Підлітковий подкаст про письменників «Дефіляда: Київ»: Хочеться вивести класичну літературу за межі шкільного розгляду

/
488 переглядів
Юлія Мурашова та Катерина Кіщинська

«Дефіляда: Київ» — це не розмовний подкаст, де диктори обговорюють літературу чи розповідають про неї, а художній, де про життя українських письменників і письменниць дізнаються із сюжетних псевдодокументальних історій, стилізованих під міські легенди. Подкаст створено за підтримки Українського культурного фонду.

Підлітковий подкаст про письменників «Дефіляда: Київ»: Хочеться вивести класичну літературу за межі шкільного розгляду
Юлія Мурашова та Катерина Кіщинська

Його створили дві дівчини, учасниці підліткової редакції Teenside, 19-річні Юлія Мурашова та Катерина Кіщинська. З ними ми поговорили про захоплення подкастами, створення «Дефіляда: Київ» та жінок у літературі. 

Від ідеї до створення

Ідея з’явилася у 2019 році. Ми слухали багато англомовних художніх подкастів і дуже хотілося зробити щось своє в цьому форматі. Спочатку, коли не було такого рівня серйозності, який ставить перед тобою фінансування, просто збирали ідеї, обирали постатей, про яких хотіли б розказати. Ближче до роботи із грантом УКФ «Дефіляда» набула конкретної форми, прив’язки до Києва й остаточного списку героїв і концептів. 

Є багато окремих аспектів роботи з оформленням і промоцією проєкту, але основна схема така: із затвердженого списку героїв і героїнь обираємо особу, досліджуємо біографію, обговорюємо, про що і в якій формі може бути цей епізод, пишемо і потім редагуємо сценарій. Після цього вже запрошуємо акторів та акторок, записуємо аудіо і відправляємо його нашому звукорежисеру. 

Потім епізод поширюється по подкастних і соціальних платформах. Власне робота над подкастом почалася в кінці червня, і до початку листопада має вийти останній епізод сезону

Перший сезон подкасту присвячений київським періодам життя письменників і письменниць. У ньому вісім епізодів із вигаданими історіями, створеними на основі реальної інформації про героїв подкасту. 

Епізоди різні за формою, стилем і проблематикою, адже не можна однаково говорити про Олену Пчілку, Євгена Плужника і Григорія Сковороду. Ми не прагнемо розказати правду, лише дивимося на людей із підручників і музеїв очима сучасних підлітків і намагаємося зрозуміти їх по-своєму.

Складнощі були здебільшого технічні. Це наш перший досвід створення подкасту, і художній текст для прослуховування відрізняється від просто оповідання. Часом було важко відшукати інформацію про наших героїв, проте це вирішилось походом до архівів. 

Підлітковий подкаст про письменників «Дефіляда: Київ»: Хочеться вивести класичну літературу за межі шкільного розгляду
Учасники запису Софія Туранська і Ярослав Лисенко

Було приємно працювати з командою, і запрошені актори чудово впоралися з озвученням епізодів. І знаходити для себе цікавий напрям у новій сфері роботи було неочікувано — зрозуміло, що авторство нам і так цікаве, але ентузіазм і захоплення роботою зі звуком чи копання в архівних документах стали хорошим бонусом. 

Формат подкастів добре вписується в сучасний ритм

Формат подкасту для України новий, якщо порівнювати з англомовними країнами. Хочеться вірити, що він і далі буде активно розвиватися. Ми з дуже егоїстичних причин зупинилися саме на ньому, просто подкасти нам дуже подобаються. Цей формат добре вписується в сучасний ритм життя, дає можливість додати звуковий вимір до історії і дозволяє витягти українських класиків з їхньої зони комфорту друкованого тексту.

Підлітковий подкаст про письменників «Дефіляда: Київ»: Хочеться вивести класичну літературу за межі шкільного розгляду
Авторка подкасту Юлія Мурашова

Окрім подкастів, у сучасному медіапросторі нас радує поява інді-коміксів на українському ринку. Дуже хочеться більше цікавих серіалів, які знають, коли закінчитися. Також подобаються більш локалізовані, капсульні проєкти, як виставки чи якісь окремішні заходи, бо це більш обмежений формат вираження, який призводить до нових способів роботи із мистецтвом та інформацією. З українських проєктів слідкуємо за діяльністю «Тижня актуальної п’єси» і Vidlik Project, вони роблять чудові речі з драмою.

Іноді легше було писати, коли інформації знаходили дуже багато, іноді — коли знали мало

Список героїв був одним із найперших завдань, проте він змінювався кілька разів. Останнім рішенням був Підмогильний – як герой першого епізоду. Там сталася плутанина з Кулішем, і нам треба було когось швидко підібрати на заміну. Підмогильний на диво добре вписався в загальну арку сезону. 

Було важливо, щоб не тільки всі герої відрізнялися одне від одного, але й щоб формат кожного епізоду мав якусь особливість і працював на історію, яку ми вибрали. Тому всі епізоди дуже різні, який сторітелінг кому підходить, вирішували, коли опрацювали матеріали і більш-менш визначили головні конфлікти. 

Історії ми брали з інформації про наших героїв — тут іноді навіть легше було писати, оскільки головний персонаж вже сформований. Ми досліджували біографії, листування і взагалі інформацію про письменників, і вже тоді розуміли, як ми хочемо про цих людей говорити. Іноді легше було писати, коли інформації знаходили дуже багато, іноді — коли знали мало. Були навіть такі прокляті чи магічні епізоди, які за дуже короткий час повністю змінювались чи переписувались, але головне, що фінальний сценарій був якісним. 

Леся Українка зараз є найбільш популярною постаттю, але вона не єдина українська чи київська письменниця

Про письменниць не так багато говорять, як про письменників, і ми хотіли включити жінок. Леся Українка зараз є найбільш популярною постаттю, але вона не єдина українська чи київська письменниця. Олена Пчілка, наприклад, не одразу була такою вагомою і величною постаттю, як її описують. Вона теж була молодою і мала такі ж проблеми, як і всі підлітки. Марія Галич і Вероніка Черняхівська менш відомі, але вони також багато досягли свого часу і заслуговують, щоб із ними познайомились.

В українській літературі ми знаємо більше письменників, а не письменниць, напевне, з тих же причин, що і в інших європейських класичних літературах: вибуховий мікс обмеження освіти і можливостей для творчості, побутова робота, вороже налаштовані літератори, видавці й кола масових читачів. 

Літературний канон не скрізь чесний і справедливий, навпаки, він зображає суб’єктивні уявлення про геніальність нашого минулого. 

Українських «незручних» авторів часто витісняли з цього канону, а українських авторок тим паче. І тут відіграє не тільки те, що українська авторка може писати проти імперських цінностей, але й те, що «жіноче письмо» сприймається несерйозно, а отже, не зараховується до елітарної літератури.

Ми загалом хотіли нагадати про українських письменників, але особливо жінок, бо їхні творчість і життя теж різноманітні й важливі. Тому що жінки завжди писали, створювали гуртки і видавали альманахи, ми не можемо їх ігнорувати. 

Щоби взаємодіяти зі своєю культурою, однобічного уявлення про мистецьку постать недостатньо

Хочеться вивести класичну літературу за межі шкільного розгляду. Чи навіть академічного, але уявлення про літературу та постаті письменників і письменниць формуються ще у школі. Зазвичай про постаті говорять у категорії мучеників і героїв, іноді зрадників, і це дуже обмежує наше сприйняття. Щоби взаємодіяти зі своєю культурою, однобічного уявлення про мистецьку постать недостатньо. 

Новий погляд на літературу дає нам ширшу перспективу на авторів, більше контекстів, а розкриття цих людей з інших боків їх до нас наближає. Бути ближче до мистецького спадку легше, коли автори не стоять на п’єдесталах чи в опозиції «хороший-поганий», глибина й олюднення роблять їх людьми, з якими легше взаємодіяти і по-новому розуміти їхні тексти.

 

Авторка ілюстрацій Jozzy Barnes.