Перейматися дрібницями або глобальними речами, проблемами навколишнього середовища або власним майбутнім, почуттями близьких людей або думкою незнайомців – немає різниці. Переживання та перманентний стрес стали новим бичем сучасного суспільства. Соцмережі та ЗМІ щохвилини підкидають нам нові підтвердження власної недосконалості та приводи вважати себе лузером. В унісон їм безліч статей із популярної психології розкривають секрети “позитивного мислення”, що вчать уникати страждань, болю та проблем. Але дія таких порад тимчасова, що в кінцевому результаті не допомагає ставитися до життя простіше.
Нещодавно в українському перекладі з’явилася книжка Марка Менсона “Витончене мистецтво забивати на все”. Одразу треба уточнити: книга не вчить, як спіймати дзен і більше не паритися ніколи і нічим. Бо забивати – не означає бути байдужим. Менсон пропонує своє бачення того, як чіткіше зрозуміти, що ви вважаєте у житті важливим, а що – ні.
Нижче ми зібрали поради з книги Марка Менсона, як припинити постійно перейматися.
Не намагайтеся
Складно не прагнути бути найуспішнішим та найбагатшим, коли щохвилини з усіх доступних нам джерел лунають подібні заклики й установки.
“Кількість речей, які ми бачимо або про які знаємо, у наші дні необмежена. І в нас виникає необмежена кількість можливостей, щоби виявити власну недосконалість, непрофесійність і нікчемність. І це розриває нас зсередини”, – пише Менсон.
Тому найперше, що він радить, – не зациклюйтеся на досягненні якоїсь мети. Акцентуючи увагу на чомусь, чого ви дуже хочете, ви постійно наголошуєте собі, що не маєте цього. “Філософ Алан Воттс називав це “законом протилежного зусилля”: що більше ви намагаєтеся почуватися краще, то менш задоволеним стаєте, бо спроби здобути щось означають, що саме цього “щось” вам бракує найперше”, – каже автор.
Змиріться, що щастя – це проблеми
Помилка багатьох людей полягає у переконанні, що щастя – це рівняння, для розв’язання якого існує конкретний алгоритм. Але невдоволення життям – це постійно супроводжувальне відчуття, яке є рушієм нашого розвитку і прогресу.
Проблеми необхідні для того, щоби мотивувати нас прагнути більшого. І вирішення одних тягне виникнення нових.
“Деякі психологи називають цей стан “мишачим колесом гедонізму”: ми постійно працюємо, щоби змінити своє життя, але завжди почуваємося приблизно однаково”, – пише Менсон. Тож, якщо проблеми – обов’язковий компонент життя кожної людини, відчуття щастя приходить не за відсутності проблем, а за можливості їх розв’язувати.
Ви такі самі, як і всі
Коли у стрічці новин постійно випливають пости про яскраве та надзвичайне життя, складно не піддатися спокусі компенсувати це думкою про свою “особливість”. Ставши “особливою”, людина завищує очікування до світу і вимагає від життя особливих правил.
“Але правда в тому, що немає такого явища, як особисті проблеми. Якщо у вас є проблема, то майже напевно мільйони людей уже колись стикалися з такою самою проблемою, розв’язують її зараз і розв’язуватимуть у майбутньому. Серед цих людей, мабуть, є й ваші знайомі. Це не применшує проблеми. І не применшує болю. І не заперечує, що ви справді стали жертвою обставин. Це тільки означає, що ви такі самі, як усі. Не особливі”, – пише Менсон.
Більшість людського життя – невиняткова посередність. І бути не особливим – це нормально. “Люди, які в якихось справах стають крутими, стають крутими, бо розуміють, що зовсім не круті, а просто посередні, середнячки, але можуть бути значно крутішими”, – каже Марк Менсон.
Автор також наголошує: більшість життя буде нудною і нецікавою, і в цьому немає нічого страшного. Усвідомлення цього звільнить вас від постійного прагнення комусь щось доводити та відповідати чиїмось очікуванням. Коли ви приймете власну посередність, то відчуєте себе вільними робити те, що хочеться саме вам.
Страждання – цінне
Якщо проблем і страждань не уникнути, то ми маємо питати себе: за що я готовий боротися? Із якою метою і заради чого страждати?
“Ваш успіх визначає не питання “Від чого ви хочете отримати задоволення?”, а “Який біль ви готові витримувати?” – роз’яснює автор.
Сенс наших страждань визначають наші цінності. Вони є компасом, який скеровує наші дії та вчинки. Правильне визначення цінностей допоможе стати щасливим, не витрачаючи нерви на переживання про невартісне.
Прийміть думку, що все у вашому житті – це ваш вибір
“Коли ми знаємо, що самі обираємо власні проблеми, то почуваємося сильними. Коли ж бачимо, що проблеми навалюються на нас проти нашої волі, то відчуваємо себе нещасними жертвами”, – зазначає автор книжки.
Таке просте усвідомлення допомагає нам менше переживати. Адже якщо ви відповідальні за перебіг справ у вашому житті, значить, що ви його контролюєте. А думка про це заспокоює.
Люди часто бояться і не хочуть брати відповідальність, бо переважно ототожнюють її з провиною. Насправді, це різні поняття. Можна брати відповідальність за щось, не будучи винним у цьому.
“Ми весь час несемо відповідальність за те, що переживаємо, хоча ці переживання – не наша провина. Таке життя. Ось як можна розрізнити ці поняття. Провина – це минулий час. Відповідальність – теперішній”, – пояснює Менсон.
Беручи відповідальність за свої проблеми, ми робимо перший крок до їхнього розв’язання. “Що більше відповідальності ми беремо на себе у власному житті, то більше влади маємо над ним”, – каже автор.
Припустіть, що ви помиляєтесь
Опанувати мистецтво забивати допоможе припущення, що наше уявлення про те, як має бути, хибне. Прагнення бути завжди і в усьому правим – токсичне і не має інших підстав, окрім задовольнити его.
Коли ж ми припускаємо, що неправі, то отримуємо можливість змінитися і розвиватися. Так само невірним може бути і наше сприйняття подій.
“Найважчі та найстресовіші періоди нашого життя виявляються найважливішими і найбільше нас мотивують. А деякі найкращі та найрадісніші періоди нас відволікають від важливого й розхолоджують”, – зазначає Менсон.
Принцип “невпевненості” можна застосувати і до самоусвідомлення. Менсон вивів свій “закон”: що більше щось загрожує вашій ідентичності, то більше ви будете його уникати.
Якщо, наприклад, ваша давня мрія – почати подорожувати і заробляти на веденні блогу – заперечує ваше уявлення про себе як про відповідального офісного працівника, то ви навряд чи наважитеся її втілити.
“Я кажу – не прагніть знайти себе. Я кажу – ніколи не знайте напевно, хто ви”, – наголошує Менсон.
Поразка – це рух уперед
Якою б банальною не здавалася ця фраза, але поразки роблять нас кращими та сильнішими.
“Найкращі результати в будь-якій справі досягаються ціною тисячі дрібних поразок. І велич вашого успіху можна оцінити лише за тим, скільки разів ви в цій справі зазнали невдачі”, – зазначає Менсон.
Людська природа виявилася ще підступнішою, адже не лише поразки, а й біль мають користь для нас. Коли польський психолог Казимир Домбровський працював із людьми, які пережили жахіття Другої світової війни, він зробив дивне відкриття. “Пережитий під час війни досвід, болючий і дуже травматичний, насправді допоміг їм стати кращими, відповідальнішими і – так! – навіть щасливішими людьми. Часто вони казали, що до війни були іншими: невдячними, ледачими, загрузлими у дріб’язкових проблемах, не цінували рідних, сприймали як належне все, що мали. Після війни стали впевненішими в собі, вдячнішими, почали спокійніше сприймати тривіальність і дрібні прикрості життя”, – наводить результати досліджень Менсон.
Проаналізувавши результати, Домбровський дійшов висновку, що такі негативні емоції, як страх, тривога чи сум, не завжди є шкідливими. Часто вони стають поштовхом для емоційного зростання, і уникати їх означає позбавляти себе можливості стати кращим.
Вчіться казати “ні”
Найперше необхідне для щастя “ні” – це вміння заперечувати альтернативи.
“Щоби по-справжньому цінувати якусь річ, треба звести своє життя до цієї речі. Є дуже особливі радість і сенс, які можна пережити, тільки якщо вкласти десятки років праці: в одні стосунки, в одну роботу, в одну справу. Але неможливо десятки років вкладати зусилля у щось одне, якщо не відмовитися від альтернатив, – зазначає Менсон. – Коли обираєш для себе цінність, потрібно відмовитися від альтернативних цінностей. Якщо я обираю зробити свій шлюб найважливішою частиною свого життя, це означає (мабуть), що я обираю не робити кокаїнові оргії важливою частиною свого життя. Якщо я обираю судити себе за тим, наскільки я здатен мати відкриті та прихильні дружні стосунки, це означає, що я відмовляюся поливати друзів лайном за їхніми спинами. Усе це добрі рішення, але вони вимагають відмов на кожному кроці”.
Друге заперечення – це уміння відмовляти і не погоджуватися. Насправді, прагнення у такий спосіб уникнути конфліктів – це прагнення почуватися добре за будь-яку ціну. І ганяючись за насолодою від примарної гармонії, можна надовго застрягнути у хворобливих стосунках або на ненависній роботі.
9. Пам’ятайте, що життя – скінченне
Як би це не було парадоксально, але скінченність життя надає йому сенсу та змушує обирати цінності й пріоритети. Інстинктивний страх смерті змушує нас “увічнювати” себе в дітях, власних проектах, відкриттях, витворах мистецтва. Це своєрідні “проекти безсмертя”, які переживуть нашу фізичну смерть.
Наші проекти безсмертя – це наші цінності. У глобальному розумінні вони визначають сенс і вартість нашого життя.
“Смерть – це погано, але її не уникнути. Ми не мусимо цуратися цього розуміння, навпаки, маємо щосили намагатися змиритися з ним. Бо якщо настане час, коли ми зможемо змиритися з власною смертністю – джерелом жаху, підставою тривоги, яка рухає наші порожні життєві амбіції – то зможемо вільніше обирати власні цінності, покинувши безголову погоню за безсмертям і не потрапляючи в пастку небезпечних догм”, – зазначає Менсон.
Шлях до примирення зі смертю полягає у визначенні метою життя чогось більшого, ніж власне “я”. “Вірите ви Арістотелю чи психологам із Гарварду, чи Ісусу Христу, чи сраним “бітлам” – усі вони кажуть, що щастя тече з одного джерела: дбати про щось більше за себе, вірити, що робиш внесок у щось величне, що життя – всього лише побічний продукт більшого й несповідимого процесу”.
І якщо ми все одно помремо, наші страхи, сумніви та дрібні переживання нічого не варті. І ще трошки болю від Марка Твена: “Страх смерті походить від страху життя. Людина, яка живе наповненим життям, готова померти будь-якої миті”.
