Понад третина (36%) працівників/ць благодійної сфери перебувають на стадії професійного вигорання.
Про це свідчать результати дослідження «Професійне вигорання працівників благодійного сектору», проведеного українським фондом Zagoriy Foundation спільно з дослідницькою агенцією «Соціоінформ» з грудня 2022 року до лютого 2023 року.
Ще практично стільки ж (35%) благодійників/ць перебувають на стадії формування вигорання (хоча б один симптом фази). Не відчувають ознак професійного вигорання 29% респондентів/ок.
Люди, які вигорають, мають сформовану хоча б одну з фаз: «Напруження», «Резистентність», «Виснаження».
Найменш виражена серед них — «Напруження» (26,8%). З тих, у кого виявили цю фазу, симптоми (тривога і депресія, переживання психотравматичних обставин, незадоволеність собою, «загнаність у кут») сформовані лише в 10% працівників, на етапі формування перебуває у 19%, не сформовано — у 71%. Перебіг цієї фази відносно легкий і виявляється здебільшого в надмірному переживанні щодо подій, які відбуваються. Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу, однак у перспективі ці стани можуть набути загрозливих масштабів.
Компоненти фази «Виснаження» виявили в 35,3% благодійників/-ць, наразі в широкого кола працівників сфери благодійності вони не виражені (62% опитаних). Натомість у 15% ця фаза вже сформувалася, ще у 23% — на стадії формування. Для цієї фази характерні: порушення сну, зниження уваги та пам’яті, порушення дихання під час навантажень, погіршення відчуттів, загальмованість, млявість, а також психологічні проблеми, зокрема збайдужіння до всього, депресії, дратівливість і гнів, безпричинні переживання, тривожність, страх, іноді — фізіологічні проблеми.
Найбільш вираженою (49,6% опитаних) є фаза «Резистенція». У третини працівників/-ць фаза сформувалася, ще у третини — на стадії формування. Для людей, у яких переважає ця фаза, характерними є відсутність інтересу до професійної діяльності, суттєве зниження потреби у взаємодії та комунікації, дратівливість, почуття занепокоєння, суттєве зниження енергії.
З-поміж симптомів фази «Напруження» найпоширенішим є тривога та депресія — у чверті (23%) вони сформовані, ще 19% перебувають на стадії формування. Симптоми більше виражені в керівництва вищої ланки, осіб, відповідальних за менеджмент і координування (симптом на стадії формування). У зоні ризику також особи, які працюють виключно онлайн, та ті, хто працює неповний робочий тиждень.
Редукція професійних обов’язків (намагання полегшити або зменшити обсяг обов’язків, що вимагають емоційних витрат) — найбільш виражена складова фази «Резистенція». Майже у половини (43%) працівників/-ць сфери благодійності симптом повністю сформовано, ще у 22% він на стадії формування. Більшою мірою спостерігається серед працівників/-ць фондів та організацій, які спеціалізуються на допомозі армії та розвитку громадянського суспільства.
Емоційне відчуження — найбільш виражений компонент фази «Виснаження». Симптом повністю сформовано у 18% працівників/-ць благодійної сфери, ще у третини він на стадії формування. Для емоційного відчуження характерне виключення емоцій зі сфери професійної діяльності. Працівника/-цю майже нічого не хвилює, майже ніщо не викликає в нього/неї емоційного відгуку — ані позитивні обставини, ані негативні. Причому це не початковий дефект емоційної сфери, а придбаний за роки обслуговування людей емоційний захист. Людина поступово вчиться працювати як «бездушний автомат». В інших сферах вона живе повнокровними емоціями.
Найчастіше прояви професійного вигорання спостерігаються:
-
- у жінок (38% мають сформоване вигорання проти 29% у чоловіків);
- у працівників/-ць невеликих і локалізованих благодійних організацій/благодійних фондів (у малих і мікроорганізаціях частка працівників, які не мають симптомів, становить 25–27% проти 37% у середніх);
- у працівників/-ць організацій, які змінювали напрям або вид діяльності (47%);
- у тих, хто отримує оплату лише за окремі проєкти (46%).
З огляду на посадові обов’язки до професійного вигорання більш схильні менеджери вищої ланки (43% вже мають вигорання, у 42% ще формується), найменше — рядові працівники (29%).
З огляду на стаж роботи до професійного вигорання більш схильні ті, хто працює у сфері благодійності понад рік: 40,9% — 1–3 роки та 39% — 4–9 років.
Основною причиною професійного вигорання працівники благодійного сектору вважають особистісні чинники: нечутливість до власних станів, ігнорування власних потреб, невміння розраховувати свої сили, віднаходити мотивацію. Дещо рідше відзначають роль внутрішньоорганізаційних чинників: клімат у
колективі, якість управління / налагодженість процесів в організації. Трохи менш важливі умови праці (зокрема оплата праці та формат роботи). Найменш вагомими визнано загальнодержавні чинники. Вони радше створюють фон для загального стресу чи невдоволення, на який накладаються організаційні проблеми чи особисті негаразди.
Дослідження складалося з кількісної та якісної частини. Серед респондентів кожного етапу дослідження порівну присутні працівники/-ці локальних та загальнонаціональних організацій. Кількісний етап проводився на основі аналізу заповнених анкет 400 респондентів, якісний — на основі 20 глибинних інтерв’ю з представниками/-цями благодійних організацій різних напрямів діяльності.
В основу дослідження було покладено методику діагностики рівня емоційного вигорання професора Віктора Бойка.
- За результатами опитування освітньої фундації GoGlobal, через майже рік (станом на кінець 2022-го) після початку масштабної війни росії проти України 54% вчителів перебувають у стані професійного вигорання, а у 58% школярів спостерігаються прояви стресу та психологічної травми.
- Раніше DIVOCHE.MEDIA публікували історію українки, яка переїхала до Нідерландів та розповіла, як там ставляться до вигорання.
Фото: Karolina Grabowska: Pexels
