Про те, чому жінки сьогодні стають провідною силою малого підприємництва в Україні і чому це лідерство ще не дорівнює рівним можливостям, говорили учасниці панельної дискусії «Жіноче підприємництво в імпакт-економіці: роль та вплив», що відбулася 27 травня 2026 року в межах Kyiv Impact Entrepreneurs Meetup #5 за організації SILab Ukraine та Українського соціального венчурного фонду. Одна з історій, які ілюструють цю тенденцію, — шлях Катерини Білоус.
До повномасштабного вторгнення Катерина Білоус понад десять років розвивала власний бізнес у Краматорську — магазин спідньої білизни та домашнього одягу, який працював із 2009 року. У 2022 році вона вимушено виїхала, сподіваючись повернутися за кілька місяців. Коли стало зрозуміло, що війна швидко не закінчиться, довелося ухвалити складніше рішення — рятувати справу всього життя і перевозити її до Києва.
«Ми дуже сподівалися на повернення. Але коли зрозуміли, що це надовго, вирішили релокувати бізнес», — згадує підприємиця.
Релокація виявилася випробуванням: перевізників, готових їхати до прифронтового Краматорська, знайти було непросто, а вартість перевезення товару зросла в рази. Не легшим був і пошук місця в столиці.
«У Києві виявилося, що майже в кожному торговельному центрі вже представлені всі бренди, з якими я працювала. Тому знайти торгову площу для магазину було дуже складно», — розповідає Катерина.
Після релокації, у 2023 році, Катерина долучилася до навчання від SILab Ukraine — громадської організації, що розвиває екосистему соціального підприємництва в Україні, пропонує підприємцям навчальні програми, менторську підтримку та доступ до спільноти однодумців, які розвивають бізнес-моделі із соціальним впливом. Спочатку Катерина була учасницею, а сьогодні вже сама стала менторкою, яка допомагає іншим пройти той самий шлях.
«Навчання дало мені розуміння, що можна втратити все, але не втратити досвід і себе», — каже вона.
Що показують цифри і що залишається в тіні
Серед нових фізичних осіб-підприємців (ФОП) жінки вже становлять більшість. За даними аналітичної платформи YC.Market, у першому кварталі 2026 року жінки відкрили майже 60% усіх нових ФОП в Україні й забезпечили понад 93% чистого приросту підприємців. На початку 2022 року частка жінок серед нових підприємців становила 49%. Найпомітніше зростання — у секторах ІТ, освіти, медицини, маркетингу та нерухомості. Найбільше нових ФОП у першому кварталі 2026 року зареєстрували в Києві, Дніпропетровській, Львівській, Київській та Одеській областях.
На Київщині, за словами заступниці голови Київської ОДА Наталії Гаватюк, сьогодні працює близько 140 тисяч фізичних осіб-підприємців, із яких понад 52% — жінки. Серед юридичних осіб кожен четвертий бізнес очолює жінка. Лише за 2025 рік жінки-підприємиці області сплатили понад 12 мільярдів гривень податків.
Інша картина — серед юридичних осіб (компаній). За даними Опендатаботу, у 2025 році жінки очолили 12 757 нових компаній — це 34% від загальної кількості новостворених юридичних осіб, майже стільки ж, як і до повномасштабної війни. Найбільша частка жінок-директорок у нових компаніях — на Миколаївщині (42%), найменша — у Львівській та Івано-Франківській областях (по 30%). Загалом серед майже 1,5 мільйона компаній, що наразі зареєстровані в Україні, жінки очолюють 32% — 455 298 компаній. Тобто серед нових ФОП жінки вже становлять майже 60%, а серед керівників компаній — трохи більше третини.
Українські жінки в економіці: нові можливості в сучасних умовах
Через мобілізацію, міграцію та кадровий дефіцит жінки дедалі частіше беруть на себе відповідальність за розвиток бізнесів і створення робочих місць — зокрема в секторах, які раніше вважалися більш «чоловічими».
«Сьогодні українські жінки сміливо йдуть у ті сектори економіки, які традиційно вважалися “не жіночими”, і займають там абсолютно активні позиції», — каже радниця директора Офісу з розвитку підприємництва та експорту Анна Міленіна.
Керівниця центру підтримки підприємців «Дія.Бізнес» у Бучі Анна Страховська пояснює зміну мотивації: «Багато жінок сьогодні дійсно запускають власну справу не тому, що мріяли про підприємництво, а тому, що життя поставило їх у таку точку переходу. Хтось переїхав, хтось втратив роботу, хтось став основним годувальником родини».
За її словами, у таких умовах підприємництво перестає бути винятково економічним рішенням і стає способом повернути собі суб’єктність.
Чому серед таких бізнесів так багато саме із соціальною місією? Учасниці дискусії наголошують: не тому, що жінки нібито за природою більш соціально орієнтовані, а тому, що вони частіше працюють у сферах освіти, охорони здоров’я, догляду та локальних послуг — там, де соціальний вплив закладений у саму суть бізнесу.
Місія без бізнес-моделі не масштабується
Соціальна місія — ще не бізнес-модель. Так, Антоніна Лисенко, внутрішньо переміщена жінка із Запоріжжя, після втрати дому й бізнесу заснувала на Івано-Франківщині «ЕкоПарк “Гніздо”» — спочатку звичайну страусину ферму, яка згодом перетворилася на простір для відпочинку, екотуризму та дитячого розвитку, куди приїжджають школярі, родини та переселенці.
Сама підприємиця визнає, що нині це більше про місію, ніж про прибуток: «Це поки що не про бізнес. Ми дуже багато вклали в цей напрямок. Додатково ще працюємо, щоб утримувати нашу ферму».
Фінансова директорка Scania Ukraine Марина Ігнатенко наводить протилежний за стійкістю приклад — інклюзивну пекарню Good Bread, де працюють люди з ментальними порушеннями і водночас виробляється якісний продукт.
«Бізнес, створений тільки заради фінансового прибутку, не може бути сталим. Спочатку сенс, а потім на нього накладається все інше», — каже вона.
Що гальмує зростання
Учасниці дискусії пояснили, що є головними перешкодами для запуску власної справи.
«Найбільший бар’єр для жінок — це не відсутність ресурсів, а страх і невпевненість у собі», — каже Марина Ігнатенко, додаючи, що жінки часто роками відкладають власні ідеї, чекаючи ідеального моменту, якого в реальності не існує.
Цю ж невпевненість експертка пов’язує із завищеними вимогами жінок до себе при наймі на роботу: «Чоловіки часто готові подаватися на вакансію, навіть якщо відповідають половині вимог. Жінки ж нерідко чекають, поки відповідатимуть усім ста відсоткам. І через це втрачають можливості».
Наталія Гаватюк додає, що проблема не в компетенціях: «Жінки сьогодні працюють у всіх сферах — у виробництві, транспорті, агросекторі, будівництві. Але часто вони самі не готові заявляти про себе як про лідерок».
Що допомагає, а що має змінитися
Учасниці дискусії сходяться в думці: професійні спільноти й менторство працюють там, де самих фінансових інструментів недостатньо.
«Спільнота — люди, до яких ти можеш прийти та сказати: “Я не знаю, як це зробити”. І тобі допоможуть», — каже Марина Ігнатенко.
Лариса Латипова додає: «Коли ти бачиш жінку, яка вже пройшла схожий шлях, це руйнує дуже багато внутрішніх обмежень. Ти починаєш розуміти: якщо вона змогла, то зможу і я».
На Київщині вже діють програми компенсацій для підприємців, чиї справи постраждали від обстрілів, кредитні програми та підтримка реєстрації торговельних марок і патентів. За словами Наталії Гаватюк, жінки активно цим користуються і стали сміливіше брати кредити для запуску й розвитку бізнесу. Окремий приклад — навчання жінок роботі на будівельній техніці, ініційоване Радою жінок-підприємниць при голові Київської ОДА: команда написала проєкт, отримала фінансування й навчила 20 жінок.
За підсумками дискусії, самих регіональних програм підтримки недостатньо без системних змін на рівні всієї економіки: доступу до капіталу й ринків збуту, програм масштабування, системного менторства, експортної підтримки та більшої представленості жінок серед інвесторів і людей, які ухвалюють управлінські рішення.
Матеріал підготовлено за результатами панельної дискусії «Жіноче підприємництво в імпакт-економіці: роль та вплив», що відбулася 27 травня 2026 року в межах Kyiv Impact Entrepreneurs Meetup #5 за підтримки SILab Ukraine.
