Мамам доводиться робити вибір: дитина чи справи, дитина чи робота, дитина чи мама. Реган Лонг каже: «Коли вибір зроблено, стає легко і спокійно».
Сьогодні моє терпіння було на межі — хотілося викроїти кілька хвилин для себе, але ти заснув у мене на грудях. У мене не залишилося вибору: попри список справ, я тримала тебе.
Гора тарілок стирчала з раковини на кухні, я збиралася завантажити їх у посудомийну машину.
Але я тримала тебе.
Я збиралася скласти білизну, яка вже багато разів прокрутилася в сушарці. І планувала перепрати речі, що пролежали у пральній машині всю ніч.
Але я тримала тебе.
Я думала прийняти душ, а якщо пощастить — висушити волосся і, можливо, трохи нафарбуватися.
Але я тримала тебе.
Я збиралася відповісти на кілька робочих листів і передзвонити тим, чиї дзвінки пропустила за останні три дні.
Але я тримала тебе.
Я збиралася пропилососити — ти розсипав пластівці у вітальні та на сходах. Треба було прибрати іграшки, що валяються в усіх кімнатах, окрім дитячої — там, де їм і належить бути.
Але я тримала тебе.
Я збиралася приготувати обід у мультиварці й розібрати пошту, яка ще з понеділка лежить на столі.
Але я тримала тебе.
Я хотіла піднятися сходами й покласти тебе в ліжечко. Я була впевнена, що ти не прокинешся. Можливо, у ліжку тобі було б зручніше.
Але я тримала тебе.
Розумієш, тепер ти вже кладеш ніжки на крісло, а здається, ще вчора твої пальчики ворушилися в моєму животі.
Ти дихаєш рівно й тихо, обійнявши мене, але скоро тобі буде зручніше у власному ліжку.
Виявилося, я не планувала тримати тебе на руках.
Але зараз мені так спокійно і добре, бо я зробила вибір.
Я тримаю тебе.
