Одного разу на день народження мені принесли більше подарунків, ніж зазвичай. Красивих, святкових, у коробках з атласними стрічками. Блакитними. Усі — з блакитними стрічками. Уже тоді я почала підозрювати щось недобре. Розпаковуючи десятки подарунків, я поступово розуміла, що жоден із них не призначений особисто мені. Відтоді я більше собі не належала. На весілля мені дарували костюмчики для немовлят, на день народження — ліжечко та м’які бортики до нього. Ніхто не підозрював, що я можу хотіти сріблясті лосини й лійку для пуровера, попри свій статус молодої мами. Ніхто не кликав гуляти, не писав, не запитував, як я почуваюся. Зате про коліки … Читати далі Як я перестала належати собі