 2,1 дітонародження на жінку (зокрема, в Україні — 1,3).
Низка експертів вважає, що відмінні від цих показники народжуваності свідчать або про перенаселення, яке насувається, або про катастрофічну депопуляцію. UNFPA наголошує, що зусилля щодо впливу на рівні народжуваності пов’язані зі зменшенням рівня людських свобод і все частіше стосуються жіночого тіла.
Окремо у звіті спростовується думка, що жінки в країнах з високим рівнем народжуваності нібито відповідальні за кліматичну кризу. Зокрема, у Фонді ООН у галузі народонаселення зауважили, що з 8 мільярдів людей приблизно 5,5 мільярда не заробляють достатньо грошей, щоб зробити істотний внесок у зниження рівня викидів вуглецю. На 10% найбагатших людей припадає половина всіх викидів парникових газів. І вони, як правило, живуть у країнах із нижчим рівнем народжуваності, де політика спрямована на підвищення народжуваності або її взагалі не існує. Водночас жінки найбільше страждають від наслідків глобального потепління.
«Тіла жінок та дівчаток розглядаються як інструменти втілення ідеалів населення. Це можливо через їхнє досі залежне становище в соціальному, політичному та економічному плані», — зазначається у звіті.
За даними UNFPA, станом на 2023 рік у 68 країнах (що подали звіти) приблизно 44% жінок, які перебувають у відносинах, не можуть самі ухвалювати рішення щодо свого сексуального та репродуктивного здоров’я.
Зокрема, 24% не можуть відмовитись від сексу, 25% не можуть ухвалювати рішення щодо необхідності звернення по медичну допомогу, а 11% не можуть вирішувати, чи використовувати засоби контрацепції.
У звіті наголошується, що за останні десятиліття незадоволена потреба у засобах контрацепції практично не знизилася: з 12,2% у 2000 році до 10,6% у 2023-му серед жінок, які живуть у шлюбі/партнерстві. Прогнози на 2030 рік вказують на збільшення кількості жінок із потребою у плануванні сім’ї до 1,2 мільярда, тоді як через зростання чисельності населення 262 мільйони жінок, як і раніше, відчуватимуть незадоволену потребу у засобах контрацепції порівняно з абсолютним числом 257 мільйонів у 2023 році.
Фонд ООН у галузі народонаселення підрахував, що майже половина всіх вагітностей є незапланованими, щороку дівчатка 10–14 років народжують пів мільйона дітей. Лише від однієї чверті до однієї третини жінок у регіонах із низьким і середнім рівнем доходу народжують ту кількість дітей, яку вони планували, з тією швидкістю, яку вони планували, — якщо вони взагалі планували їх мати.
Окремо UNFPA торкнулася питання абортів, які є легальними у більшості (96 зі 147) країн світу, що є членами ООН. Більшість держав дозволяють аборт для порятунку життя жінки, збереження її здоров’я, у разі зґвалтування та у разі порушення розвитку плода, але, крім цих умов, правила сильно різняться. У 28% країн, де аборт дозволений з тих чи інших причин, заміжнім жінкам потрібна згода їхнього чоловіка на аборт; у 36% країн неповнолітнім потрібна згода суду. У 63% країн жінок можуть притягнути до кримінальної відповідальності за незаконний аборт.
Щорічно жінки роблять приблизно 73,3 мільйона абортів, 45% із них небезпечні (і майже всі ці небезпечні аборти відбуваються в країнах, що розвиваються). Небезпечний аборт є однією з провідних причин материнської смертності у всьому світі — від 4,7% до 13,2% від усіх випадків материнської смертності щорічно або 22 800 смертей. Також небезпечні аборти часто призводять до інвалідності або захворювань — близько 7 мільйонів жінок щороку витрачають на лікування приблизно 553 мільйони доларів.
За даними дослідників, рівень переривання вагітності приблизно однаковий у країнах, де вони незаконні, та у країнах, де вони легальні. Тож обмеження проведення абортів швидше призводить до погіршення здоров’я жінок, ніж до зниження частоти переривання вагітності. Водночас зворотний ефект швидше допоможе знизити рівень народжуваності серед підлітків (як це було в Уругваї) та кількість випадків безпліддя, пов’язаного з ускладненнями після небезпечного аборту (про що свідчать дані з Центральної та Східної Європи й Африки на південь від Сахари).
Соціологи вказують, що вкрай низька народжуваність частіше зустрічається у країнах, де кар’єрне зростання жінок технічно можливе, але на практиці їм доводиться робити вибір між кар’єрою та сім’єю. Гендерна нерівність вдома означає, що жінки, як і раніше, несуть тягар домашніх обов’язків та догляду за дітьми, а приватні чи державні інвестиції практично не надають підтримки батькам, які працюють (догляд за дітьми, відпустка для догляду за дитиною тощо).
Натомість представники ООН у галузі народонаселення рекомендують урядам впроваджувати політику, яка враховує гендерну рівність і права й має довгострокові перспективи. Зокрема, йдеться про ширший погляд на сімейну економіку, що визнає народження та виховання дітей значною працею, що цінує турботливий внесок батьків (чоловіків) і яка дозволяє розширити економічні можливості всіх дорослих, а не лише дорослих чоловіків.
Автори звіту також запевняють, що перехід від стимулювання дітонародження до розширення прав та можливостей репродуктивного вибору має величезні соціальні вигоди не лише у формі прав людини, а й в економічному плані. А заходи, що дозволяють жінкам вибирати між материнством та кар’єрою, призведуть як до підвищення продуктивності праці у короткостроковій перспективі, так і до доходів у майбутньому.
«Зв’язок між репродуктивною автономією та більш здоровим життям незаперечний: якщо жінки мають право робити вибір щодо свого тіла та свого життя, вони самі та їхні сім’ї процвітають, а також процвітає їхнє суспільство», — заявила виконавча директорка Фонду ООН у галузі народонаселення Наталія Канем.
- Раніше генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутерреш заявив, що для досягнення гендерної рівності за нинішніх темпів знадобиться 300 років, а здобутий за десятиліття прогрес «тане на очах». За його словами, деякі країни виступають навіть проти включення гендерної проблематики до багатосторонніх переговорів.
- Згідно зі звітом Світового банку щодо рівноправ’я та позитивного впливу законів на економічні можливості жінок «Women, Business and the Law 2023», лише 14 зі 190 країн надають жінкам повний правовий захист та гарантують рівні права, принаймні з юридичного погляду. Україна у цьому списку лише на 71-му місці.
- У листопаді 2022 року Європарламент схвалив директиву про гендерну рівність на найвищих посадах компаній. Єврокомісія вперше представила свою пропозицію щодо гендерної рівності ще у 2012 році, майже десять років Європарламент та Рада ЄС не могли досягти компромісу з цього питання, лише у березні 2022 року їм вдалося погодити спільну позицію. У червні законопроєкт було погоджено.
Фото: ARTificial Mind/Cecilie Waagner Falkenstrøm: UNFPA
