Об’єднання українських продюсерів (ОУП) знімає новий документальний фільм «Лють дозволяє мені дихати». Стрічка — історія мешканки Маріуполя і водночас розповідь про пошук сенсів у житті після пережитого горя.
Фільм побудований на історії мешканки Маріуполя Ксенії Каян, яка пережила облогу міста і втратила там сина. Стрічка показує почуття людини з посттравматичним синдромом, емоції, які допомагають їй триматися, та її боротьбу за майбутнє.
Ксенія Каян була однією з героїнь іншої стрічки Об’єднання «Маріуполь. Невтрачена надія».
«Коли ми записували інтерв’ю для “Невтраченої надії”, то одразу зрозуміли, що історія Ксенії — більша, ніж те, що може вмістити фільм про вторгнення російських окупантів. Це фільм-портрет. Всередині героїні є внутрішній вогонь, який і роздмухує золу її горя, але і дає їй енергію боротьби за життя. Зараз українці борються з ворогом зовнішнім, але після перемоги для багатьох настане час боротьби з ворогом внутрішнім, з посттравматичним синдромом», — розповів автор ідеї та режисер фільму Максим Литвинов.
Ксенія Каян працювала в міжнародній гуманітарній місії, що займалася розмінуванням сільськогосподарських угідь на Донбасі. У Росії організація визнана екстремістською, це створювало для жінки додаткові ризики під час повномасштабного вторгнення 2022 року.
Перший місяць вторгнення героїня фільму «Лють дозволяє мені дихати» провела в Маріуполі, коли місто різними способами руйнували російські загарбники. Люди ховалися від ракет і авіаударів у підвалах. Ксенія разом із кількома сотнями інших мирних жителів провела багато днів у підвалі філармонії: «Ми там не були людьми, ми були… організмами». Під час однієї з російських атак на Маріуполь загинув її син Богдан.
«На той момент у мене вже був намір у голові щось із собою вчинити… Але поки я тримаюсь якось за це життя. В мені зараз дуже велика ненависть і біль. І ця лють допомагає мені дихати. Я розклала собі ймовірні варіанти розвитку подій. Перший варіант — збожеволіти, пускати слину й сидіти, хитаючись, у кутку. Другий варіант — довести себе до інфаркту. Третій варіант — вкоротити собі віку. І четвертий варіант. Пройти реабілітацію та спробувати повернутися до подоби, якоїсь подоби нормального життя. Я так сіла, розписала ці варіанти. І я зрозуміла, що перших три Богдан би не схвалив», — розповідає Ксенія у фільмі «Маріуполь. Невтрачена надія».
У фільмі «Лють дозволяє мені дихати» розповідається історія Ксенії Каян «після Маріуполя». Автори вірять, що стрічка може надати сили багатьом у їхньому власному житті.
Наразі фільм перебуває на етапі монтажу, очікується, що глядачі зможуть побачити його в лютому.
- Об’єднання українських теле- та кінопродюсерів було створене в березні 2022 року у відповідь на повномасштабне вторгнення росії в Україну. Своєю місією ОУП вважає створення документальних та художніх фільмів про російську військову агресію в Україні, підтримку фахівців індустрії у важкі часи та розповідь світові особистих історій напряму. Наразі Об’єднання запустило в роботу сім документальних проєктів про війну Росії проти України. До об’єднання увійшли Володимир Бородянський, Віктор Мирський, Дар’я Легоні-Фіалко, Алла Липовецька, Ірина Зоря, Марина Квасова, Ігор Сторчак.
- Раніше в Україні створили подкаст «Незручно», перший випуск якого присвячений темі смерті дитини та допомагає впоратися з цією втратою.
