В український прокат 23 травня виходить динамічний жанровий мікс пригод, комедії, фентезі та романтики, що розгортається в мальовничих краєвидах Італії, – фільм «Химера» Аліче Рорвахер, над яким, окрім режисерки, працювала велика жіноча команда.
Фільм розповідає про Артура, який, повернувшися до річного містечка на узбережжі, стикається з місцевою бандою розкрадачів гробниць. Чоловік має дар, який дуже цікавить чорних археологів, — уміння відчувати порожнечу. Його сила допомагає збагатитися, відкриваючи в землі сховки давнього світу, але також призводить до неочікуваних наслідків.
«Химера» — нова режисерська робота італійської режисерки, яку журнал Rolling Stone називає одним зі світил сучасного італійського кіно. Вона володарка призу за найкращий сценарій («Щасливий Лазар») і Гран-прі журі Каннського кінофестивалю за стрічку «Дива», а також номінантка на «Оскар-2023» за короткометражну стрічку «Учениці».
Про те, як зняти, зіграти та зрежисувати чарівний та стильний фільм розповідають членкині команди та кінокритикині. Їхні думки та враження спеціально до українського прокату зібрало DIVOCHE.MEDIA.
Режисерка Рорвахер для Vogue Italy розповіла, що фільми завжди приходять здалеку — вони часто мають «довгу інкубаційну стадію всередині нас, а потім розквітають, коли їм заманеться».
«Але я завжди захоплювалася археологією. Я вивчала мистецтво в університеті, і мене завжди захоплювала робота археологів та археологинь. Створення фільму дуже схоже на те, що роблять археологи, тому що їм вдається побачити історію там, де інші бачать лише купу каміння. Їм вдається заново скласти історію, зібравши її з крихітних покинутих шматочків, які вони знайшли», — коментує режисерка.
Аліче Рорвахер виросла в сільській місцевості в Центральній Італії регіоні, де відбувається дія фільму, тож знайомі з дитинства легенди про таємні розкопки та приховані в землі багатства надихнули її на створення цієї пригодницької стрічки. Режисерка стверджує, що до масових сцен було залучено чимало непрофесійних акторів — місцевих мешканців, дехто з яких просто були її сусідами.
Збирала по шматочках цей фільм разом із Рорвахер її постійна операторка – француженка Елен Лувар.
«Коли я пишу сценарій, деякі образи вже чітко вимальовуються в голові. Але я також отримую величезне задоволення працювати з операторкою Елен Лувар і шукати візуальні рішення разом. Я хочу, щоб мій фільм розкривав не лише мій, а і її погляд», — зазначає Рорвахер.
Цікава співпраця в режисерки і з її рідною сестрою — акторкою Альбою Рорвахер. Вже не вперше вони разом працюють над фільмами та не втрачають родинного звʼязку і хороших стосунків.
«Я не знаю, як розділяти родину та роботу. Альба для мене — незамінна, тому я не можу виключити її присутність. Вона одна з найдорожчих для мене людей, бо вона розкриває мої слабкості та мої сильні сторони як ніхто інший, тому що вона знає мене від народження. Для мене велика честь мати її поруч і як особистість, і як людину, і як акторку», — розповіла Аліче Рорвахер.
Також у фільмі зіграла акторка, що відома своєю роботою у «Синьому оксамиті» Девіда Лінча, — Ізабелла Росселліні.
«Я велика шанувальниця Роберто Росселліні. Коли люди кажуть, що ми схожі, це не поверхнева схожість, це, звичайно, походить від мого глибокого захоплення ним як автором. Але я також була дуже рада працювати з Ізабеллою Росселліні. У мене є ферма, на які ми провели разом багато часу, бо вона також фермерка. Вона — легенда, тож я мріяла попрацювати з нею. Вона вказівник у фільмі не лише тому, що є донькою великих Роберто та Інґрід Росселліні, але й тому, що вона сповнена радості, спокою та енергії. Вона жінка, за якою варто йти», — із захватом розповіла режисерка виданню Little White Lies.
«Я запитала в Аліче: “Цей фільм про смерть?” — згадує Росселліні в інтерв’ю зі свого будинку в штаті Нью-Йорк. — Вона сказала мені: “Це не про смерть, це про потойбічне життя”. І тут є різниця. Потойбічне — це про присутність, яку ми все ще можемо відчувати». Відчувається, що Росселіні глибоко в це вірить. Так само як повірила в це кіно.
Кінокритики/ні та глядачі/ки також оцінили цей фільм. Оцінка на IMDb становить 7,3/10, тоді як на Letterboxd — 4,0/5. Рейтинг на Rotten Tomatoes — 92% із відзнакою «Сертифікована свіжість», яка присуджується фільмам із найкращими рецензіями, а на Metacritic він становить 90 із позначкою Must See.
Кінокритикиня TIME Стефані Закарек зауважує: «Знята талановитою операторкою Елен Лувар, “Химера” показує нам частину світу, де чагарникова трава зустрічається з красою моря, де величні старі будинки, стіни яких розмальовані квітами й птахами, відмовляються здаватися й визнавати, що їхня слава минула».
Українська кінокритикиня Дарія Бадьйор перед українською прем’єрою фільму розповіла, що «Химера», як і попередній фільм Рорвахер, «Щасливий Лазар», пропонує нелінійні подорожі у часі — сюжет розгортається у 1980-х, які радикально контрастують з уламками історії Італії, розкиданими в кадрі. На виході отримуємо не лише рефлексії про те, кому має належати спадщина, але і людяний портрет країни, яка живе з крадіжок у минулого — реальних чи символічних.
- Світова прем’єра «Химери» відбулася на Каннському кінофестивалі — 2023 в офіційному конкурсі. Фільм також був відібраний до програм престижних кінофестивалів у Торонто та Нью-Йорку. Українська прем’єра відбулася на 7-му Київському тижні критики.
- Стрічка здобула Премію Європейської кіноакадемії за найкращу роботу художниці-постановниці, а також отримала номінацію в категорії «Найкращий актор».
