Авторка: Ірина Рубіс, засновниця Biasless, тренерка з інклюзивності, голова НГО «Післязавтра», авторка #NOMOREGRINGE
Я з 2013 року у гендерному активізмі. А у 2020-му почала викладати різноманіття та інклюзивність. Ця тема для мене — не тільки професія та місія, але й зона невпинної природної цікавості. Постійно читаю, вчуся, викладаю, спілкуюся з тими, хто не належить до більшості, проте розумію, що моя власна толерантність — не суцільна. В ній є плями терпимості. І була одна ірраціональна та непереборна нетерпимість. Яка вона — ви зможете здогадатися, переглянувши мінісеріал Gold Digger («За розрахунком») із Джулією Ормонд у головній ролі. Саме він мене «зцілив» і звільнив від цієї ахіллесової п’яти.
Стереотипи — це нормально! Якщо у вас є мозок — у ньому є стереотипи. Ті, що не наступають на свободу іншим, навіть здатні економити час на ухвалення рішень (водночас не факт, що не позбавляють вас інноваційності та креативу).
І саме усвідомлення наявності стереотипів — перший шлях до того, щоби ненавмисно не травмувати чи дискримінувати оточення.
Восени моя колега була на тренінгу із запобігання гендерно-обумовленому насильству. У блоці про гендерні стереотипи на тренінгу для 15 жінок-активісток на запитання спікерки «Хто вірить, що жінки — гірші водійки?» чотири (!) активістки (!) підняли руки. Й решту дня інші слухачки переконували їх, що це не так. «Що казати про звичайний світ», — резюмувала свою розповідь моя колега.
«Бо нас так навчали. Та я сама казала «О, баба за кермом» ще донедавна, — відповіла їм на цю історію ще одна активістка. — Пішла працювати над своїми упередженнями! Диву даєшся, скільки нагажено в головах наших із дитинства… Треба працювати над собою, ми всі здатні змінюватися!»
Як змінюватися? Алгоритм простий:
Цікавитися об’єктивною інформацією про людей або явища, що лежать в основі стереотипів. Наприклад, подивившись тематичне відео активістки, організаторки таборів, членкині правління та інструкторки Групи активної реабілітації Уляни Пчолкіної про розвінчування упередження «Жінка за кермом — мавпа з гранатою», підніміть статистику щодо співвідношення водіїв та водійок, які спричинили ДТП. І тоді розвінчане упередження закріпиться назавжди.
А той факт, що Уля отримала водійське посвідчення вже після ДТП, у якій дістала травму спинного мозку, вісім років керувала ВАЗ-2109, завдяки чому в неї є неоціненний досвід керування у не дуже комфортних умовах старим авто, тільки закріпить «розрив шаблону».
Уля багато разів чула у свій бік, що вона — героїня, бо керувала «дев’яткою» на ручному керуванні. Вона ж вважає себе просто хорошою водійкою, а не героїнею. «Адже насамперед автівкою керують мізки, а не гендерна приналежність», — каже героїня ролику.
Ця історія — одна з 31 відео руйнівників гендерних упереджень проєкту #NOMOREGRINGE, розробленого Biasless у рамках програми «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно-обумовленого насильства», за підтримки ЄС спільно зі структурою «ООН Жінки» і ЮНФПА.
Хештег кампанії #GRINGE — це неологізм, утворений від сленгового слова «крінж» (з англ. Cringe, що в перекладі означає «іспанський сором») та літери «G» (від Gender). Грінж — це сором і ніяковість, які відчуваєш, якщо хтось діє чи озвучує поняття в рамках гендерних упереджень.
Половина зусиль були сфокусовані на TikTok — в улюбленій серед українських тінейджерів мережі. Зняті їхніми фаворитами (інфлуенсерами) у різних форматах скетчі зібрали під 4 млн переглядів за 14 днів кампанії. Молодь сконцентрувалася на гендерних стереотипах, пов’язаних із поділом хатніх зобов’язань на чоловічі й жіночі, закидами щодо «правильного» вигляду дівчат та хлопців, права на емоційність в останніх тощо. Деталі — за хештегом та лінком.
У фейсбуці та інстаграмі ініціативу підтримали 15 лідерів думок із бізнесу, громадського сектору, кіно- та телеіндустрії. Плюс одне-два покоління від тіктокерів — і теми вже більше про протидію насильству та «сама винна», дикість упередження «жінкам не місце у політиці», генералізацію «красивим жити легше» і, як і в TikTok, невідповідне дійсності «чоловіки не плачуть».
Подивитись, що і як говорили в рамках #NOMOREGRINGE Ектор Хіменес-Браво, Уляна Пчьолкіна, Андрій Пишний, Монро, Дмитро Щебетюк, Григорій Решетник, Яна Брензей, Юлія Зорій, Володимир Ярославський, Олександра Кучеренко, Оксана Гутцайт, Сергій Костира, Олена Вознесенська, Альбіна Перерва, Ольга Мартиновська, Надія Матвєєва, можна за посиланням.
Занурення у контент та контекст подібних проєктів — це один із дієвих форматів нативного самонавчання задля розширення меж власної толерантності та терпимості. А як вже почнете цікавитися темою стереотипів, тримайте її у полі зору, підкріплюючи «самоцензурою», а саме нагадуванням собі, що:
- власна думка не завжди є істиною в останній інстанції;
- генералізація — лихо;
- критичне мислення посилює якість рішення (тобто варто рефлексувати, чи не упередження ними керує).
Для мене все віднині поєднується словом #негрінжувати. Адже грінж-емоція — коли хтось каже:
ТИ Ж ДІВЧИНКА/ХЛОПЧИК!
СПРАВЖНІ ХЛОПЦІ НЕ ПЛАЧУТЬ!
НОРМАЛЬНА ЖІНКА НЕ ОПИНИТЬСЯ ВНОЧІ У ТЕМНОМУ МІСЦІ!
КОЛИ КЕРІВНИЦТВО ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО ТЕБЕ «МАЛА» або «МАЛИЙ» (а тобі 40 і ти мегапрофі у своїй справі!)
#негрінжуймо, адже ми та наше оточення того варті!
Авторка: Ірина Рубіс, засновниця Biasless, тренерка з інклюзивності, голова НГО «Післязавтра», авторка #NOMOREGRINGE
