Як розпізнати домашнє насильство

Насильство поруч: Як розпізнати, запобігти та протидіяти

Домашнє насильство — проблема, яку не можна ігнорувати, навпаки про неї потрібно голосно говорити. Адже табуйованість, стереотип про те, що це справа лише сімейна, впливає на поширення насильства у суспільстві та безкарність кривдників.

Під час війни кількість випадків домашнього насильства не стає меншою — за словами юристки ГО «Ла Страда — Україна» Дарії Пильо, звернень на гарячу лінію організації стало більше.

«Кількість випадків не зменшилася, як і кількість звернень на гарячу лінію. Ми можемо говорити про те, що безпекова ситуація в країні, економічна нестабільність та емоційний стан можуть бути каталізатором для домашнього насильства»,

— Дарія Пильо, юристка ГО «Ла Страда — Україна»
У серії матеріалів проєкту «Насильство поруч» ми розберемося, як розпізнати домашнє насильство, як йому протидіяти та що кожен і кожна може зробити, щоб домашнього насильства у суспільстві стало менше.

У першій частині говоримо про те, що таке домашнє насильство, чому важлива самоідентифікація себе як постраждалої та як інші можуть побачити тривожні дзвіночки у поведінці людини.

Що таке домашнє насильство?

Від 2019 року в Україні працює нове законодавство щодо домашнього насильства. Насамперед воно регулюється законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», крім того, внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні порушення.

 

Що таке домашнє насильство? →
Види насильства →
Чому важливо самоідентифікувати себе постраждалою →
Червоні прапорці у стосунках →
Як розпізнати жертву домашнього насильства? →
На які ознаки варто звернути увагу →

Відповідно до закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

«Тобто у законі передбачено досить широкий перелік осіб, які належать до кола постраждалих. Це не тільки подружжя, батьки, а будь-які особи, які мають спільний побут, спільні права та обов’язки. Зокрема, ми можемо сюди навіть зарахувати колишніх чоловіка чи дружину, тещу, свекруху, бабусю, дідуся»,

— Дарія Пильо, юристка ГО «Ла Страда — Україна»

Досі існує стереотип, що домашнє насильство — це лише заподіяння тілесних ушкоджень. Проте це ширше поняття, за законом виділяють чотири типи насильства.

Види насильства

Фізичне насильство

Фізичне насильство включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, завдання побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Також до нього зараховують ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Сексуальне насильство

Сексуальне насильство включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини. Через стереотип про «сімейні обов’язки» жінки у шлюбі, у яких нібито обов’язковим є пункт про секс за будь-яких обставин, без урахування бажань жінки, про це насильство заявляють рідше. Частіше такі обставини з’ясовуються пізніше, після того, як потерпіла розповідає про інші види домашнього насильства. Проте ні шлюб, ні стосунки не скасовують умову, що для сексу потрібні згода та бажання обох партнерів.

Економічне насильство

Економічне насильство — контроль за фінансами іншої людини, примушення до роботи або заборона працювати чи навчатися. Крім того, до економічного насильства зараховують умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів та документів або можливості користуватися ними. Часто від економічного насильства у родині можуть страждати старші члени — бабусі чи дідусі, у яких діти та онуки забирають пенсії або позбавляють житла.

Психологічне насильство

Психологічне насильство — це образи, погрози, переслідування, залякування, шантаж, дії, які викликають у постраждалої побоювання за свою безпеку. До психологічного насильства зараховують також репродуктивне насильство — це тиск на жінку, щоб вона завагітніла чи, навпаки, не вагітніла, або контроль за вагітністю — примушення залишити чи перервати вагітність попри бажання жінки.

«Зараз психологічне та в деяких випадках економічне домашнє насильство видозмінилось — якщо дівчина чи дружина виїхала за кордон самостійно або з дитиною, на неї тиснуть дистанційно. Погрози та маніпуляції відбуваються у телефонному режимі, коли фактично кривдник і постраждала перебувають у різних країнах»,

— Дарія Пильо, юристка ГО «Ла Страда — Україна»

Чому важливо самоідентифікувати себе постраждалою

Самоідентифікація себе як постраждалої від домашнього насильства є надважливою для того, щоб вийти з так званого кола насильства. Воно виглядає приблизно так: кривдник вдається до погроз вчинення насильства — кривдник завдає удару — кривдник просить вибачення, обіцяє змінитися, дарує подарунки. Згодом цикл повторюється.

«У медовий місяць, коли кривдник кається, постраждалі вірять, що щось може змінитися, або налаштовуються на такий стан ремісії. Здається, що ситуація стабілізується, кривдник виправляється, тож постраждалі не звертаються по допомогу, бо вірять, що так буде завжди», — говорить Дарія Пильо.

Що довше постраждала перебуває у колі насильства, то більші фізичні та емоційні втрати. Це можуть бути депресія, втрата здатності піклуватися про себе, почуття безпорадності та безвиході.

Крім того, навіть розуміючи, що вона страждає від насильства, жінка може боятися звернутися по допомогу, бо після цього на неї може чекати «покарання».

«Людина дійсно може не усвідомлювати, що вона страждає від насильства. Вона не розуміє взагалі, що відбувається, чи є якась відповідальність за це, чи можна це зупинити. Часто насильство може тривати роками, а постраждала опиняється у бульбашці, в ізоляції через заборону спілкуватися з друзями чи батьками. Кривдник перестраховує себе для того, щоб уникнути взагалі виявлення ситуації насильства», — говорить психологиня ГО «Ла Страда — Україна» Валерія Бондар.

На те, що постраждала не хоче приймати факт домашнього насильства та звертатися по допомогу, впливає і табуйованість теми у суспільстві. Людина може боятися бути звинуваченою у всьому, що з нею відбувається, або соромитися визнати, що в сім’ї є проблеми. Також може лякати страх радикальних змін та випробувань, які будуть на шляху виходу з токсичних стосунків.

Самоідентифікація важлива, бо лише сама постраждала може звернутися по допомогу та розірвати коло насильства.

У наступному матеріалі ми розповімо, як боротися з домашнім насильством, але просто зараз ви можете зателефонувати на гарячу лінію «Ла Страда — Україна»:

0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

Ла Страда

Протидія насильству 

Дізнатися більше 

Червоні прапорці у стосунках

Червоні прапорці у стосунках, які можуть вказувати на домашнє насильство:

Якщо ви боїтеся свого партнера, якщо вам страшно сказати те, що ви думаєте, торкнутися певних тем у розмові або відмовитися від сексу — це тривожна ознака. У здорових стосунках не повинно бути страху через партнера.

Системні побиття, штовхання, ляпаси, будь-які дії, які дискомфортні та небезпечні для вас, — це фізичне насильство. Кривдник може завдавати болю вам, вашим дітям або домашнім тваринам. Окрім того, червоними прапорцями можуть бути: якщо партнер залишає вас у незнайомому небезпечному місці, заважає вам спати або отримати необхідну медичну допомогу, зачиняє вас у квартирі чи будинку без можливості вийти з приміщення.

Ознакою насильства також може бути контроль вашої поведінки — кривдник вказує, що одягати, з ким спілкуватися та не спілкуватися, змушує просити дозволу, щоб піти на зустріч із друзями чи родичами, або забороняє з ними бачитися, постійно ревнує, ставиться до вас як до своєї власності, звинувачує у невірності, стежить за вами.

До ознак економічного насильства можна зарахувати: забирає ваші гроші — готівку або картки, вимагає пояснення щодо кожної витрати, не дає гроші на базові потреби.

Крім того, варто занепокоїтися та звернутися по допомогу, якщо ваш партнер:

  • ображає або принижує вас наодинці та на людях;
  • стає агресивним, коли вживає алкоголь — погрожує, кидає ваші речі, кричить, б’є стіни;
  • змушує вас займатися сексом проти вашої волі;
  • звинувачує вас у своїй поведінці або каже вам, що ви на це заслуговуєте.

Якщо ви перебуваєте в одностатевих стосунках, то до ознак психологічного насильства можна зарахувати погрози розповісти іншим про вашу орієнтацію або гендерну ідентичність, а також погрози про те, що вам ніхто не допоможе через вашу орієнтацію.

Як розпізнати, що інша людина є жертвою домашнього насильства?

Розпізнати домашнє насильство в іншій родині складно, бо здебільшого воно залишається за зачиненими дверима квартир та будинків. Проте увага та вміння помічати тривожні дзвіночки у поведінці подруг, знайомих, сусідок або клієнток, наприклад, манікюрного салону чи перукарні, може врятувати комусь життя.

Постраждалі від домашнього насильства потребують насамперед підтримки, але не завжди готові говорити про свої проблеми. Про те, як допомогти жінці у біді, поговоримо у наступному матеріалі, але якщо вже зараз ви помічаєте тривожні ознаки у поведінці іншої людини, розкажіть їй про гарячу лінію «Ла Страда — Україна»: 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

«Окрім очевидних ознак, таких як, наприклад, синці, які пояснюються фразами на кшталт “Я така незграбна”, носінням надто закритого одягу (або темних окулярів) не за сезоном, а також частих пропусків навчання або роботи без пояснення причин, існують і тонкіші моменти, за якими можна запідозрити, що людина страждає від домашнього насильства»,

— Вероніка Єрмольчик, психологиня та психотерапевтка

Одна з таких ознак — це зміни в поведінці людини. Наприклад, раніше відкрита і товариська людина стає відлюдькуватою, не бажає спілкуватись або ходити кудись без свого партнера. Також насторожити може той факт, що людина звітує (наприклад телефоном) перед своїм партнером щодо того, де вона і з ким, або говорить про нього/неї з побоюванням, чи має обмежений і контрольований доступ до грошей, кредитних карток, автомобіля.

Основна мета насильника — якомога сильніше ізолювати людину від усього іншого світу. «Тоді в неї буде потроху складатися враження, що вона зовсім сама і ніхто не може їй допомогти. Отже, якщо ви бачите, що ваша подруга чи родичка все рідше спілкується з кимось, окрім свого партнера, стає відлюдькуватою і відстороненою, — це привід, щоб занепокоїтись», — продовжує Вероніка Єрмольчик.

Неблизькі люди також можуть розпізнати тривожні ознаки, до прикладу, майстрині манікюру, перукарки, консультантки у невеликих магазинах. Зараз через війну багато жінок переїхали до інших міст, тож вони не мають соціального кола або друзів поруч. Не мають змоги поділитися своїми проблемами або знайти плече для опори.

«Звичайно, є певні фізіологічні ознаки, за якими можна виявити насильство. Це ті самі порізи, синці. Або, наприклад, клієнтка говорить про те, що погано спить декілька місяців, жінка може бути тривожна чи налякана. Коли телефонує кривдник, вона лякається, виходить відповісти, щоб уникнути ситуації, в якій він почує, де вона перебуває. Клієнтка може жалитися на те, що різко схудла або що руки не стоять до справ. Звичайно, більшість із нас зараз почувається тривожно, але такі натяки повинні спонукати принаймні до запитань “Чи все у вас гаразд?”, “Чи потребуєте ви допомоги?”», — додає психологиня ГО «Ла Страда — Україна» Валерія Бондар.

На які ознаки варто звернути увагу:

  • синці під очима або на руках, розбиті губи, сліди на шиї, розтягнені зап’ястя;
  • виправдання травм власною незграбністю, випадковими падіннями тощо;
  • носіння одягу, що не відповідає сезону, наприклад, довгі рукави влітку, щоб прикрити синці;
  • хвилювання, тривога або постійне побоювання партнера, намагання постійно йому догодити;
  • надмірна конфіденційність щодо свого особистого життя або партнера;
  • зміни особистості — людина, яка була впевненою у собі, стає нерішучою, має низьку самооцінку;
  • припинення стосунків із друзями, колом спілкування, родичами;
  • відмова від занять, до яких був великий інтерес;
  • скарги на поганий сон;
  • скасування зустрічей останньої миті, часті пропуски або запізнення на роботу чи навчання без вагомих причин;
  • виправдання поведінки партнера, наприклад тотального контролю, тим, що він має такий характер або «просто дуже ревнивий»;
  • відсутність доступу до власної кредитної картки або звітування за кожну витрачену гривню.

Ці ознаки не обов’язково є прямим твердженням про те, що людина є постраждалою від домашнього насильства, але можуть вказувати на проблеми у родині чи стосунках. У наступному матеріалі серії ми розповімо, що можна зробити у такій ситуації, але вже зараз ви можете поділитися з людиною цим матеріалом чи телефоном гарячої лінії.

Ла Страда

Протидія насильству

Дізнатися більше 

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту ГО «Ла Страда — Україна» та ГО «Жінки в медіа» за підтримки International Media Support (IMS).