Дівчинко,
а ти знаєш,
куди
втикати шнур?
Музикантки про сексизм
у студіях і на сцені
Попри активні дискусії про рівність, жінки досі мають менше можливостей у музичній сфері, особливо на технічних і керівних посадах. Жінки у музиці стикаються з безліччю викликів: обмежені можливості для кар’єрного зростання, фінансові бар’єри, гендерні упередження, занижені гонорари. Водночас жіноча присутність у музиці необхідна не тільки для справедливого розподілу можливостей, а й для розвитку галузі. Що більше різноманітних голосів звучить у піснях, то ширша палітра тем, емоцій і сенсів.
Разом із Jager Music Awards — першою українською премією для незалежної музики від бренду Jägermeister — розбираємося, які перепони існують у жінок на музичній сцені у світі та в Україні й шукаємо шляхи підтримки.
Своїм досвідом діляться членкині експертної ради премії: музична журналістка, авторка музичного ютуб-шоу «Artилерія» на «Суспільне Культура» Юлія Ткачук, українська співачка та фольклористка, співзасновниця гурту YUKO, а нині сольна виконавиця та активна популяризаторка української культури Юля Юріна, менеджерка музичних програм в Українському інституті, співзасновниця музичної спільноти Porichka, культурна менеджерка, саундпродюсерка та музикантка Ірина Лобанок, а також музична продюсерка, музикантка, блогерка ТУЧА (Марія Тучка), яка перемогла у номінації Young Blood на Jager Music Awards 2021, а зараз стала ведучою JMA’2025.
Музикантка та продюсерка ТУЧА (Марія Тучка)
«Навіть мої приятелі перепитували мене, чи справді я сама пишу музику»
Українська музикантка Юля Юріна розповіла, що на початку карʼєри часто виправляла медіа, адже її зазвичай називали вокалісткою, хоча дівчина ніколи себе так не позиціювала. «Для мене “вокалістка” — це людина, яку просто поставили в проєкт, надали слова і музику та попросили поспівати. Але згодом мені стало байдуже, як можуть перекрутити мою професію, бо собі я вже давно довела, що я людина, яка не тільки вміє співати, а й робити абсолютно все навколо свого проєкту — від створення аранжування, текстів пісень до продюсування, режисури та знімання кліпів», — говорить вона.
Артистка ТУЧА говорить, що часто визначена роль вокалісток і бек-вокалісток, а не композиторок чи продюсерок, — це нав’язане упередження, яке впливає і на рішення жінок приміряти на себе ці ролі: «Часто через це жінки самі починають вважати, ніби продюсувати музику — це щось екстраважке. Це не так, бо це просто навичка, яку ти тренуєш постійно. Поріг входу для жінок може бути вищим саме через страх, що це дуже складно, ніби опановувати щось зі світу чоловіків — не справа жінок».
Музикантка Юля Юріна
Музична журналістка Юлія Ткачук присвятила окремий випуск свого проєкту «Artилерії» труднощам, з якими стикаються продюсерки в Україні, запросивши до розмови київську продюсерку та артистку YUVI.
«Якщо говорити про музичне продюсування, то виклики є — як внутрішні, так і зовнішні. YUVI розповідала, як їй не вірили, що саме вона спродюсувала трек. Жінки можуть стикатись із тим самим стереотипом, що й у технічних професіях: стигмою про те, що вони не розуміють, як технічно працює музика. Якщо говорити про внутрішні виклики, то страхи знову ж ті самі, що й у жінок, які схиляються до технічних професій. Часто, виростаючи в стигматизованому середовищі, жінка може просто боятися проявитись і спробувати себе в тому, що вважається “чоловічою професією”, як от саундпродюсинг», — зазначає Юлія.
Про поширення стереотипів щодо жінок у продюсуванні та написанні музики згадує і ТУЧА.
«Найпоширеніший стереотип — що їй, жінці-продюсерці, яка себе так називає, хтось пише музику (хтось чоловічої статі), бо вона не може сама це робити. Так, ніби в неї вуха, руки, мізки — просто не створені для цієї справи. Були випадки, коли навіть мої приятелі перепитували мене, чи справді я сама пишу музику, чи все-таки в мене в комірці сидить якийсь гном-ельф-чоловік, який все те за мене робить», — говорить вона.
Музикантка додає, що є проблема з присутністю видимих жіночих прикладів у цій сфері: «Якщо в тебе немає прикладу, на який ти можеш рівнятись, ти просто не розумієш цей шлях. Що більше нас, жінок, пройде цю стежку, то більше жінок обере цією стежкою йти. Чоловіків попрошу бути більш відкритими, бо справді здається, що тусовка продюсерів — якийсь чоловічий вакуум, куди жінок не пускають. Свідомо чи ні, але вигляд саме такий».
Музична журналістка Юлія Ткачук
Гендерна нерівність на музичній сцені
На світовій музичній сцені досі існує гендерний дисбаланс: жінок значно менше серед номінантів на премії, у топчартах і на музичних фестивалях. Вони частіше виконують ролі вокалісток або бек-вокалісток, тоді як чоловіки домінують серед продюсерів, авторів пісень і керівників.
Згідно зі статистикою, озвученою на панелі Balance the Mix Songtradr у 2024 році, у Великій Британії у музичній сфері працюють 70% чоловіків та 30% жінок. За даними міжнародної мережі Keychange, у Європі жінки становлять лише 20% або менше від усіх зареєстрованих композиторів та авторів пісень. В Україні у 2020 році жінки становили лише 29,3% працівників музичної індустрії, згідно з дослідженням музичної агенції SoundBuzz.
Рухи на кшталт #MeToo посилили захист і репрезентацію жінок, зокрема й у музичній галузі. До прикладу, частка жінок серед лауреатів премії «Греммі» зросла з 12% у 2017 році до 32% у 2024-му.
На «Греммі-2025» лише 28% номінантів були жінками. У звіті міжнародної консалтингової компанії AKAS про втрачені жіночі голоси в музиці наголошується, що медіа активно поширюють наратив про «жіноче домінування» на «Греммі» через перемогу трьох жінок у чотирьох головних номінаціях. Це створює ілюзію рівності, хоча загальні показники залишаються низькими.
Втім, найбільш гендерний дисбаланс помітний серед музичних продюсерів. У 2024 році жінок на цій посаді було лише 5,9%. Дослідження Annenberg Inclusion Initiative (2023) показало, що жінки становлять лише 2,8% від усіх музичних продюсерів найпопулярніших пісень за останні роки, тож премії в цих категоріях отримують переважно чоловіки.
За даними звіту Women Musicians Insight Report, лише 12% студійних інженерів, 8% реперів і 24% диджеїв — жінки. Це пов’язано зі стереотипами, браком професійних можливостей та недостатньою видимістю жінок у цих ролях.
Культурна менеджерка, музикантка, саундпродюсерка Ірина Лобанок говорить, що у сфері музичного менеджменту більшість — жінки. Можливо, тому що це не технічна спеціальність, щодо неї немає стереотипів і є багато рольових моделей-жінок для наслідування.
«Останнім часом збільшилась кількість саундпродюсерок, і це прекрасна зміна, але коли йдеться про комерційне саундпродюсування та роботу на лейблах, переважна більшість саундпродюсерів — все одно чоловіки. Те саме стосується і студійних інженерів зведення та мастерінгу, — зауважує Лобанок. — У нашому електронному дуеті “Krapka;KOMA” я відповідала за технічне підключення та розв’язання технічних проблем на концертах. За чотири роки нашої активної діяльності у мене жодного разу не було неприємної комунікації зі звукачами на локаціях або якогось знецінення з їхнього боку. Можливо, це тому, що, хоч у нас і був досить складний сетап і власний налаштований моніторинг, я чітко озвучувала, яке саме обладнання необхідно і могла запропонувати декілька альтернатив, якщо воно відсутнє. Після цього навряд чи тебе спитають: “Дівчинко, а ти знаєш, куди втикати шнур у своїй звуковій карті?” Але і музикантки, і саундпродюсерки часто стикаються з упередженнями через те, що їх мало, їх незвично бачити й, напевно ж, вони не шарять, що роблять. Навчається у музичних школах набагато більше дівчат, але затримується в музичній індустрії набагато більше чоловіків».
Натомість ТУЧА згадує, що упереджене ставлення до жінок від звукорежисерів на майданчиках досить розповсюджене: «Я прийшла на саундчек перед виступом, щоб перевірити звук, та була з колишнім хлопцем, який мав допомогти привезти інструменти. Звукач підійшов до нього розв’язувати питання щодо звуку, хоча я стояла поруч і я мала виступати. Навіть коли ми сказали звукорежисеру, що артистка — це я, технічні моменти він продовжував пояснювати моєму хлопцю, наче я — біла стіна, яку він не помічає. Я стараюсь іронізувати у такі моменти. Перед одним із моїх виступів звукач ласкаво звернувся до мене: “Манюне, щоб увімкнути мікрофончик, треба натиснути оцю маленьку червоненьку кнопочку”, — так, ніби я вперше бачу мікрофон. Я посміялась і потім зробила вже своє зауваження: “Дядечко, тут монітор фонить, бо вам треба відрізати частотки, знаєте, такі звукові хвилі? От пошукайте своїми ручками на еквалайзері, ви ж знаєте, як це робити? Я можу допомогти якщо що”. Загалом, мабуть, через те, що я трактую свою позицію голосно, вже зараз сексизм у свій бік не спостерігаю».
З гумором та іронією до подібних випадків намагається ставитися і Юлія Юрина. «Іноді на фестивалях під час саундчеків, коли я приносила апаратуру, мікрофон та in-ear систему, починала її підключати, до мене підбігали техніки майданчика і починали пояснювати, що куди підключати. Мене це більше веселить, ніж засмучує. Але коли я не в настрої, а мені пояснюють, як увімкнути мікрофон, це може вибісити, — розповідає артистка. — Нещодавно на музичній премії до мене підійшов чоловік і почав розпитувати про співпрацю з аранжувальниками та про майбутній альбом. Коли я відповіла, що написала альбом сама, побачила розгубленість у його очах, наче жінка не може це зробити сама. Я вже давно не звертаю на таке уваги, але іноді це навіть кумедно».
ТУЧА
Оцінка жінок за віком і зовнішністю
Британське дослідження Women Musicians Insight Report, у межах якого опитали понад 6000 представників музичної індустрії, зокрема 2526 жінок, показало, що 51% жінок у музичній індустрії стикалися з гендерною дискримінацією, а третина — із сексуальним харасментом.
За результатами опитування «Be The Change: Women Making Music 2021», 81% жінок заявили, що їм складніше реалізуватися в музичній індустрії, ніж чоловікам. Одними з ключових проблем для жінок у сфері є сексуальні домагання, мізогінія та чоловіче домінування.
У звіті «Sound Off: The Make Music Safe Report» зібрані численні звинувачення у сексуальному насильстві за останні десятиліття проти двох десятків чоловіків — відомих артистів і керівників індустрії.
Гендерна упередженість залишається системною проблемою. Музиканток оцінюють суворіше, ніж чоловіків, а їхній внесок часто недооцінюють. Це проявляється у нерівній оплаті праці, обмежених можливостях для кар’єрного зростання та необхідності докладати більше зусиль для визнання.
Жінок у музиці нерідко оцінюють передусім за зовнішністю, а не за талант чи досягнення. Тиск через невідповідність стандартам краси й поведінки особливо впливає на виконавиць.
«На жаль, із таким я стикалась багато разів, і на телебаченні чула найбільше. “Коліна як у слона” — від стилістки на шоу “Голос”. Осуд, що я не маю кубиків на животі, але вдягнула костюм від FROLOV на нацвідбір на Євробачення, і це від режисерки шоу. Шоубізнес підірвав моє здоров’я, і я маю аутоімунне та гормональне захворювання, тому моя вага та набряки іноді скачуть незалежно від мене. Я пропрацьовую ці теми з психотерапевткою та намагаюся не звертати уваги на коментарі, але іноді вони накопичуються, і я вибухаю», — ділиться Юля Юріна.
Журналістка Юлія Ткачук розповіла, що музикантки часто бояться показувати свої прояви старіння, адже і тут зіткнуться з осудом, бо жінці стереотипно треба завжди виглядати молодо, коли чоловік, старіючи, «стає як витримане вино».
«Допоки в медіа на кшталт “ТСН Гламур” будуть шпальти про “полунички” та те, хто яким пікантним місцем посвітив, не можна говорити, що ми досягнули максимального прогресу. Утім, свідомі медіа і справді інклюзивно говорять про музиканток: вживають фемінітиви, уникають фетшеймінгу, сексистських жартів та зауваг, оцінок того, наскільки та чи інша артистка “красива» тощо», — каже вона.
Видимість жінок у музиці різко зменшується з віком: у віковій групі 16–55 років вони становлять 47% музикантів, однак після 54 років цей показник падає до 26%. Це може бути пов’язано з тим, що жінки частіше стикаються з ейджизмом — 30% опитаних повідомили про дискримінацію за віком, порівнюючи з 21% чоловіків.
Водночас нестача жіночих рольових моделей на сцені зменшує мотивацію молодих музиканток пробиватися у сферу. Додаткові бар’єри, як-от сексуальні домагання чи стереотипи про «шоубізнес через постіль», відлякують молодих дівчат від музичної кар’єри.
Нерівність також проявляється у фінансовому аспекті: жінкам платять менше, що створює для них більше фінансових труднощів. У звіті Women Musicians Insight Report вказується, що жінки отримують в середньому на 10% меншу зарплату, ніж чоловіки. Однак 46% жінок мають вищу музичну освіту, на противагу 30% чоловіків.
Де жінкам у музичній сфері шукати фінансування
Жінки-музикантки частіше стикаються з фінансовими проблемами, ніж чоловіки. 27% жінок кажуть, що вони не заробляють достатньо грошей, щоб утримувати себе і свою сімʼю. Серед чоловіків цей показник становить 20%. Ще один бар’єр — нерівний розподіл домашніх обов’язків та догляду за дітьми: 22% музиканток є основними опікунками своїх дітей, а 29% зазначили, що сім’я та догляд за дітьми перешкоджають їхній кар’єрі, тоді як серед чоловіків цей показник становить лише 11%.
Юлія Юріна зазначила, що через нестачу фінансів багато незалежних молодих музиканток припиняють свою карʼєру: «Незалежні інді-артисти не завжди мають доступ до радіо або телебачення, де люди масово можуть тебе побачити та дізнатися про твоє існування. Порівнюючи з 2018-м та 2019 роком, бренди, які виділяли кошти на розвиток або співпрацю, скоротили бюджети. Рекламодавці бояться ризикувати та обирають тільки перевірених, сталих артистів. […] Запис треку в студії, зведення, мастеринг, саунддизайн, постпродакшн відео, реклама, таргет, креативи — все це коштує величезних грошей і займає більшість часу. Це потребує постійних вкладень, які не завжди повертаються та конвертуються. Думаю, що з цієї причини припиняє діяльність багато незалежних гуртів, тому виживають тільки найбільш божевільні та вперті».
Співачка ТУЧА пояснила, що незалежним артисткам особливо важко створювати музику без фінансової підтримки. «Зараз з’явилось більше грантів та можливостей фінансування для жінок, але політична тенденція США (скасування програм із різноманітності — прим. DIVOCHE.MEDIA), можливо, змінить це, на жаль. Добре, що є такі премії, як Young Blood від Jager Music Awards, які надають фінансову підтримку, яку колись і я отримала. Але загалом треба шукати ресурси серед своїх друзів-знайомих і пропонувати співпрацю. Мені на шляху допомагали здебільшого чоловіки (бо жінок мало), тому ізолюватись немає сенсу — не всі чоловіки винні в тому, що доступ до ресурсів переважно в їхніх руках», — зазначає артистка.
JMA 2025 Launch party
Премії та фестивалі
За даними дослідження BBC у 2017 році, серед хедлайнерів британських фестивалів жінок було лише 6%. Щоб візуалізувати цю проблему, створили відео з іменами артистів, яких найчастіше вказують на фестивальних афішах. Коли з цього списку прибрали всіх чоловіків, результат шокував — постери залишилися порожніми.
У 2018 році лондонський фестиваль Wireless зазнав критики за лайнап, в якому було лише три жінки: Cardi B, Liza Mercedez і Mabel. Тоді британська співачка Лілі Аллен опублікувала в Twitter альтернативну версію афіші Wireless, прибравши з неї всі чоловічі імена. В результаті на плакаті майже нічого не залишилося. Вона підписала зображення фразою: «The struggle is real» («Боротьба триває»).
Тоді питання гендерного дисбалансу в музиці набуло міжнародного розголосу: понад 40 великих музичних фестивалів приєдналися до ініціативи Keychange PRS Foundation, спрямованої на досягнення гендерного балансу у фестивальних лайнапах.
У 2019 році іспанський музичний фестиваль Primavera Sound, маючи в лайнапі 226 артистів, зробив гендерний баланс 50/50 новою нормою та наголосив на важливості змін: «Чому ми зараз формуємо гендерно збалансований лайнап? Бо це треба було зробити ще давно. Бо, озираючись на попередні фестивалі, ми розуміємо: попри певний прогрес останніх років, змін має бути більше. Якщо половина нашої аудиторії — жінки, то чому б половині виконавців на сцені не бути жінками теж?»
Є менші фестивалі, наприклад Radio 1’s Big Weekend та Iceland Airwaves, яким теж вдалося досягнути гендерного балансу 50/50.
Гендерна репрезентація на музичних фестивалях поступово покращується: за даними звіту Book More Women, у США частка жінок серед виконавців на фестивалях зросла з 29% у 2018 році до 40% у 2024-му.
«Останнім часом музикантки стали сміливішими, ми бачимо приклади артисток, які “вистрілили” як завдяки своїй музиці, так і завдяки чіпкому образу, або ж завдяки своїй активній громадянській позиції. Загалом є позитивна тенденція в ширшій представленості жінок у різних жанрах. На початку 2020-х ми, наприклад, спостерігали розширення жіночої репрезентації на хіпхоп-сцені», — каже Юлія Ткачук.
Так сама важливо, щоб музичні премії були гендерно збалансовані й щодо номінацій, і щодо журі. ТУЧА розповіла, що коли подавала свою пісню на премію у 2021 році, то помітила, що в лонглісті жінки були в меншості. Під час отримання нагороди музикантка заявила, що в наступні роки хотіла б бачити більше жінок у переліку номінантів.
«Музичні премії мають бути незалежними від кумівства, від такої собі “чоловічої тусовки”. Журі має прагнути гендерної рівності — як у власному складі, так і у виборі переможців серед конкурсантів. Я за створення умовних квот, хоча багато хто може сперечатись, бо таким чином ми розділяємо статі. Нагадаю, що Верховна Рада складається на 20% з жінок, і це великою мірою заслуга квот, тому результат ми наочно бачимо. Хтось скаже, що якість важливіша, але давайте спершу підтягнемо кількість, серед якої якість набереться сама собою», — зазначає виконавиця.
Юлія Ткачук пояснює, що чоловіче домінування в журі музичних конкурсів впливає на недостатню представленість та репрезентацію жінок у різних сферах музичної індустрії: «Мене справді засмучує, коли я бачу серед журі музичної премії одну-дві жінки й вісім-дев’ять чоловіків. І це не тому, що жінок немає, а тому, що їх менше помічають та менше визнають. Якщо говорити про ставлення до конкурсанток на телевізійних музичних конкурсах, як-от “Голос країни” чи “Х-Фактор”, — ми пройшли великий шлях від оцінювання жінки як красивого предмета, що співає, до оцінки її як артистки, мисткині та професіоналки».
Рівне представництво жінок у журі та серед номінантів сприяє об’єктивнішій оцінці талантів, збагачує індустрію та створює рівні можливості для всіх. Запровадження гендерних квот, підтримка жінок у музиці та зміни у правилах відбору є ключовими кроками до балансу на музичній сцені.
«Насамперед для премії важливо дотримуватися гендерного балансу у складі журі та команди, яка працює над премією. Це основа, яка надалі впливає на результат премії та її переможців і переможиць, — вважає бренд-менеджер Jägermeister Ukraine Алекс Перера. — Хоч у нас ніколи й не було фіксованих квот, на Jager Music Awards 42% експертної команди — жінки. Приблизно такий самий відсоток серед команди, що працює над премією, враховуючи ключові напрями, такі як проєктний та програмний менеджмент, артдирекцію та піар».
Бренд-менеджер Jägermeister Ukraine Алекс Перера
Деякі премії вже впроваджують політики для досягнення гендерного балансу. Організатори The BRIT Awards у 2022 році відмовилися від розділення категорій за статтю, щоб забезпечити рівний доступ до нагород.
Саундпродюсерка Ірина Лобанок наголошує, що основною проблемою фестивалів та конкурсів є не мала кількість жінок-учасниць, а більша кількість переможців-чоловіків: «Нещодавно була на події, де організаторка конкурсу жалілась, що жінки майже не подались на конкурс для композиторів/ок і що просто жінки мають бути сміливішими, й все залежить від них самих. Я з цим не погоджуюсь, бо, якщо з року в рік я б бачила серед переможців цього конкурсу лише чоловіків, то, можливо, і не витрачала б часу на подавання, бо, напевно, у мене немає шансів, якщо все одно виграють лише чоловіки. Крім того, створення рівних умов означає брати до уваги потреби жінок також».
Продюсерка каже, що можна збільшити кількість учасниць, провівши опитування — якщо подавання загалом платне, то можна експериментально спробувати зробити його для жінок безплатним або дешевшим.
«Є низка інших факторів, на які варто звернути увагу, щоб підвищити кількість заявок від композиторок, але вимога просто бути сміливішими точно ні до чого не призведе», — додає Ірина.
«З року в рік ми бачимо, що кількість номінанток зростає як в основних, так і в Young Blood — номінації для молодих артистів та артисток, яка дає можливість заявити про себе, отримати фінансову підтримку для розвитку кар’єри, — говорить бренд-менеджер Jägermeister Ukraine Алекс Перера. — Це дуже позитивний сигнал того, що вони почуваються впевненіше та активніше заявляють про себе на музичній сцені. Не просто як вокалістки, а й як продюсерки, менеджерки, журналістки, ведучі. Хоча у нас все ще попереду довга дорога до повного викорінення дискримінації, токсичної маскулінності та несвідомих упереджень, ми на правильному шляху та робимо для цього все можливе зі свого боку».
Ірина Лобанок
Чи працюють квоти та програми підтримки для жінок у музичній сфері?
Саундпродюсерка Ірина Лобанок вважає, що особливо потрібні освітні програми для жінок у сфері технічних професій: саундпродюсування, звукоінженерія (студійна та концертна), світлоінженерія (концертна), бо тут найбільше стереотипів і найменше рольових моделей для наслідування.
«Як показує практика, створення безпечного простору, де тебе не знецінюють, допомагає повірити в себе та свої сили на початкових етапах навчання», — переконує вона.
ТУЧА запевняє, що зміни на краще є, продюсерок стає більше, як і жінок, які відкрито говорять про свої потреби: «Щоб допомогти проявлятись, треба більше ініціатив, безпечних просторів, які створені для комфортного розвитку. Я робила не один майстер-клас винятково для жінок, де можна було поговорити про свої дівочі проблеми, але це не має перетворюватись на ізольований простір, в якому метелики літають, зірочки сяють, і все таке приємне та дружнє, бо світ не такий, і треба виборювати своє місце. Хай таким місцем сили буде жіночий простір, де присутня здорова конкуренція, а не внутрішня мізогінія з pick-me girl (означення дівчини, яка понад усе хоче сподобатись хлопцям на фоні інших, — прим. DIVOCHE.MEDIA), і куди можна звернутись задля підтримки, щоб набратись впевненості для виходу у світ, який часом ворожий. В мене є чат із музикантками, і він не завжди активний, бо немає часу ним займатись — я пишу альбом, але в цьому чаті жінки підтримують одна одну, починають дружити, можуть пожалітись на щось і знайти відгук від інших. Це маленький, але важливий крок».
У 2024 році ТУЧА та проєкт «Різні.Рівні» створили підбірку пісень українських музиканток і продюсерок «Видимі та гучні». До підбірки увійшли 40 пісень — це композиції як популярних співачок (Христина Соловій, ONUKA, Go_A), так і представниць сучасного українського авангарду (sucilna_nevdacha.exe, badactress, Люсі).
Подібні ініціативи — потужний інструмент для підсвічення жіночої творчості. З 2020 року стримінгова музична платформа Spotify підтримує глобальну ініціативу Spotify Equal, спрямовану на підтримку жінок у музиці шляхом підвищення їхньої видимості та надання освітніх, натхненних і мережевих можливостей. Spotify створює спеціальні плейлісти, які висвітлюють діяльність музиканток з усього світу. Першою амбасадоркою плейліста Equal Global від України стала Jamala. У 2024-му сингл DOROFEEVA «Нітрогліцерин» очолив український та світовий плейлісти Spotify Equal: це перший українськомовний трек у топі рейтингу.
Також Spotify пропонує освітні ресурси, такі як музичні виробничі навчання на YouTube. У 2023 році відбувся фестиваль EQUAL Fest у Мадриді, який зібрав численних артисток та підтримав їхню видимість.
У 2021 році українські музикантки обʼєдналися та зробили онлайн-концерти з жіночим лайнапом під назвою Play Like A Girl, аби заявити про себе та надихнути інших музиканток долучатись.
Ірина Лобанок ділиться досвідом участі у цій ініціативі: «Онлайн-шоукейс Play Like a Girl ми придумали й реалізували під час ковіду, коли було складно з офлайн-подіями. Це був спосіб відчути підтримку одна одної, потестити нову платформу для онлайн-концертів і ще й дати можливість артисткам трохи заробити, бо ми продавали квитки на ці події».
Також музикантка була співініціаторкою ідеї та кураторкою онлайн-програми She Makes Music, створеної у співпраці з британським консульством та Українським культурним фондом у 2021 році.
«Це була двомісячна насичена освітня онлайн-програма плюс резиденція з українськими та британськими авторками пісень та саундпродюсерками, в результаті якої було випущено 10 українсько-британських пісень. Під час програми She Makes Music були непорозуміння між українками й британками, тому що розуміння адекватного навантаження та культури спілкування дуже відрізнялись — українки були готові робити треки ночами, тоді як британки більше піклувались про своє психічне здоровʼя і не перенавантажували себе зайвий раз», — розповідає Ірина.
Музикантка припускає, що, можливо, повернеться до схожих проєктів.
«Наприклад, цього року, в межах діяльності Українського інституту, нам вдалось запартнеритись із британським фестивалем LOUD WOMEN, і ми забезпечимо участь на цьому фестивалі у Лондоні одному важкому гурту, що складається з жінок повністю або частково», — говорить вона.
Юлія Ткачук зазначає, що, хоч і знає про ініціативи на підтримку незалежних музиканток, такі як «Вишневий Вернісаж» та «Платформа музичної різноманітності», вони залишаються досить вузькоспрямованими та нішевими.
«Мені хотілося б, щоб ініціатива підсилення голосу жінок була і на ширшу аудиторію. Хочу бачити, як успішні популярні українські музикантки чи музичні діячки теж створюють більше ініціатив, щоб підсвічувати та надавати можливості менш популярним артисткам. Це б розвивало “сестринство” в індустрії, яке, як на мене, не дуже сформоване або сформоване точково», — каже вона.
Як підтримати жінок у музиці?
Щоб жінок у музичній індустрії стало більше, варто насамперед викорінювати власні упередження — ставитись до жінок як кваліфікованих спеціалісток та творчинь, а не приписувати музиканткам «успіх через постіль». Варто підтримувати музиканток, вірити в їхні сили та не сприймати музику як тимчасове захоплення, адже це серйозна професія, яка потребує сил і вкладень.
«Мені б хотілося бачити більше інформації про музиканток, технічних фахівчинь та аранжувальниць у музичних медіа, на форумах або на проєктах, де проводяться лекції, щоб знайомитись та створювати базу таких людей, до кого можна звернутися. Бо після ковіду та повномасштабного вторгнення кількість івентів, де ми всі раніше перетиналися, значно скоротилась. Багато хто виїхав із країни, з’явилось багато нових облич, які тільки починають, — приходиш на івент і просто не знаєш, хто є хто», — зауважує Юля Юріна.
За словами музиканток, найважливіше для них — це особиста підтримка та поширення їхньої творчості.
«Думаю, що слова підтримки в коментарях, може, навіть особиста історія в приватні повідомлення, як ця музика вплинула на вас, поширення музики у соцмережах — це вже великий внесок, бо це підтримує самооцінку, допомагає вірити у себе і лупати цю скалу, особливо коли стикаєшся з упередженнями та стереотипами, які весь час розхитують твою впевненість у власних силах», — каже Ірина Лобанок.
«Лайк, поширення — це дуже важливо, скільки б підписників у вас не було. Це приємно для артисток, це додає їм трохи видимості серед вашої бульбашки. Робіть меми, знімайте тіктоки, робіть свої плейлісти, розказуйте друзям на вечірках. Все це допоможе вашим улюбленим артистам та артисткам. Як не буває малих донатів, так не буває малої підтримки — все це ми, музиканти, цінуємо!» — наголошує ТУЧА.
З 8 по 21 березня триває голосування у всіх номінаціях Jager Music Awards 2025. Кожен зможе дослідити музику, відкрити нові імена та підтримати своїх фаворитів, зробивши вибір серед найкращих представників незалежної музичної сцени.
Цьогоріч голосування відбувається у 10 категоріях: «Артист(-ка) року», «Трек року», «Відео року», «Майданчик року», «Лейбл року», «Колаба року», «Майстер (майстриня) року», «Ідея року. Локальна», «Ідея року. Глобальна» та «Young Blood».
