Щороку в червні, коли пригоди мумі-тролів вже в самому розпалі, гатіфнати збираються на оточеному скелями острові. Ніхто не знає навіщо — вони збираються без певної мети, просто побути серед своїх і знову вирушити в дорогу. Вони з’їжджаються з усього світу, білі, безмовні, замислені, схожі на привидів.
Туве Янссон, яка створила цей дивний світ, у 1952-му році писала подрузі Єві Коніковій: «Я остаточно перейшла на бік привидів». Так вона називала лесбійок.
Вона ніколи не висловлювалась напряму щодо захисту ЛГБТ, не робила гучних заяв, але мені здається, мумі-казки є досить красномовним відображенням її поглядів про світ, де всі різні й рівні.
Туве Янссон неодноразово отримувала погрози в анонімних листах через свою орієнтацію, підозрювала, що за нею стежать і прослуховують телефон, і, мріючи про острівок безпеки, купила Клувхару — маленький острів, радше «схожий на скелю», де багато часу проводила з партнеркою Тууліккі Пієтіля, з якою прожили разом 45 років. Та навіть там журналісти їх знаходили. Туве Янссон не дуже любила публічність і тим більше ніколи не афішувала своє особисте життя, але важко переживала, що ті, з ким вона б хотіла все обговорити, уникали розмов на цю тему.
Найболіснішим для неї було рішення матері Хам (Сігне Хаммарштен), її мумі-мами, котра все розуміла і приймала, з якою Туве була дуже близькою. Подрузі Єві вона писала так: «Мені здається, Хам все розуміє, але вона ніколи не заговорить про це, доки сама не захоче». Мати так і не захотіла, ця тема не порушувалась між нею і донькою, навіть коли вони проводили час утрьох із Тууліккі.
До батька Віктора Янссона (Фаффан — як його називали вдома), з яким у Туве взаємини були доволі складними, дійшли чутки про новий тип романтичних стосунків доньки, і якщо раніше він відверто засуджував її за життя з чоловіками поза шлюбом, то тут навіть не зміг вголос вимовити слова «гомосексуал».
У Фінляндії, де гомосексуальність кримінально переслідувалась до 1971 року, а психічним захворюванням вважалась до 1981-го, воліли називати речі не своїми іменами, а зашифрованими, на кшталт «лівий берег», «інша позиція», «той бік», «Рів Гош».
З першою жінкою-партнеркою Вівікою Бандлер, театральною режисеркою, Туве використовувала таємну мову, що потім лягло в основу зображення у книжці «Капелюх чарівника» героїв Чупслі та Тряслі.
У Вівіку письменниця закохалась несподівано і бурхливо: «Я наче знов народилась, вільною, щасливою… Я більше не відчуваю себе жебрачкою, якій дозволено милуватися світанком, знаючи, що світло йде від чоловіка», — захоплено ділилась з Євою, а сама Єва не схвалювала цих стосунків і називала Вівіку «тою людиною».
У своїх минулих гетеросексуальних стосунках Туве помічала за собою «схильність до захвату чоловіком, підкорення його волі та відмову від власних почуттів і бажань» і страшенно цього боялась. Багато в чому на її світогляд вплинула модель взаємин матері й батька, де митцем-скульптором вважався саме Фаффан, а Хам, на плечах котрої лежала така дрібниця як забезпечення родини (у Туве ще було два брати), вважалась хорошою ілюстраторкою і першою професійною дизайнеркою поштових марок у Фінляндії, маючи негласне звання «матері фінської марки».
Сігне Хаммарштен, що називала себе суфражисткою у минулому, була також скауткою і вчила дітей орієнтуватись у лісі за вітром, мохом на деревах, формою хмар, а головне, гадаю, вона навчила Туве боротися за право бути собою. Для Туве найстрашнішим було втратити власну свободу і перетворитись на тінь свого партнера. «Якщо будеш надто кимось захоплюватись, ніколи не станеш по-справжньому вільним», — скаже вона вустами Нюхмумрика.
Її вважали «генійкою ліній» в ілюстраціях, і власні кордони вона вимальовувала також мистецьки.
Щоправда, Туве не очікувала, що прославиться як дитяча письменниця, а не художниця, якою себе позиціювала. Але спочатку здобула славу «найкращого карикатуриста Фінляндії» — так її називав журнал «Ґарм», де вона була провідним ілюстратором багато років. «Найбільше мені подобалось, що я можу по-свинськи обходитись із Гітлером і Сталіним», — Туве малювала багато політичних карикатур, в яких її іронія і гіркий сарказм проявлялись на повну.
Занурюючи пензель у смуток, змішаний із фарбою, вона зобразила жінку, схожу на Вівіку, на фресках у будівлі Гельсінської мерії, які малювала на замовлення. Робота, що завжди була на першому місці, допомагала їй пережити нещасливе кохання. Від розриву з Вівікою Бандлер Туве дуже страждала, але, коли біль минув, драма поступилась місцем на сцені казці: Вівіка займалась театральними постановками «Мумі-тролів» і назавжди лишилась її подругою і людиною, якій вона безумовно довіряла.
Туве мала додатковий талант — зберігати гарні стосунки з колишніми і навіть з їхніми новими пасіями. В її житті сплетені в один клубок кохання і біль ніби потрапляли у капелюх чарівника, де перетворювались на міцну дружбу: так було не тільки з Вівікою, а й з Атосом — прототипом Нюхмумрика, що в реальності був журналістом, філософом, політиком і деякий час нареченим Туве. Він, до речі, доволі болісно сприйняв новину про її перехід на «інший бік» — це вразило його самолюбство, як вона вважала.
Важливі для письменниці люди обов’язково опинялись у Мумі-долі. Туутліккі там з’явилась в образі мудрої Туу-Тіккі (Вітрогонки), чим безмежно пишалась.
Туве Янссон не афішувала своє особисте життя, але й не приховувала, і тим більше не соромилась його. В 1993 році вперше на пресконференції зізналась, що Тууліккі — фактично її дружина, а на президентському прийомі на честь Дня незалежності Фінляндії вони стали першою одностатевою парою, що з’явилась публічно як сім’я.
У пари не було власних дітей, але спілкування з дітьми займало велику частину часу Туве — вона вважала своїм обов’язком особисто відповісти на кожен із листів її маленьких читачів (мені складно уявити реакцію щасливчиків, що отримали відповідь від мумі-творчині!).
«Вона померла щасливою», — сказала журналістам Тууліккі Пієтіля, що була поряд із Туве Янссон 27 червня 2001 року, як і всі одинадцять місяців її перебування в лікарні до того.
У створеному Туве Янссон світі перший літній місяць — час, коли гатіфнати збираються на безлюдному острові, щоб побути серед своїх. А в нашому світі червень — місяць видимості ЛГБТ+ людей, бо люди не мають бути привидами.
Для підготовки матеріалу використано книгу Туули Кар’ялайнен «Туве Янссон: Працюй і люби»
