«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

///
952 переглядів

На «Шостому українському жіночому конгресі» міністр оборони України Олексій Резніков сказав, що в українському війську наразі служать 59 тисяч 786 жінок, 18 тисяч із них є цивільними працівницями у ЗСУ, 41 тисяча жінок обіймають саме військові посади і 5 тисяч перебувають на передовій.

«Жіночий ветеранський рух» з’явився, коли про жінок в українській армії майже не говорили. Тоді дівчата об’єдналися заради того, щоб відстоювати права ветеранок та військових у ЗСУ.  

За цей час «Жіночий ветеранський рух» збільшився та розвинув напрями роботи. У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну вони розгорнули великий штаб у Києві, який закриває різні запити, займається і медикаментами, і гуманітарною, і мілітарною допомогою. 

З часом тут з’явився швацький цех, де виробляють жіночу військову форму. Ветеранки регулярно проводять збори на допомогу армії та найближчим часом планують запустити ще один проєкт. 

У штабі організації ми зустрілися з Катериною Приймак, яка зараз керує ЖВР, та її заступницею Гандзею Морозовою. 

«Штаб — живий організм. У нас, звичайно, є пріоритети, але дуже важко відмовити комусь під час війни»

Новий штаб «Жіночого ветеранського  руху» розгорнувся у приміщенні на майже дві тисячі квадратів у перші дні повномасштабного вторгнення. Катерина Приймак згадує, що до 24 лютого у них із посестрами були напружені розмови щодо подальшого розвитку подій — більшість були впевнені у неминучому нападі росії, а Катерина наполягала, що всі погрози — просто залякування. 

«Жіночий ветеранський рух»
Штаб «Жіночого ветеранського  руху»

Напередодні Приймак закінчувала писати грантову заявку, планувала запустити у роботу серіал про ветеранок, саме тоді їй зателефонувала Андріана Сусак-Арехта (військовослужбовиця, учасниця російсько-української війни з 2014 року, голова ЖВР —  прим. DIVOCHE.MEDIA) і сказала, що її вже зараз викликали на збори: 

«О п’ятій ранку зателефонувала інша подруга, говорить: “Все, стріляють, що робити?” У мене ніби інстинкт спрацював, і я вже знала, що робити, — нам терміново потрібно було приміщення для зборів та складу. Тоді написала Юлія “Куба” (членкиня ЖВР, парамедикиня — прим. DIVOCHE.MEDIA) з варіантом, де можна розгорнутися. Це офіс її хлопця, яким давно не користувалися, тож він навіть не пам’ятав, де вхід, але вручив нам мішок із різними ключами. Мовляв, шукайте, який підходить».

«Жіночий ветеранський рух»
Катерина Приймак

Розібравшись із ключами, дівчата виявили, що замок дивним чином замкнутий зсередини, і єдиний варіант — чекати на майстра. Катерина розповідає, що вони тоді хотіли зробити екіпаж парамедиків: «Але не було нічого: ані аптечок, ані такмеду, ані броні, ані шоломів — нічого! Все у дефіциті. Натомість було вдосталь дзвінків: “А у нас є це, а це треба туди відвезти, ой, дівчата, допоможіть!”»

Штаб відкрили 25 лютого о 17:00, відтоді вже майже рік тут кипить робота. «Більшість наших волонтерів та волонтерок — це ті, хто доєднався у перші дні. Через велику кількість дзвінків та повідомлень я просто не встигала на все реагувати, тож одна з дівчат не отримала від мене відповіді, але якось знайшла нас сама. Тепер сміємося, що це перше випробування», — Катерина проводить нас довгим коридором, який заповнений ящиками з гуманітарною допомогою. 

«Жіночий ветеранський рух»
Штаб «Жіночого ветеранського  руху»

Заходимо у приміщення, де стійкий запах бензину: «Це наш токсичний склад, запах відповідний, — сміється Катя. — У перші дні вторгнення моя мама тут робила коктейлі Молотова. До речі, вона й зараз із нами працює». 

«Ми тут всі ночували, коли була довга комендантська година. Отримували допомогу та розвозили її, відкривали збори та розбиралися із закупівлею за кордоном. Згодом до нас долучилися інженери з КПІ, які роблять дрони», — проводить екскурсію Катя, показуючи кімнату, де плетуть маскувальні сітки, великий швацький цех та врешті «дронарню». 

У штаб волонтери приходять, коли є внутрішнє бажання працювати. «У нас немає такого, що волонтер чи волонтерка має бути постійно на місці, якщо людина зараз хоче поїхати на три дні кудись, то це не проблема, лишень варто попередити, — говорить Катерина. — У перші дні всі працювали постійно, зараз люди за власним станом відчувають, коли можуть включитися». 

«Жіночий ветеранський рух»
Гандзя Морозова

«Мені здається, що ми як вплигнули тоді, так у цих коридорах і живемо. Вимкнули нам світло, а ми тут вже все знаємо навпомацки», — додає заступниця Каті, Гандзя Морозова, яка долучилася до штабу одна з перших. 

Якщо раніше команда складалася з восьми людей, то зараз працює близько 30, а спільнота ветеранок налічує понад 500 членкинь. Окрім штабу у Києві організація має осередки в інших областях, куди відправляють гуманітарну допомогу. 

«Жіночий ветеранський рух»
Дронарня

На одній зі стін довгого коридору наліплена цитата з мультику «Король Лев»: «Hakuna Matata. It means no worries». Вона, напевно, залишилася з минулого життя офісу та виглядає дуже іронічно, зважаючи, на скільки у дівчат збільшилося турбот. 

«Штаб — живий організм. У нас, звичайно, є пріоритети, але дуже важко відмовити комусь під час війни. Тому ми вчимося оптимізувати й процеси, й допомогу. У лютому хочемо запустити ще один напрям: відкрити фонд, який буде займатися реабілітацією жінок-військових», — говорить Катерина. 

«Жіночий ветеранський рух»
Дронарня

«У ЖВР вже була спроба робити це системно, ми сприяємо системним змінам, у нас були також і проєкти, що допомагають жінкам повернутися у мирне життя, адже реабілітація — це не тільки вправи з фізіотерапевтом, — продовжує Приймак. — Це і те, як ти ментально почуваєшся. Це і те, як ти готовий реінтегруватися назад у мирне життя. Одне з наших завдань — це домогтися стратегічних важливих змін щодо реабілітації ветеранів та ветеранок. Ми вже зараз розуміємо, що країну очікують складнощі — ні медицина, ні суспільство, ніхто до цього не готовий. Немає системи та стандартів». 

Катерина додає, що саме системність процесів — нагальна проблема. З’являються окремі реабілітаційні центри, ініціативи. Так, під Києвом працює державний заклад «Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів», який донедавна мав назву Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна». Під керівництвом директорки Ксенії Возніциної тут не лише займаються реабілітацією військових, а й проводять тренінги для лікарів. 

«Жіночий ветеранський рух»
Штаб «Жіночого ветеранського руху»

Медична реформа передбачала мультидисциплінарні реабілітаційні групи на другій ланці. «Через відтік медиків як на захід, так і на схід — на лінію фронту, цих груп не вистачає. Медики не отримали достатню кваліфікацію для того, щоб реабілітувати ветеранів. Крім того, не вистачає обладнання». 

Катерина наголошує, що потрібно вибудовувати і систему фізичної реабілітації, і психологічної. Наразі не вистачає сертифікованих психологів, які б змогли допомогти ветеранам та ветеранкам входити у мирне життя. 

«Жіночий ветеранський рух». Катерина Приймак
Катерина Приймак

«Коли ми заходимо в адвокацію важливих питань, то стикаємося з тим, що на папері все має працювати, а за фактом — ні, — додає Катя. — Зараз все тримається на окремих ініціативах, але це не є системою. Тобто ініціативи зав’язані на конкретних людях, але все має бути організовано так, щоб людський фактор не ставав ключовим. Дуже багато залежить від “нормальності” людей. І так не має бути. Не важливо, нормальний ти чи ні, ти виконуєш функцію. Не буває світу, де всі нормальні, але працюють усі». 

«Раніше мало хто розумів, що питання жіночої форми — це не примха»

Один із найсвітліших залів штабу — цех із пошиття форми. «Це Аня, вона конструкторка. Раніше працювала у Фролова (Іван Фролов, засновник відомого бренда FROLOV, — прим. DIVOCHE.MEDIA), тепер у нас», — знайомить Катя. На столі розкроюють зимові маскувальні халати, які потрібні військовим уже зараз. 

«Жіночий ветеранський рух».
Катерина Приймак

Одна з засновниць ЖВР, парамедикиня Юлія Сидорова («Куба»), яка зараз перебуває на фронті, у мирному житті — дизайнерка. До повномасштабного вторгнення вона встигла презентувати колекцію на Ukrainian Fashion Week.  

Саме Юля вирішила привезти у штаб швацьке обладнання, а цех із пошиття форми очолив її вчитель Станіслав Бітус. Окрім конструкторки Анни тут працюють волонтерки, за словами Каті Приймак, планують навчити більше жінок шити, у такий спосіб дати їм навички ремесла та розширити цех. Український ветеранський фонд підтримав ініціативу і виділив кошти на розвиток ветеранського бізнесу.

Цех із пошиття форми. «Жіночий ветеранський рух»
Цех із пошиття форми

Питання жіночої форми у ЗСУ постало давно. Декілька років тому ЖВР запускав власний флешмоб «Я служу в ЗСУ!», де дівчата показували свої куртки до коліна, розказували історії про великі берці, відсутність малих розмірів. Адвокаційну кампанію, яку фактично розпочали ветеранки, цього року підтримали й інші організації, деякі з них, наприклад, Arm Women Now  зосередилися винятково на пошитті форми.

«Ми дуже щасливі, що з 24-го лютого з’явилися нові ініціативи, які допомагають жінкам. По-перше, ми самі б не потягнули такі обсяги, а, по-друге, нарешті хтось ще привертає увагу до цієї теми крім нас, — говорить Катерина. — Всі ці роки це було схоже на якусь боротьбу з вітряками. Згадайте лише кейс із “підборами” на параді».

Катерина додає, що раніше мало хто розумів, що питання жіночої форми — це не примха. Довгий час існувала проблема відсутності жіночих лекал, які впливають на посадку, зручність та функціональність. 

«Коли ми їздили до США та ділилися досвідом із дівчатами, то виявилося, що в них була така сама проблема — штани чоловічої посадки тиснуть на стегнах, часом до синців. Але всі забувають про кровоциркуляцію органів малого таза, а це може мати наслідки для здоров’я, для репродуктивної системи. І ти ніколи не доведеш, що це через штани». 

«Жіночий ветеранський рух». Цех із пошиття форми
Цех із пошиття форми

Інша проблема — це розміри, найменший жіночий розмір менший, ніж найменший розмір чоловіка. Тому навіть розпарування (коли можуть видавати «верх» та «низ» різних розмірів), що було однією з пропозицій міністерства, проблему не вирішує. 

«Крім того, жіноча форма — це відповідь на запитання, чи хочуть бачити жінок кадровим резервом, чи хочуть їх бачити в армії», — додає Катерина. 

У 2022 році держава нарешті просунулась із впровадженням жіночої форми, принаймні на рівні тестування. За словами міністра оборони Олексія Резнікова, українські військовослужбовиці декількох бригад отримали на тестування перші партії жіночої форми та білизни. За зауваженнями та побажаннями жінок екземпляри допрацюють, тоді будуть внесені відповідні зміни до наказу Міноборони «Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних сил України та ліцеїстами військових ліцеїв», а вже після цього військовослужбовиці отримуватимуть нову форму. 

«Жіночий ветеранський рух». Цех із пошиття форми
Цех із пошиття форми

«Ми не подавали свої лекала на тестування, адже у тих, хто займається лише формою, більше можливостей та ресурсів, — розповідає Катерина. — Наразі тестують літній варіант, є шанс, що на весну дівчата матимуть цей одяг. Ми хотіли подати до міністерства зимову форму, проте через відключення світла не встигли у сезон, тож зараз закриваємо індивідуальні запити. Плануємо запропонувати “зимові” лекала найближчим часом і так само сприяти тому, щоб форма була протестована». 

Не менше розголосу в медіа набуло питання жіночої білизни для військових. «На мій погляд, білизна — це символічна штука. Направду видають дві пари трусів на рік, і ти будеш носити, найімовірніше, інші. Проте дивно, коли дівчатам дають чоловічі труси. Наприклад, нам жінки показували, що їм видали труси не ЗСУшні, а куплені. Чого б не закупити жіночі?»

«Жіночий ветеранський рух»

ЖВР зараз точково може покрити запит на білизну, але це питання не є ключовим, Катя впевнена, що його закриють разом із формою. Проте нагадує, що й раніше вже були спроби запустити це на офіційному рівневі — спочатку це були ліфи зі швами на сосках та труси-боксери, а потім рожеві труси. 

«Нам тоді божилися і клялися, що в специфікації кольори “олива”,  “чорний” і “койот”, але труси вийшли рожеві з оливковою окантовкою. І коли ти бачиш це, а потім що одна з бригад вітає жінок у День білявки, то розумієш, що проблема існує на рівні мислення. Тому ми маємо працювати з обох сторін — і на інформаційному полі розповідати про класних жінок у ЗСУ, і на структурному рівні».

«Жіночий ветеранський рух»
Штаб «Жіночого ветеранського руху»

«Війна повертає людей до архаїчних поглядів»

Від початку заснування основною місією «Жіночого ветеранського руху» були права жінок у ЗСУ та дотримання рівності у всіх структурах. За час роботи організація досягла багатьох цілей, проте зараз Катерина дивиться на ситуацію з двох сторін. 

«Війна повертає людей до архаїчних поглядів. І я бачу, що вже є певний відкат назад. Наприклад, під виглядом турботи жінку можуть відсувати від небезпечного місця, попри те, що вона з 2014 року воює, або є негласні правила у військкоматах брати тільки медикинь, — говорить Катерина. — Є жінки, які йдуть у бойові батальйони, з’явилася дівчина в артилерії, є командирки, сержантки. Це одиничні приклади. Через застарілі погляди у структурах навіть важко розпочати цю дискусію. Та, з іншого боку, рушійні зміни з питання гендерної рівності відбулися, тож повне повернення назад неможливе». 

«Жіночий ветеранський рух». Катерина Приймак
Катерина Приймак

Проте деякі проблеми так і не вирішені, йдеться і про технічно-матеріальне  забезпечення жінок, і про медичне обслуговування. До прикладу, не вистачає гінекологів. «Приходить більша кількість жінок, гінекологів більше не стає. Окрім цього, щоб хірургу отримати додаткову спеціалізацію, йому треба вкласти свої роки життя, вкласти фінанси. Тобто, апарат не готує цих спеціалістів за потребою». 

На думку Катерини, зараз потрібно говорити не стільки про гендерну рівність, скільки про повагу до військових в армії. Це питання глобальніше, адже потрібно будувати новітню міцну систему, в якій просто не буде місця сексизму. 

«Жіночий ветеранський рух». Катерина Приймак
Катерина Приймак

«Коли я робила дослідження у рамках навчання у Київській школі економіки щодо бар’єрів кар’єрного зростання для жінок у Збройних Силах, маючи доступ до закритої групи військових, то виявила, що є одна спільна проблема і для жінок, і для чоловіків. Все впирається у відсутність професійного підходу, у відсутність меритократії (це засада управління, згідно з якою керівні посади повинні обійматися людьми на основі таланту, зусиль і досягнень —  прим. DIVOCHE.MEDIA), — розповідає  Катерина. — Зараз важливо говорити про повагу в армії, про дорослість і адекват, в такому світі немає місця для сексизму. І я бачу, що треба працювати саме з середньою ланкою командування, і в них розвивати мораль і відповідальність». 

«Концерти, які ми організовуємо — це можливість надати зворотний зв’язок»

«Жіночий ветеранський рух» — це насамперед спільнота, де можна знайти підтримку та пораду. Жінки, які мають більший військовий досвід, радо діляться з новобранками. 

Раніше ветеранки проводили регулярні зустрічі, зльоти, тренінги, мали живий майданчик для комунікації, проте минулого року жодного заходу не було. 

«Жіночий ветеранський рух»
Гандзя Морозова

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною. Але цього року ми проведемо зустріч, зробимо такий воєнний злет. Є запит на підтримку, — говорять Катерина та Гандзя. — Від початку повномасштабки стало більше жінок в армії. Багато наших волонтерок мобілізувалися та стали вже учасницями руху. Важливо, щоб ті, хто були раніше, познайомилися і поспілкувалися із новими членкинями, адже у всіх дуже різні кейси. Хтось із дівчат, наприклад, не готовий до медійності, до зйомок, звітних відео чи фото. Дівчата, які натомість мали досвід у волонтерстві, знають — якщо вони класно відзвітують, то їм потім буде легше попросити щось і люди швидше зберуть кошти. Цим досвідом теж варто ділитися». 

Зараз для ЖВР важливо залучати якомога більше донатів, адже потреб, які необхідно закрити, не стає менше. «Я подивилася інтерв’ю Притули, і тоді мене трохи попустило. Він каже: “Ми збираємо три мільйони на день, але запитів у нас на 300 мільйонів”. І в нас так само, але обсяги набагато менші. Навіть два збори одночасно провести дуже важко. І треба розуміти, що наші соцмережі — це одні й ті самі люди, треба звертатися до когось по інформаційну підтримку, розширювати коло», — продовжує Приймак. 

Наразі одним із напрямів залучення грошей стали благодійні концерти. «Коли ми були у штабі у перші дні, я не розуміла, як можна кудись ходити та веселитися, — говорить Гандзя Морозова. — Та зараз змінила думку, адже ми бачимо, що людям потрібно щось також отримувати, чимось наповнюватися, щоби продовжувати донатити. Концерти, які ми організовуємо, — це можливість надати зворотний зв’язок». 

Кожний захід підв’язаний під конкретний збір, про який дівчата розповідають у соціальних мережах. До прикладу, вечір віршів Сергія Жадана, що заплановано на 4 лютого, — можливість зібрати кошти на надлегку амуніцію для медикинь на фронті. 

«Жіночий ветеранський рух»
«Жіночий ветеранський рух»

Кожен захід — це й додаткове інформування про жінок у війську. З такою ж метою у ЖВР запускають новий мерч — худі з цитатами військових-членкинь організації. У найближчих планах — колаборації з брендами. Зокрема, виходить спільна колекція з Support by Pustovitхуді та футболка з написом: «За майбутнє України, за тих хто боронить».

«Ветеранки можуть стати своєрідними медіаторами між цивільними та військовими»

Катерина та Гандзя разом сидять в одному кабінеті, заваленому водночас і символічними речима, цінність яких зрозуміє лише посвячений, і документами. Дівчата часто затримуються до пізнього вечора або влаштовують ворожіння на Таро у твіттері за донат. Сміються, що за достовірність не відповідають, але за пожертву на збори розкажуть усю долю. 

«Жіночий ветеранський рух»

Здається, що гумор найбільше допомагає жінкам нести усю відповідальність, контролювати збори та зрештою просто триматися купи. «Часом нам здається, що нічого не робимо по факту. Але потім, коли ми збираємо інфографіку, розуміємо, що у нас великі обсяги гуманітарної та військової допомоги. Зокрема, ми передали вже 50 машин на фронт, — говорить Гандзя. — Надзвичайно підтримують військові, коли приїжджають, завжди говорять, що, мовляв, ви не уявляєте, скільки робите для нас».

Стратегічне планування — зараз виклик для будь-якої організації, і для ветеранок також. «Але ми будемо продовжувати лупати цю скалу, — впевнено говорить Катерина Приймак. — Ми маємо можливість через гендерне питання порушувати дискусію навколо ширших тем. Якщо ми заходимо в реабілітацію з позиції жінок і розширяємо права для жінок-військових, то це означає, що позитивні зміни будуть і для чоловіків-військових».

«Жіночий ветеранський рух»

Глобально Катерина Приймак говорить про місію ветеранок як медіаторок між цивільними та військовими. «Ми, жінки, дуже явно розуміємо наслідки війни для нас, для наших дітей, для суспільства. Іще дуже класне спостереження — жінки завжди, коли просять гуманітарну допомогу, не забувають і про цивільних людей поруч. Вони опікуються цим, вони думають про це. І ми думаємо про це. І ми хочемо бути цим голосом розуму і примирення, щоб не допускати конфліктів усередині». 

«Жіночий ветеранський рух»
«Жіночий ветеранський рух»

Ветеранки формують свою спільноту на принципах примирення та розуміння, толерантності та прийняття. 

«Ми всі дуже різні, хтось російськомовна, хтось представниця ЛГБТ, хтось націоналістка, хтось хейтерка російськомовних, але ми навчилися одна з одною миритися. І ми хочемо поширювати це примирення, — продовжує Катерина. — Більше емпатії, менше деструктиву. І от такий підхід хочеться всюди. І це я вбачаю нашою метою. Вона неочевидна, дуже важко порахувати вплив, зробити графіки, але ми вміємо працювати в інформаційному середовищі. Ми направду працюємо не за напрямами роботи, а за внутрішнім бажанням жінок реалізувати себе в суспільстві. Наша база — досвід жінок, які пройшли війну. Це хороший ґрунт і водночас хороший фундамент». 

Фото: Олександра Злуніцина