У березні в дитячому артвидавництві «Чорні вівці» вийдуть друком дві нові книжки: «Бабуся та рак» української письменниці Марії Правди та «Верхи на єдинорогах» норвезької авторки Маріанджели Ді Фіоре.
Обидві книжки розраховані на дітей віком 5+ та висвітлюють непросту тему хвороби, яка не щадить ні дорослих, ні дітей.
Такими книжками «Чорні вівці» хочуть привернути увагу батьків і дітей до цієї проблеми та допомогти їм почати діалог.
«У дитини може захворіти мама, дідусь чи найближчий друг або й вона сама. Звісно, можна не готувати малечу до складного і переживати, якщо щось станеться, вже опісля. Але є й інший сценарій, коли по-дитячому, у формі казки, проживати складні події наперед. Якщо в майбутньому станеться щось подібне, то минатиме воно значно легше», — говорить головна редакторка видавництва Христя Венгринюк, наголошуючи, що ніхто не застрахований від болю, хвороб, утрат, а особливо під час війни.
Книжки «Бабуся та рак» і «Верхи на єдинорогах» висвітлюють тему онкології, але вони не про жахи чи болі, а про дещо глибше — те, що часто лишається на дні хвороби: віру, надію, тепло, світло й любов.
«Бабуся та рак» Марії Правди з ілюстраціями Анни Сурган розповідає про бабусю, до якої вчепився рак. І то так міцно, що став забирати в неї всі-всі сили. Не дивно, що маленькій онуці захотілось якомога скоріше знайти його та попросити відчепитися. Але що робити, якщо час минає, а рак усе ховається? Звичайно, вигадати яскравий план, для якого потрібні літо й річка!
Проєкт реалізовано за допомогою залучення внесків доброчинців через платформу «Велика ідея».
«Верхи на єдинорогах» Маріанджели Ді Фіоре з ілюстраціями Ліси Айсато (переклад Наталі Іваничук) — це історія про дівчинку Вілью, в якої рак. І, хоч життя складається інакше, коли важко хворієш, усе ж у лікарні трапляються звичайні й веселі події. Найвеселіше бавитися з Сіндре. Найприкріше те, що старший братик Вільям не надто радо провідує Вілью. Та, може, він таки прийде на її день народження?
Частина гонорару авторки та ілюстраторки (37,50%) передана фонду «Таблеточки».
- Минулого року видавництво «Смакі» випустило важливу книжку «Голос Карлі», яку написали батько й учасник руху за поінформованість про аутизм Артур Флейшман і його донька Карлі, в якої діагностували аутизм. Після багатьох років зневіри у тому, що вона ніколи не зможе спілкуватися з навколишнім світом, шляхом невпинної роботи їй це вдається.
