Зелений Гай — крихітне село на Дніпропетровщині, одне з найменших сіл в Україні, де живе кілька десятків людей. Подружжя Євгенії Молчанової та Анатолія Пилипенка у 2014-му придбали тут ділянку землі й побудували будинок, а згодом разом із групою активних людей створили цілу екосистему проєктів із назвою на честь села. Тепер «Зелений Гай» — це осередок зеленого туризму, ферма-сироварня, освітня база для жінок із сільської місцевості, реабілітаційний центр для вразливих категорій населення та громадська організація.
Завдяки зусиллям команди село Зелений Гай у 2024 році потрапило до мережі «Найкращі туристичні села» (The Best Tourism Villages) від ООН. Документальний фільм «Ковчег» про реабілітаційну ферму показали цьогоріч на Каннському кінофестивалі.
Команда «Зеленого Гаю» закохана в українське село й вірить, що у ньому власноруч можна створити щасливий осередок для кожного, а завдяки співдії громади та активістів — протистояти викликам війни.
Проєктна менеджерка «Зеленого Гаю» Віолетта Гуркуш розповіла DIVOCHE.MEDIA, як осередок зеленого туризму став прихистком для переселенців, реабілітаційним центром та освітнім хабом.
Створити маленьку ідеальну Україну
«Зелений Гай» як локація зеленого туризму зʼявився у 2021 році — люди приїздили на ферму на відпочинок і щоби придбати сир із сироварні. Громадську діяльність розгорнули з 24 лютого 2022 року, а зареєстрували ГО у листопаді 2022-го. Віолетта говорить: на початку російського вторгнення команда чітко розуміла, що не планує виїжджати з України, хоче залишатися і будувати майбутнє тут.
З ідеї подружжя Євгенії й Анатолія створити маленьку ідеальну Україну хоча б для себе, своїх дітей та їхнього майбутнього «Зелений Гай» переріс у дещо більше. Тепер це безпечний простір для тварин і людей. Ферма й реабілітаційний центр охоплюють Дніпропетровську область й частково Харківщину й Запоріжжя.
«Ми рятуємо тварин, а потім вони рятують людей у реабілітаційному центрі»
Від початку повномасштабної війни у «Зеленому Гаю» працювали із внутрішньо переміщеними людьми, а також із людьми з Дніпра та області. А ще надавали прихисток для людей із тваринами, які вимушено покинули свої домівки. Приїжджали люди з козами, коровами, кіньми і в безпечному просторі вирішували, як бути далі. З 2022 року в центрі прихистили близько 300 людей та 1500 свійських тварин. «Зелений Гай» діє також як реабілітаційний центр для тварин, яких евакуюють із зони бойових дій.
«Віслючка Мамуля потрапила до нас із донецького напрямку, наші коні — із Дергачів на Харківщині, а міні-піги приїхали із Херсону після того, як їх ледь не зʼїли місцеві безхатьки. Нам часто телефонують і просять врятувати тварин, а вони потім допомагають людям у нашому реабілітаційному центрі. Якось нам зателефонували військові й сказали: “Заберіть, будь ласка, цапа, він буцає наші танки, заважає працювати”. Ми й забрали. А ще у нас є кози артилериста, який мобілізувався й не мав куди подіти своїх тварин», — розповідає Віолетта Гуркуш.
На фермі дбають про довкілля: висаджують дерева, проводять заходи, які популяризують цілі сталого розвитку, щоб досягти максимально комфортного співіснування людей і природи.
«Свій до свого по своє»
Реабілітаційний центр працює для всіх, кому потрібна допомога, і зокрема для військових, ветеранів та їхніх родин. Використовують різні види альтернативної реабілітації: анімалотерапію (лікування через контакт із тваринами загалом), іпотерапію (взаємодія з кіньми), каністерапію (заняття із собаками), а також гарденотерапію — терапевтичне садівництво.
Віолетта каже, що обрали саме ці напрями для реабілітації, тому що співзасновник центру Анатолій — ветеран війни, він сам пройшов шлях реабілітації. Для нього виявилася ефективною каністерапія: під час складної життєвої ситуації чоловіка врятував собака — так він уперше випробував цілющий контакт на собі. Тепер Анатолій має сертифікат реабілітолога та допомагає іншим, а завдяки військовому досвіду розуміє і військових, і ветеранів як ніхто інший. У центрі застосовують альтернативні методи реабілітації й через неформальне спілкування допомагають відвідувачам.
«49% військових, які приїздили до нас на реабілітацію хоча б раз, приїжджають вдруге. Військові з родинами знаходять у нас розуміння і прийняття: Анатолій супроводжує у реабілітації військових, а Євгенія як дружина ветерана допомагає відновитися їхнім родичам. Виходить, що свій до свого по своє», — пишається Віолетта.
Окрім засновників, у команді є Кіра Аліфонова, яка відповідає за комунікацію з людьми, що потребують реабілітації, — це і військові, і ветерани з родинами, і люди, які виїхали із прифронтових територій чи зони бойових дій, і будь-хто, хто потребує відновлення. Реабілітацією займаються сертифіковані фахівчині. Кіра також є анімалотерапевткою, тому вона здійснює реабілітацію, розповідаючи унікальні історії кожної тварини у «Зеленому Гаю». Іпотерапевтка Наталя Козак супроводжує тих, хто хоче покращити свій психічний стан за допомогою взаємодії з кіньми на десяти гектарах «Зеленого Гаю», а також доглядає за тваринами завдяки ветеринарній освіті. Гарденотерапевтка Ольга Марченко влаштовує відвідувачам сеанси з терапевтичного садівництва — копирсання в ґрунті й тактильна взаємодія з рослинами зменшують стрес і заспокоюють. Анатолій веде сеанси за участю собак у межах каністерапії. Реабілітологи орієнтуються на запити й потреби кожного з відвідувачів «Зеленого Гаю», щоб допомогти у свій спосіб.
Сила — у єдності людей
Коли восени 2022 року на «Зелений Гай» впали уламки ракети, ферма дуже постраждала: вигоріло два гектари землі, 10 тварин загинуло через стрес, а деякі працівники звільнилися. У той день скасували заплановані екскурсії, однак відвідувачі все одно приїхали й разом з місцевими працівниками ДСНС допомогли зупинити пожежу й навести лад на території. І хоча місцева громада не змогла компенсувати збитки, ферму підтримали друзі, партнери й люди, які приїздили в гості, — усі гуртом зібрали майже мільйон гривень, щоб покрити втрати, завдані росіянами.
Водночас підтримки з боку органів місцевої влади немає. Віолетта каже — про допомогу просили не раз, завжди отримували відмову.
У жовтні 2023-го команда «Зеленого Гаю» організовувала хакатон за підтримки Естонського центру міжнародного розвитку, в межах якого поділилася власним досвідом розбудови успішного кейсу сільського зеленого туризму.
У події взяли участь представники Талліннського університету, туристичні бізнеси Дніпропетровської та Запорізької областей, громадські організації з Дніпра й Запоріжжя і представники органів місцевого самоврядування Запорізької області. Віолетта пригадує: після події, яка відбулася у будинку культури з урахуванням обмежень воєнного стану, місцева громада заборонила подібні зібрання, це обмежило можливості команди. Іншим разом, коли приїздила посолка Канади Наталка Цмоць, місцева влада відмовилася надати техніку, щоб прибрати сміття на відтинку дороги, що веде до «Зеленого Гаю». Попри складнощі співпраці із громадою, команда має налагоджені звʼязки з іншими українськими та закордонними організаціями.
«Якщо таких центрів, як наш, буде хоча б пʼять-шість, наша країна стане кращою»
Менеджерка пригадує: зростання з приватної ферми-сироварні до реабілітаційного центру розпочалось спонтанно. Розвивати одночасно кілька векторів у роботі не планували, але усі компоненти ланцюга склалися саме так, як треба. Коли у «Зеленому Гаю» відкрили реабілітацію для військових, команду почали запрошувати як спікерів на події в університети, громадські організації тощо. Зʼясувалося, що є великий запит на реабілітацію, послуги зеленого туризму й сільську продукцію у комплексі.
«Зелений Гай» — це симбіоз бізнесу та громадської діяльності. Команда робить усе разом: забезпечує роботу і ферми-сироварні, і реабілітаційного центру, в якому безплатно приймає людей із вразливих категорій населення. А завдяки прибуткам з бізнесу може надавати допомогу людям і тваринам, які її потребують.
«З одного боку, класно бути першими, хто створив такий комплексний центр в Україні. Ми тверезо оцінюємо, що не можемо охопити багатьох людей, яким потрібна допомога вже зараз і яким знадобиться підтримка після війни, коли держава буде вирішувати безліч питань. Якщо таких центрів, як наш, буде хоча б пʼять-шість, наша країна стане кращою. І щоб це здійснилось, ми готові навчати інших», — каже Віолетта.
Як освітня база «Зелений Гай» співпрацює із закладами вищої освіти Дніпра, Києва, Запоріжжя та Херсону: долучається до теоретичного навчання майбутніх фермерів/ок, аграріїв/ок, ветеринарів/ок, а також організовує практику на території ферми. А ще вони співпрацюють із різними освітніми проєктами. Співзасновниця Євгенія як тренерка академії при «Спілці сільського зеленого туризму в Україні» навчає людей, які хочуть розвивати зелений туризм у селі, як створювати садиби, екосадиби, кемпінги або ж відновити історичні локації у сільській місцевості. «Зелений Гай» входить до Бізнес-мережі сільських жінок, і завдяки їхній підтримці команда навчається й навчає інших.
Здійснити зелену мрію: яким вийшов проєкт Green Dream для сільських жінок
Віолетта пригадує: коли «Зелений Гай» приєднався до Бізнес-мережі сільських жінок, помітили активний запит на навчання від жінок і дівчат, які проживають у сільських місцевостях. Серед них є розлучені жінки, вдови військових, багато жінок залишилися на господарстві самі з дітьми, поки їхні чоловіки захищають Україну, а хтось переїхав із міста в село. Ці жінки хочуть розвиватися й знаходити нові можливості для реалізації в селі. Отож, як розповідає Віолетта, у 2023-му започаткували оглядові візити у «Зелений Гай», щоб показувати, як багато всього можна робити у сільській місцевості. А цього року взялися реалізовувати проєкт Green Dream для сільських жінок за підтримки конференції-хакатону «Сама собі ціль». У ньому взяли участь 60 жінок і дівчат із Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей.
«Нам було важливо, крім теорії, розповісти учасницям проєкту нашу історію й показати все наживо у “Зеленому Гаю”, щоби продемонструвати: розвиватися у селі можна, ми це зробили, й ви зможете!» — наголошує Віолетта.
Учасницям запропонували навчання у межах двох модулів, де перший — перероблення молока і бджільництво, а другий — вирощування мікрогріну і тепличний бізнес. Менеджерка описує: коли обирали учасниць, спілкувалися з жінками телефоном — просто, як одна сільська жінка з іншою, — щоб допомогти сформулювати потребу. Так, наприклад, у розмові з однією жінкою зʼясувалося, що вона переселилася з Донецької області, де раніше вирощувала овочі та квіти, а тепер хоче спробувати себе у сироварінні. Під час розмови зʼясувалося, що рослинництво все ж таки ближче для неї, й учасниця обрала відповідний навчальний модуль.
«Дати можливість жінкам навчатися, а їхнім дітям — відпочити й провести час із користю»
Віолетта розповідає: коли у «Зеленому Гаю» проводили навчальні події для жінок із села, бувало так, що лекцію чи розмову перебивали дзвінки від дітей слухачок, які залишилися вдома самі. Для соло-матерів, які вирішують навчатися чи здобувати нові вміння, часто перешкодою стає питання: а хто подбає про дитину? А якщо у жінки дитина з інвалідністю або ж кілька дітей? Коли буквально немає на кого залишити дитину, багато жінок не відвідують навчальні події.
«Коли ми розробляли концепцію проєкту й досліджували навчальні можливості, зʼясували, що зазвичай організатори не запрошують жінок із дітьми. Ми вирішили долучити й дітей, щоб дати можливість жінкам навчатися без тривоги, а дітям — відпочити й провести час із користю з пізнавальними квестами й спілкуванням з тваринами. Як приємно було спостерігати, коли жінки та їхні діти бігли назустріч одне одному після того, як мама прослухала навчання й відвідала сироварню, а дитина відпочила й награлася!» — розповідає Віолетта.
Разом з учасницями до проєкту долучилися 48 дітей від трьох до 13 років. Їх погрупували за віком і підібрали для них відповідні творчі й активні заняття. Але був хлопчик, який вирішив навчатися тваринництва з мамою, щоб допомагати їй по господарству.
Крім того, для жінок і дівчат організували творчий майстер-клас, а також запросили до реабілітаційного центру. Команда ферми прагнула створити довірливу атмосферу, щоб учасницям було комфортно поговорити у жіночому колі, поділитися своїми турботами й відпочити душею.
Виклики сільських жінок
За словами Віолетти, більшість сільських жінок не мають можливості продовжувати регулярне навчання онлайн за допомогою подій від партнерських організацій «Зеленого Гаю». У селах часто вимикають електроенергію, і за чотири години зі світлом на добу жінкам треба встигнути зробити домашні справи й подбати про дітей.
Іншим викликом для сільських жінок, які ведуть господарство, є страхи довкола державної реєстрації. Менеджерка каже, що більшість учасниць проєкту Green Dream уже щось роблять: вирощують і продають квіти або мікрогрін сусідам і друзям, хтось має пасіку й виготовляє мед. Жінки усвідомлюють: щоб виходити на більш глобальний рівень виробництва і збуту, треба офіційна реєстрація, а для харчових продуктів — ще й відповідна сертифікація. Для багатьох із них сільськогосподарська діяльність — це додатковий прибуток, але з оформленням ФОП виникає потреба сплачувати податки. У «Зеленому Гаю» переконані, що державна реєстрація відкриває безліч можливостей: від гарантій держави до можливості компенсацій та участі у грантових програмах.
Відновити віру в українське село
«Коли ми показуємо власним прикладом, що ось тут, в селі, було сміттєзвалище й усього 32 мешканці, а ми викупили ділянку, вивезли 40 КамАЗів сміття і почали робити те, що відчували за потрібне, ми мотивуємо інших діяти. Маємо живі приклади нашого впливу: деякі військові, які приїжджали до нас на реабілітацію, теж купують ділянки у селі, щоб облаштувати в майбутньому власний куточок», — ділиться Віолетта.
Учасниці Green Dream тепло відгукуються про участь у проєкті. Завдяки навчанню у «Зеленому Гаю» ці жінки тепер більше вірять у перспективу розвитку в сільській місцевості.
«Вдячна команді не тільки за емоції та чудовий незвичайний день, по-домашньому затишний, а й за можливість поринути у світ людей, які мають шалену енергетику. Дякуємо за приклад того, як, вкладаючи сили, час і душу у свою справу, можна розвивати свою громаду, привертати увагу до збереження та дослідження територіальної культурної спадщини, підкреслювати унікальність своїх земель і популяризувати українську ідентичність. У “Зеленому Гаю” мене вразило все: любов до тварин, сучасний корівник, смачнючі сири та напої, сироварня і багато іншого… А ще меліса і тархун невідомих для мене сортів», — відгукується про проєкт учасниця Ганна.
Навчання для жінок — це майбутнє громади
За прогнозами команди, навчання жінок, які проживають у сільських місцевостях, відкриває нові можливості для жінок у майбутньому та позитивно вплине на місцеві громади.
«Якщо говорити про сільське господарство, повʼязане із харчовою продукцією, то наше навчання націлене на те, щоб підвищити харчову безпеку регіону й покращити продуктову ситуацію. Коли в області з’являються нові крафтові виробники, вони можуть закривати потреби внутрішнього ринку, або виходити на інші ринки, зокрема й на експорт. Так, наприклад, наші місцеві бджолярі забезпечують медом регіони Польщі. Коли в області зʼявляються жінки, які знаються на тваринництві, належно доглядають своїх тварин і реєструють їх, покращується епідеміологічна ситуація у регіоні.
Навіть якщо жінки, які взяли участь у проєкті Green Dream, не відкриють власне підприємство, то завдяки нашому й іншим неформальним навчанням вони зможуть влаштуватися на роботу, наприклад, до агрохолдингу», — переконана Віолетта Гуркуш.
