Видавництво «Компáс» спеціалізується на латиноамериканській літературі й зараз повертається до роботи з новою книжкою «Здохни, коханий» письменниці Аріани Гарвіч.
Засновниці видавництва Анабель Рамірес і Марина Марчук розповіли нам про вихід новинки, серію «Голосна» й бажання видавати книжки.
Про заснування видавництва
У 2016 році, навчаючись на відділенні іспанській філології, ми побачили велику кількість білих плям: неперекладені українською ключові тексти іспаномовної літератури, невідомі для українців імена визнаних у всьому світі поетів і письменників з Іспанії та Латинської Америки, монополія серед іспаномовних перекладачів, задерев’янілий канон: Маркес, Борхес, Кортасар. Усе це змотивувало нас створити «Конкурс перекладів поезії». Чотири роки поспіль ми приділяли увагу різним поетам і поеткам, обирали їхні репрезентативні тексти та пропонували всім охочим спробувати себе у перекладі. Так ми згуртували людей із подібними інтересами, створили протоосередок латиноамериканської літератури в Україні, набирались досвіду, контактів, знань. Поки однієї миті не зрозуміли, що наша діяльність уже виходить за рамки маленького проєкту двох студенток і потрібно братись за справу серйозніше.
А ще ми обидві були закохані в одного поета-латиноамериканця і, коли він поїхав, вже не змогли жити без цього латиноамериканського світовідчуття. Що нас мотивувало сильніше до створення видавництва — досі питання.
У мене, Анабель (співзасновниця і директорка видавництва), тато був із Нікарагуа, загалом наратив мультикультурності та мультиідентичності був мені близьким від дитинства. Марина (інша співзасновниця і головна редакторка видавництва) постійно наполягає на одній думці: в суспільстві повинно мати місце багатоголосся — важливо дослуховуватися до голосів іншого, бути відкритим, толерантним; розуміти, що всі люди схожі і водночас різні, але інакшість не є приводом для конфлікту. Так вийшло, що ми вивчали саме іспанську, тож голоси, які звучать цією мовою, ми розуміємо і можемо доносити до українських читачів. Ми, буває, жартуємо, що якби вивчали арабську, то створили б, певно, видавництво арабськомовної літератури.
Вагання щодо запуску були. Сумніви — частина процесу пізнання. Тому ми з ними співіснуємо, і це не заважає дії: видати книжку — то видати книжку. Ми віримо в хорошу літературу, знаємо, що вона сама собі прокладе шлях. І якби не ми, хтось би все одно це зробив. Просто нині це робимо ми. Так само з аудиторією. Спочатку працювали з бізнес-планами, а потім почали з людьми: розповідати, шукати своїх, створювати маленьке коло тих, хто шукає скарби серед тисячі текстів. Ми з ними, вони з нами — і нас стає більше.
Про книжки, які обирають до перекладу
У нас є два головні напрями: закривати прогалини у «класиці», в тих текстах, які є основою величезних пластів культури іспаномовного світу, які з певних причин не існують у перекладах українською. І другий — сучасна література. Адже тяглість тяглістю, а зв’язки культурні будувати треба тут і зараз.
У нас багато спільного, про це можна говорити нескінченно довго. Ми постколоніальні країни, країни, де домінує міфологічне світобачення, з сильним зв’язком зі своєю землею. І це тільки вершина айсбергу. Є ж іще рівні індивідуальні. У випадку з книжками з серії «Голосна» — це універсальні тексти. Важливо, що Аріана Гарвіч з Аргентини. Але назва цієї країни в тексті не зустрічається жодного разу, відсутні топоніми, які могли б натякнути на її національність. Це питання про те, чим може бути близька людина людині.
Кожен книжковий проєкт ми робимо довго, до року. Це зовсім не така ж система, як в інших видавництв. Тому за три роки роботи ми маємо три надруковані книжки. І ось чекаємо на четверту.
Про серію «Голосна»
Жіночих голосів дедалі більше в усіх національних літературах. Та нас хвилював саме той голос, що говорить дуже гучно про становище жінки сьогодні. Саме її настрій, її комплексність, її війни та її протиріччя. Адже, на перший погляд, жінка — вже не та, що 100 років тому. Проте, на нашу думку, дійсно кардинальних порухів всередині доволі мало. І от ці тонкі і складні для суспільства речі ми хотіли проговорити разом. З українським читачем через голоси латиноамериканок.
Переглянути цей допис в Instagram
Зараз у серії виходить книжка Аріани Гарвіч «Здохни, коханий». Вона написала її в 2012-му, і 2018-го переклад англійською цієї книжки був номінований на Букерівську премію. Книжка, що говорить про різні рівні насильства в житті жінки, про внутрішні чвари, про сексуальність, материнство, про ту дикість і одночасно освіченість сучасної жінки. Багатошаровий, глибокий текст, написаний поетичною і майстерною мовою. І головне, дуже потрібний зараз. Адже жінка під час війни не позбулась «попередніх» проблем, набувши нові. Ні. Ці проблеми ті ж самі, просто їхня інтенсивність і видимість підсилились у декілька разів. І осмислити їх нам видається першим кроком до їхнього вирішення. І текст Аріани в цьому контексті є певним кодом, ключем до вступу в діалог про те, яка вона, жінка XXI століття, як їй живеться у ці нові часи?
Про роботу видавництва після широкомасштабного вторгнення
Війна сильно вплинула на наше життя. Та саме розуміння важливості видавничих планів дало поштовх відновленню життя після двох тижнів заціпеніння. Зрозуміли, що продовжувати видавати книжки є маніфестацією життя і спротивом усьому дискурсу війни. Особливо книжка, яку ми готуємо. Про жінку та її почуття, її внутрішні та зовнішні війни і спроби віднайти себе в лісі, повному диких звірів. Ми щиро переконані, що читання цього тексту може принести комусь полегшення. Якщо ми можемо допомогти і в такий спосіб, це важливо робити.
Наші автори підтримують із нами зв’язок та підтримують Україну. Ектор Абад Фасіолінсе за два роки співпраці став нашим хорошим другом. Він написав чудовий публіцистичний текст про Україну, ми переклали його і виклали у нас на сайті. Аріана Гарвіч теж постійно на зв’язку, як і всі авторки серії «Голосна», всі літературні агенції та партнери. Ми щиро радіємо, що всі ці люди мають дуже чітку і зрозумілу позицію, за яку ми їм надзвичайно вдячні.
