Юристка, яка стала проджект-менеджеркою. Політологиня, яка керує комунікаціями міністра. Викладачка, яка запускає освітній застосунок для мільйонів дітей. У героїнь цієї добірки спільним є те, що жодна з них не закінчувала технічний виш і жодна не збиралася в ІТ, принаймні на першому курсі.
DIVOCHE.MEDIA зібрало історії з подкасту «Цифровізаторки» про лідерок, які працюють у державному секторі, IT та бізнесі, розбудовуючи електронні сервіси для мільйонів українців. І якщо ви думаєте, що для входу в технології потрібна «правильна» освіта, ця стаття — привід передумати.
Гуманітарна освіта — це не мінус, а суперсила
Найпоширеніший страх тих, хто хоче в ІТ, — це думка на кшталт: «У мене ж юрфак/філфак/журфак, куди мені». А тим часом ледь не половина сильних продакт- та проджект-менеджерок індустрії починали, до прикладу, з юриспруденції.
«Перший мій вхід у сферу цифровізації почався з того, що я була юристкою у сфері IT. Після цього стала бізнес-аналітикинею, потім — проєктною менеджеркою», — говорить керівниця продукту застосунку «Дія» Тетяна Воронцова. І додає головне: «Моя юридична освіта мені не завадила жодним чином змінити свій напрям. Ви можете здобути базову освіту, і вона точно не буде стоп-фактором, якщо ви захочете щось змінити».
Заступниця міністра юстиції з питань цифровізації Ольга Рябуха зізнається, що переживала щодо переходу до Мінцифри саме через відсутність технічного бекграунду: «Я дуже боялася цього, тому що доти практично не стикалася з електронними системами. Але мене переконали, що треба починати».
Університет дає базу, а не професію — і це нормально
Один із найбільших міфів про кар’єру в технологіях: щоб щось освоїти, потрібно щонайменше п’ять років інституту. CEO «Дія.Освіта» та CDTO.Campus Руслана Коренчук, яка сама має педагогічну освіту, руйнує цей стереотип.
«Світ настільки швидко змінюється, що для деяких спеціальностей об’єктивно не треба п’ять років університету. Те, що дає університет, — це база, але твоя конкретна спеціальність і твоє щоденне поле роботи може бути освоєно в інших форматах. Сфера того ж самого диджитал-маркетингу не вимагає п’яти років універу», — говорить вона.
Не бійтеся пробувати, перш ніж знайдете «своє»
UI/UX проєктна менеджерка «Дії» у Мінцифрі на момент запису, зараз проєктна менеджерка напряму вебдоступність та безбар’єрність Ірина Храпач — інженерка транспорту за освітою. До Мінцифри вона встигла попрацювати логісткою, адміністраторкою в кав’ярнях і навіть маркетологинею в ресторані: «Я пробувала різні роботи, щоб знайти те, що мені цікаво. Я перепробувала достатньо професій, щоб краще зрозуміти себе і знайти свій шлях. Так я потрапила в Мінцифру і стала проджектом».
Дозвольте собі кардинально змінитися — в будь-якому віці й попри будь-який страх
Менеджерка проєктів з електронної демократії програми EGAP Олександра Радченко переходила не просто в іншу професію — з журналістики в ІТ-компанію, у зовсім іншу логіку мислення: «Мені здавалось, що я в цьому нічого не розумію, я тут нічого не знаю, але знала, що там є люди, які мене підтримують. Це стало тією сходинкою, завдяки якій я опинилась у тому місці, в якому я справді щаслива».
Екскерівниця компонента з комунікації та обізнаності громадськості EU4 DigitalUA Катерина Оніліогву — політологиня, чиє життя змінило одне волонтерство на ІТ-конференції, — формулює цю ж думку як життєве правило: «Це окей — змінювати свою думку. Це окей — змінювати свою кар’єру. Це окей — іти на вищі, нижчі посади. Ти просто маєш іти за своїми бажаннями й експериментувати. Життя занадто коротке, щоб бути на роботі, яку ти не любиш».
Soft Skills та бажання важливіші за профільний диплом
Сніжана Ракчеєва, на момент запису подкасту, керівниця комунікацій міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, розповідає про свою команду: «У нас у Мінцифрі в комунікаційній команді працюють люди з досить різною освітою: хтось політолог, як я, хтось економіст, хтось журналіст, хтось менеджер, хтось біолог. Абсолютно не важливо, яку ти освіту отримав, можна навчитися — якщо в тебе є бажання розвиватися».
Її практична порада для входу в комунікаційну сферу: почати з роботи в агенції, де за короткий час можна отримати концентрований досвід із різними клієнтами й завданнями, і не забувати про освітні платформи на кшталт Bazilik чи Projector.
Шукайте себе на стику двох професій — там часто і ховається найцікавіше
Не обов’язково повністю відмовлятися від попереднього фаху — іноді найсильніша позиція виникає саме на перетині старого досвіду й нової сфери. Співзасновниця Інституту інноваційного врядування Анна Мисишин — юристка за освітою, яка знайшла себе саме на цьому стику.
«Коли я почала досліджувати класичне право, зрозуміла, що мені трохи нуднувато. Мені ще подобається бути змінотворчинею і робити якісь digital-проєкти. І тому якраз свою дисертацію я поміняла — додала частинку про автоматизацію, саме про штучний інтелект», — ділиться вона.
Порада Анни Мисишин тим, хто в пошуку: шукати не професію, а конкретний «біль» — проблему, яку можна вирішити за допомогою технологій, і саме звідти вибудовувати новий фах.
Занурюйтесь у нову тему з головою і не бійтеся почати з «блокнота для термінів»
Директорка департаменту цифрового розвитку Мінветеранів у 2025 році Євгенія Попович, нині керівниця розвитку міських сервісів КП ГІОЦ, за освітою — юристка у сфері кримінального процесуального права, а її шлях у цифровізацію почався в Міндовкіллі. Вона чесно розповідає, наскільки дезорієнтувальним може бути перший контакт із новою галуззю.
«Було важко перші дні, коли зі мною говорили абревіатурами, яких я не розуміла. В мене навіть є такий блокнот, де я з перших днів записувала: “Ага, постанова 1395…”, і ти приходиш, а тобі — УБД, ОІВВ чи ЧСЗ, і ти думаєш: “Я де?” Я записувала, потім сміялась, потім вивчила», — розповідає у подкасті Євгенія.
Її формула виживання в новій сфері: завести собі буквально блокнот незрозумілих термінів, зануритися в тему з головою, не перейматися тим, що подумають інші, і рухатися вперед — впроваджуючи ідеї, а не чекаючи, поки стане «зрозуміліше».
Для управління ІТ-продуктом не треба вміти писати код
Керівниця впровадження застосунку «Мрія» Марина Терещук — кандидатка політичних наук, яка довгий час викладала політологію та міжнародні відносини, перш ніж очолити один із найбільших освітніх ІТ-продуктів країни.
Вона підважує ще один поширений міф — що керувати цифровим продуктом можуть тільки технарі: «Я не роблю ручками продукт, тому IT-освіта точно мені не була потрібна. Тут важливо поєднувати менеджерські скіли, розуміти процеси, знати, як впроваджувати, любити те, що ти робиш. Мені важливо розумітись у продукті, знати, як його впровадити, як навчити наших користувачів і вміти організувати цей процес зворотного зв’язку від користувачів до продукту».
Жодна з героїнь подкасту «Цифровізаторки» у цій добірці не починала з фахового диплома в кишені. Вони прийшли у технології зовсім іншим шляхом, і сьогодні — керують продуктами, якими користуються мільйони українців.
А якщо хочете почути ці історії повністю — з усіма сумнівами, страхами і навіть тими моментами, коли віри в себе було найменше, — слухайте подкаст «Цифровізаторки».
І пам’ятайте: іноді найважливіший крок у кар’єрі — це той, який здається неможливим напередодні.
