У 1893 році юна Анна Крюгер записала у щоденнику, що мріє стати художницею. Вночі вона часто уявляла велику світлу кімнату, заставлену мольбертами й розпочатими картинами.

За три роки в тому самому щоденнику з’явився інший запис: «Я віддала б і останню іскру свого таланту, щоб кохати й бути коханою — справжнім коханням, щоб бути дружиною і матір’ю і мати просту й ясну мету життя: щастя моєї сім’ї…»

Зрештою Анні Крюгер-Праховій не довелося вибирати між цими двома бажаннями. Вона стала художницею, виховувала шістьох дітей і продовжувала працювати. Поєднання мистецтва й родинного життя стало однією з наскрізних тем виставки «Музейна прем’єра», яку зараз можна побачити у Київській національній картинній галереї.

Виставку відкрили до 150-річчя від дня народження Анни Крюгер-Прахової (1876–1962) — художниці, чиє ім’я сьогодні знайоме переважно мистецтвознавцям і колекціонерам. Утім, її творчість важлива для історії українського мистецтва. Як зазначає мистецтвознавиця Галина Алавердова, Крюгер-Прахова чи не першою серед українських мисткинь зробила спробу вийти у простір європейського модернізму початку ХХ століття.

За життя її роботи показували не лише в Києві та Одесі, а й у Відні, Мюнхені, Римі та інших містах. Згодом вони практично зникли з поля зору широкої публіки. Уже в незалежній Україні інтерес до Крюгер-Прахової почав повертатися: у 1995 та 2007 роках виставки її робіт організували нащадки художниці та приватні колекціонери.

Чому ця виставка особлива

Донедавна в українських державних музеях зберігалися лише поодинокі картини та малюнки Крюгер-Прахової. Серед них є справжні шедеври у збірках музеїв Чернігова, Івано-Франківська та Запоріжжя. Кількома роботами володіють Національний художній музей України та Музей історії міста Києва.

Значна частина спадщини художниці досі залишається у приватних колекціях і в нащадків, які живуть у Києві та різних країнах світу, зокрема в Австралії.

Ситуація змінилася завдяки родині Понамарчуків, яка подарувала Київській національній картинній галереї 38 робіт Крюгер-Прахової. Тепер саме тут зберігається найчисленніше серед державних музеїв монографічне зібрання її творів, хоча й воно залишається скромним порівняно з приватними колекціями.

Кураторки зазначають, що роботи Анни Крюгер-Прахової демонструються в державному музеї вперше. Саме тому виставка отримала назву «Музейна прем’єра».

Є в неї і зв’язок із попередньою експозицією галереї. Виставку розгорнули в тих самих залах, де нещодавно показували роботи Олександра Мурашка. Там експонувався його портрет молодої рудоволосої жінки з немовлям — Анни Крюгер-Прахової, яку в родині називали Анночкою і яка згодом стала своячкою Мурашка. Тепер цей портрет знову в музеї, але вже серед робіт самої Анни.

Від Школи Мурашка до європейського модернізму

Виставка охоплює різні періоди творчості Крюгер-Прахової: від ранніх малюнків і робіт часів навчання у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка до академічних етюдів і пізніх творів. Художниця працювала в різних жанрах, але особливо вирізнялася в анімалістиці — тварини часто ставали повноцінними героями її композицій.

Найпліднішим у творчості Крюгер-Прахової став капрійський період. Саме на Капрі народилися троє із шести її дітей, однак попри родинні турботи художниця продовжувала працювати й удосконалювати свою майстерність. Серед найважливіших робіт цього часу — «Ранок на березі острова Капрі» з колекції Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського. Для виставки полотно вперше залишило Чернігів. Також представлені «Дзампоньярі на Капрі» з колекції Едуарда Димшица та «Капрійська набережна», подарована музею родиною Понамарчуків.

У 1912 році Крюгер-Прахова повернулася з родиною до Києва, де продовжила писати портрети дітей та анімалістичні композиції, зберігаючи характерні для капрійського періоду художні прийоми.

Окрім живопису й графіки, до експозиції увійшли світлини, документи, навчальні замальовки, рідкісні виставкові каталоги та уривки зі щоденника художниці.

 Художниця в радянській системі

Остання частина виставки присвячена радянському періоду. Тут знову є портрети й зображення тварин, але також кілька робіт на тогочасні «актуальні» теми.

На думку Галини Алавердової, навряд чи ці сюжети щиро захоплювали Крюгер-Прахову. Як членкиня Спілки художників і викладачка державного навчального закладу вона мусила пристосовуватися до ідеологічних вимог радянської системи. За поясненням мистецтвознавиці, це було необхідно для фізичного виживання великої родини художниці та збереження можливості продовжувати працювати.

Саме тому «Музейна прем’єра» цікава не лише як можливість побачити роботи маловідомої сьогодні художниці. Живопис, графіка, фотографії, документи й щоденники складаються в історію жінки, яка наприкінці ХІХ століття мріяла стати художницею, виховувала шістьох дітей, працювала в Києві й на Капрі, виставлялася в європейських містах, пережила зміну епох і продовжувала малювати.

Водночас це нагода познайомитися з творчістю мисткині, яка брала участь у становленні українського модерного мистецтва, але чиє ім’я довгий час залишалося відомим переважно фахівцям і колекціонерам.

Виставка «Музейна прем’єра. Анна Крюгер-Прахова (1876–1962). Живопис, графіка, архів» триває у Київській національній картинній галереї до кінця жовтня.

.