У Yakaboo Publishing вийшла книжка популярної блогерки Bad Mama у поміч тим, хто думає, наважується, давно хоче, в процесі розлучення або вже розлучився.
Книжка «Розлучись без страху. Досвід тієї, яка наважилася» розділ за розділом, через особисту історію авторки й поради експертів та експерток, допомагає побудувати стратегію дій на майбутнє: як планувати та жити своє життя так, аби розлучення не руйнувало майбутнє, а стало просто етапом, який веде до кращої якості життя.
Окремий розділ у книжці присвячений тому, як говорити з дітьми про розлучення, як будувати стосунки з колишнім чоловіком (якщо це можливо), як мінімізувати вплив розлучення на дітей.
Враховуючи актуальні події, у книжці є й розділ про розлучення під час війни, де адвокат та психолог пояснюють з юридичного та психологічного погляду тонкощі розлучення: від подання документів та вартості послуг фахівців до методик покращення власного емоційного стану.
Публікуємо уривок із розділу «Що ж буде після?»
Одинокій матері насамперед необхідно щільно побудувати графік, мати чіткий розклад та заплановане життя. Але водночас не варто очікувати того, що все відбуватиметься чітко. Варто бути готовою до того, що коли щось піде не за планом, то треба відпустити ситуацію та насолоджуватися тим, що маєш. Або хоча б намагатися насолоджуватися.
Якщо складається ситуація, коли тобі вкрай потрібно бути зібраною, а щось пішло не так, — необхідно мати план «В» та «С», а також людей для підтримки, які допомагатимуть.
За моїми спостереженнями, дуже багато мам занепокоєні через те, що вони самотужки нічого не встигають. Я була такою самою. В мене є дні, коли все чітко визначено до хвилини, наприклад: о 15:08 я виїжджаю на автомобілі забрати дитину, о 15:25 ми з дитиною йдемо в бібліотеку, щоб поміняти книжки, о 17:00 я йду на тренування… Тобто в мене дуже щільний розклад. Якщо я його маю і дотримуюсь — дуже багато встигаю, тому відчуваю себе задоволеною і супергероїнею.
Але найголовніше — це прийняти для себе, що часто не просто щось, а все йде не так. Тому тут треба сказати собі: «Гаразд, залишаємося вдома, пострибаємо під музику на ліжку».
Також дуже важливо мати своє оточення, гарних друзів і таких самих мам-соло чи тат-соло, які тебе підстраховуватимуть. Ти допомагатимеш їм, а вони допомагатимуть тобі. Мені дуже подобається формула: ти допомагаєш комусь — хтось допомагає тобі. На цьому побудована дуже велика частина мого життя, і я дуже вдячна, що маю таких людей. Більшість — це іноземці, бо я живу за кордоном, але таке оточення треба побудувати.
Не потрібно соромитися шукати якісь варіанти, які може запропонувати соціум, держава чи громадські організації. Наприклад, я нещодавно знайшла організацію, яка допомагає вразливим сім’ям, що перебувають у складному становищі, знайти сім’ю на районі та побудувати такі стосунки, де більш стабільна сім’я братиме два рази на тиждень дитину з родини, яка потребує допомоги, погратися, щоб ті мама чи тато, чи вони разом могли відпочити, зробити якісь свої справи або попрацювати. Це дуже крута ініціатива.
Я давно знала про цю організацію — колись інформація про неї надійшла мені на електронну пошту в шкільному розсиланні. Тож я вирішила написати про неї іншим жінкам, які приїхали через війну в Україні у Нідерланди. А потім подумала, що я також така сама слабка родина, чому б і мені не скористатися шансом. Тож подала заявку. До мене прийшла соціальна робітниця, і виявилося, що наші діти ходили в один клас десь роки два тому. Скоро ми зустрічатимемося з родиною, яка буде нашою «сильною» родиною. Це також неповна сім’я — мама-соло та донька, трохи старша за мою, — але за описом у ній така сама атмосфера, як і в моїй сім’ї, ми маємо схожі цінності, тому я дуже чекаю на зустріч. Мені дуже цікаво отримати цей досвід і побачити, як воно буде.
Ще одна порада — якомога швидше розправитися із почуттям провини, що ти погана мама чи щось зробила не так.
Дитина має знати, що в мами є свої справи, свої інтереси й ми поважаємо інтереси одна одної. Я дуже багато часу проводжу з дітками на різних дитячих святах. Я малюю з донькою, ми повсякчас кудись ходимо, їздимо. Але водночас вона знає, що в мене є свої інтереси й вона має їздити зі мною, ходити зі мною, скажімо, в тренажерний зал, подорожувати. Ми — єдине ціле, але ми маємо поважати інтереси одна одної.
Не важливо, можете ви купити дитині дорогі іграшки та платтячка чи ні. Я — дитина мами-соло, яка багато працювала, оскільки в неї був страх, що ми помремо з голоду.
Тож я мала все: і необмежений доступ до грошей, і гарний одяг, і таксі, і подорожі… Але все, чого мені найбільше хотілося, — проводити з мамою більше часу, і я дуже цінувала, коли ми з нею були разом, мандрували, просто сміялися! Тому речі — не важливі, емоції — це те, що залишається з тобою на все життя.
Так, в одинокому материнстві є багато мінусів, бо дитина таки почувається ліпше, коли і тато піклується про неї. Але життя не ідеальне. Таке трапляється. Тому тут ліпше думати про те, що ви отримали, замість того, чого у вас немає. У вас є дитина й абсолютна свобода виростити її тільки так, як ви вважаєте правильним.
Тож ніколи не комплексуйте щодо того, що ви мама з дитиною і виховуєте її самотужки. Це про організованість, дорослість, про вашу відповідальність, це про те, яка ви насправді людина, а не про те, що з вами вчинили погано.
Отже, це і визначає вас. І просто знайте, що ви не самі, нас таких у всьому світі дуже багато. І ми даємо собі раду. Я ніколи не шкодувала, що зберегла свою дитину, навіть якщо вона була незапланованою. Вона розвинула в мені якості, про які я навіть не здогадувалася. Виявилося, що я дуже сильна особистість.
