Били молотком, змушували ходити голими. Українські військовиці розповіли про пережите у російському полоні

/
2924 переглядів

Українські кадрові військовослужбовиці Ірина Стогній і Наталя Фіялова опинилися серед 108 жінок, яких під час чергового обміну полоненими повернули додому.

В ефірі #ВУКРАЇНІ, спільного проєкту «Радіо Свобода» та «Настоящего времени», вони розповіли, що відбувалося з українськими військовослужбовицями в полоні рф. Відео з розповідями українок 13 березня опублікуване на YouTube-каналі «Радіо Свобода».

Обидві жінки — військовослужбовиця окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, старша бойова медикиня роти, 35-річна Ірина Стогній та медикиня 501-го батальйону морської піхоти, 48-річна Наталя Фіялова — потрапили в полон у Маріуполі. За словами Ірини, було враження, що росіяни випробовують на заселеному людьми місті свої снаряди.

«Прийшов командир і сказав, що ми йдемо на підкріплення на позицію в Мирне. Ми вдягли броники, каски, автомати, патрони, гранати, в кого що було. Все-таки мали надію, що йдемо на підкріплення до своїх. Поїхали в незрозумілому напрямку, я тоді вже зрозуміла, що це полон», — згадує Наталя своє потрапляння в полон.

Водночас Ірину та її побратимів і посестер «здала» цивільна людина.

«Привела до нас, нас оточили і сказали виходити по одному. Ми по одному виходили з будинку з піднятими руками, на нас наставлені автомати, пістолети, що тільки не було направлене. Вони нас обшукали, чи немає зброї, поклали на рельси обличчям донизу, зв’язали нам руки, автомати до голови прикладали. Хлопців окремо повезли, а дівчат окремо — до їхнього штабу, до командування якогось. І ввечері, уже нас тримали в погребі, приїхала російська армія, не “ДНР”. І нас відвезли в Сартану. Там був збір усіх військовополонених», — розповіла вона.

Обидві жінки провели в російському полоні пів року — в Оленівці, Таганрозі, Курську, Бєлгороді. Їх щодня били палицями, змушували ходити голими та співати гімн росії.

«Роздягали нас, у коридорі вишиковували хлопців — спецназ їхній, військових — нас, дівчат, роздягали і голими по коридору водили. Такі знущання теж були. І по голові били. Погрози були зґвалтуванням. Добре одне, що не ґвалтували. Хлопців ґвалтували. Коли в Таганрозі тримали, наші камери і хлопців [були поруч], чули ми повністю все, що там відбувалося з хлопцями, як їх б’ють, що з ними роблять. По сусідству камера була, приводили до нього хлопців, і його там ґвалтували», — розказує Ірина.

За її словами, найбільше в Таганрозі жінки боялися перевірок.

«Ми чекали ночі, щоб просто лягти спати. В нас рано був підйом, о 6-й ранку. Вони приходили, виводили нас у коридор, ставили на розтяжки. Це кожного дня. На перевірках по ногах били, ми на шпагат сідали. А ще нас перевели у корпус, де плитка і слизько. Коли вони по ногах б’ють, якщо ти падаєш і не встаєш за секунду, ще й по тілу можуть бити. Це більше робили дівчата», — говорить вона.

Наталю дуже сильно били по ногах зранку і ввечері: «Ноги були не те що сині, вони були чорні. В мене навіть ще ґулі не посходили досі». Ірину били струмом та молотком, обливали окропом, підвішували за руки та ламали їх, також погрожували відрізати долоні.

«Камера була шестимісна, але в ній перебувало 39 дівчат. По троє людей, хто менший, худіший, розміщувалися на їхніх двоповерхових нарах, всі решта — на підлозі, на столі. Як тюлечки», — зазначає Наталя.

Обидві жінки повернулися з підірваним здоров’ям, у російському полоні досі залишаються їхні чоловіки.