У феміністичному видавництві Creative Women Publishing вийде книжка «Тихо будь!» — збірка есеїв, оповідань і особистих історій від 22 українських авторок про жіночий голос.
Це книжка про жінок, яких роками просили бути тихішими, зручнішими й менш помітними. Але вони не замовкли — і перетворили цей досвід щонайменше на тексти, що звучать голосніше за будь-які заборони.
«Є такі люди, які дуже хочуть заткнути вас під плінтус, і часто навіть не тому, що особисто ви їм чимось насолили. А просто хобі у них таке — затикати людей під плінтус. Якщо вони обрали вас своєю жертвою, радше за все ви не можете перемогти їх силою. Бо вони ниці, трусливі створіння, і тих, хто сильніший за них, вони жертвами не обирають. Тож у вас лишається два варіанти. Або скоритися і здатися. Або — мати краще, ніж у них, почуття гумору», — пише одна з авторок збірки Майя Тульчинська.
У видавництві розповіли, що ідея книжки «Тихо будь!» з’явилась після виходу збірки особистих історій «Про що вона мовчить». У ній українські авторки вперше заговорили про досвіди, які тривалий час залишалися табуйованими або витісненими з публічного простору. А відправною точкою для нового українського проєкту стало видання книжки британської професорки античної літератури та феміністки Мері Берд «Жінки та влада: маніфест». У ній авторка простежує, як упродовж століть формувалася традиція витіснення жіночого голосу з публічного простору та яким чином ця практика стала однією з основ мізогінії.
Книжка «Тихо будь!» продовжує це дослідження вже в українському контексті. Вона ставить питання, чому жінок досі закликають бути тихішими, менш помітними й зручнішими, а також розповідає історії тих, хто відмовився виконувати цю суспільну вимогу. Це не лише книжка про замовчування, а й про голос, який, попри всі спроби його стишити, продовжує звучати.
«Ми з Маєю Тульчинською, авторкою книжки “Я забула труси”, їхали на її презентацію до Житомира і, як годиться, обговорювали тисячу й одну геніальну ідею. Ми згадали фразу “Тихо будь!”, і навіть оту “ціхо!”, яку кожна із нас чула на свою адресу в певний період життя, і подумали, що видання з такою назвою могло б стати яскравою книжкою літа: іронічна, гостра, весела! Саме так, першочергово книжка задумувалася як легка й смішна, але коли ми почали звертатися до авторок і просити їх поділитися досвідом із життя, коли їм доводилося стикатися зі спробами суспільства втихомирити їх, стишити, упокорити, заспокоїти, і як вони щоразу повертали собі свій голос, протистояли тиску й спробам інших “прикрутити їм звук”, виявилося, що у 2026 році писати на тему жіночого голосу в українському суспільстві досі не смішно», — говорить генеральна директорка і співзасновниця Creative Women Publishing, а також співавторка збірки Слава Світова.
На її думку, історії, якими діляться авторки, знайдуть відгук серед багатьох читачок і читачів, адже збірка поєднала під однією обкладинкою різні досвіди.
«Тут і трансгенераційні травми по жіночій лінії “мовчи, глуха, подалі від гріха”, і те, як відбувається становлення голосу жінки-лідерки, яка веде за собою, і про те, як бути вариводою і (не)хорошою дівчинкою з малих літ і як щось в собі присвоювати й залишати, а щось викорінювати, і також про те, як це, коли терпиш-терпиш, а тоді прориває греблю, і про той самий безкінечний шлях назустріч собі, де власна цінність гартується десь глибоко всередині й заради себе, а не на догоду іншим», — додає Слава Світова.
Серед авторок книжки «Тихо будь!» — Оксана Забужко, Олена Пшенична, Тамара Горіха Зерня (Тамара Дуда), Вєста Гунченко, Анна Пихтіна, Христина Морозова, Олена Павлова, Наталія Бушковська, Марія Титаренко, Марта Госовська, Зоя Казанжи, Горгона Бобровицька (Антоніна Малей), Дана Павличко, Ірина Тишко, Ольга Муха, Катерина Зарембо та інші.
Видавництво Creative Women Publishing вже відкрило передзамовлення на сайті.
- Раніше DIVOCHE.MEDIA розповідало про низку довгоочікуваних перекладів, які за останні місяці випустили українські видавництва. У цих текстах приватні історії, розказані крізь виразну жіночу оптику, нерозривно пов’язані з ширшими суспільними процесами. Авторки експериментують із формою, вплітають автобіографічні мотиви, переосмислюють можливості оповіді. Попри відмінність стилів і епох, ці книжки й досі викликають жваві читацькі та критичні дискусії, а порушені в них теми продовжують звучати напрочуд сучасно.
