Жінки у Першій світовій війні

від | Тра 31, 2022 | Її історія, Статті, Фемінізм

Час читання: ( Кількість слів: )

Який історичний шлях довелося подолати емансипованій жінці, аби воювати проти ворога, як жінки стояли на сторожі інформаційного фронту, рятували життя пораненим у боях та відстоювали права своєї країни на міжнародній арені.

Нові соціальні ролі

Революція ролі жінки у війні почала набирати обертів у Першій світовій, або як її ще називають — Великій війні. Із початком активної мобілізації чоловіків на фронт жінки мусили самостійно виховувати дітей і забезпечувати свої родини. Тож кількість жінок, які працювали на важких виробництвах, суттєво зросла.

Жіноча пожежна команда

Цікаво, що у Франції залучення жінок до роботи в промисловості відбувалося на неофіційних засадах, натомість у Німеччині та Британії цей процес був більш централізований із боку влади. Важкі умови праці, виснажливий понаднормовий графік не зупиняли жінок в опануванні новими професіями. Чоловіки, призвані до війська, сподівалися, що війна буде швидкою та блискавичною, однак надії не справдилася, а економіка в охоплених війною країнах стрімко падала.

Жінка, яка працює на заводі

Багато жінок йшли працювати вишивальницями або рукодільницями в майстерні, створені заможними жінками-меценатками. Жінки намагалися будь-якими силами тримати стан економічних справ на плаву. Ба більше — жінок почали влаштовувати на роботи, які донедавна вважалися лише чоловічими. Зокрема, суттєво збільшився відсоток жінок, які працювали водійками трамваїв, офіціантками, банкірками тощо.

Жінки в ремонтній майстерні

Військові медсестри

Жінки відіграли величезну роль у розвитку медичної справи під час Першої світової. Багато молодих дівчат і жінок йшли працювати військовими медсестрами, зокрема, на добровільних засадах у Червоному Хресті. Із останнім тісно пов’язана життєва доля Едіт Кевелл — британської медсестри, яка стала символом незламності та милосердя, виконуючи свій обов’язок до останнього подиху. Кевелл стала однією з тих жінок, що назавжди спростували міф про несумісність жінки та війни. Британська медсестра разом зі своїми вихованками в облаштованому Червоним Хрестом бельгійському госпіталі до кінця життя лікувала поранених бійців, незалежно від їхньої національності та віросповідання. Життя Едіт обірвалося трагічно — жінку розстріляли за вироком німецької влади, звинувативши в зрадництві.

Портрет Едіт Кевелл

Сестри милосердя займалися не лише безпосереднім лікуванням ран, але й піклувалися про потерпілих, надавали психологічну допомогу, вислуховували поранених бійців. Величезну роль у медичній справі відіграла й науковиця Марія Склодовська-Кюрі, яка на час Великої війни очолила Рентгенівську службу Міністерства військових справ. Кюрі спочатку налагодила у власній лабораторії виробництво рентгенівських апаратів, а потім передала їх на потреби військових госпіталів, аби зменшити кількість ампутацій.

Сестри милосердя лікують хворих під час Першої світової

Жінки на фронті

Під час Першої світової війни роль жінки посилилася не лише в тилу. Яскравим прикладом їхньої участі у бойових діях є Допоміжний жіночий територіальний корпус, створений британськими активістками. Загалом корпус налічував близько 40 тисяч учасниць, серед яких вісім тисяч були іноземками. Військове угрупування було створене 1917 року та проіснувало до 1949-го, зрештою об’єднавшись із Жіночим армійським королівським корпусом. Однак якщо подібні об’єднання побачили світ у Європі лише у 1917 році, то в Україні це відбулося на три роки раніше, коли українські жінки за власною ініціативою почали вступати до лав Січових стрільців. Тридцять три жінки, що увійшли до жіночої чоти Січових стрільців-2, перед тим як перейти до ведення бойових дій, проходили військові вишколи в організаціях «Січ», «Сокіл» та «Пласт».

Жіноча чота у Львові

В окопній війні у складі жіночої чоти брала участь українська військова Олена Степанів, яка до війни отримала освіту історикині та займалася викладацькою діяльністю. Степанів стала першою жінкою, зарахованою на військову службу у званні офіцера.

 

Російська преса про Степанів

За період Першої світової війни Олена встигла очолити жіночу чоту УСС, побувати в російському полоні та взяти участь у Карпатській воєнній кампанії. Сама військова у своїх спогадах писала: «Ми не були вповні свідомі цього, яку властиво роботу повинні робити жінки в часі війни, ми над тим не застановлялися, цього не обговорювали, ані не ставили собі ясного плану — чим має бути жінка в часі війни». Подейкують, що, коли Олену Степанів нагороджували за військові заслуги, на відповідь, чи змогла б вона з таким же завзяттям воювати на італійському фронті, жінка відповіла: «Ні, бо я йшла на війну проти москалів!»

Фото Олени Степанів

Не меншою відвагою відзначилася й військова Ірина Кузь. За спогадами сучасників Кузь, жінка самотужки взяла трьох ворожих солдатів у полон, а також здобула стратегічно важливі карти московського штабу.

Ірина Кузь у формі

 

Просвітницька діяльність

Жінки під час Першої світової війни не оминали стороною й спроби дипломатичного вирішення війни. Так, 1915 року в Гаазі було створено Міжнародну жіночу лігу за мир і свободу. У різний час в її складі були такі діяльні українки, як Надія Суровцова, Оксана Драгоманова та Харитя Коненко.

Надія Суровцова була докторкою філософських наук, журналісткою, редакторкою та громадською діячкою. Після Лютневої революції 1917 року жінка займалася агітаційною діяльністю, а за часів Гетьманату працювала в Міністерстві закордонних справ. У складі Міжнародної жіночої ліги Суровцова була делегатом у численних містах Європи, зокрема у Дрездені, Вашингтоні, Відні, Амстердамі, Парижі та Гаазі.

Оксана Драгоманова

Оксана Драгоманова в період Першої світової разом зі своїм чоловіком Іваном Храпком брала участь у дипломатичній місії Української Держави та УНР, а згодом із дипломатичною метою була направлена для участі у Версальській мирній конференції, скликаній державами-переможницями після завершення війни.

Українська делегація на конгресі Ліги миру і свободи у Відні (1921 р.) Оксана Храпко у першому ряду, друга праворуч

Надія Суровцова

 

Суровцова у 1980-х

Харитя Кононенко відзначилася як у Першій, так і в Другій світовій війні, була керівницею Українського Червоного Хреста на Волині, підтримувала бійців УПА, забезпечуючи військових необхідними медичними засобами.

Харитя Кононенко

Кононенко, як і багато інших ентузіасток, брала участь і в інформаційній війні, редагуючи жіночу колонку газети «Діло». Загалом, під час Великої війни відбувся розквіт видавничої справи, стрімких обертів набирало газетярство. Так, Северина Кабаровська, яка була однією з очільниць руху жіночої молоді у 20-му столітті, написала цілу низку статей на тему ролі жіноцтва у війні для періодичного видання «Українське слово».

Видання «Українське слово»

У 1917 році друком почав виходити український часопис для жінок «Жіночий вісник». Згідно з положеннями Комітету Центральної Ради, новостворене періодичне видання «об’єднувало жінок на просвітньому та економічному ґрунті під гаслом рівних із чоловіками прав жінки у громадянській роботі для добра України».

Українські жінки в період війни гостро відчували потребу в утвердженні власної національної ідентичності, саме тому і військова, і громадська діяльність допомагали активісткам демонструвати Україну як самостійну державу на світовій арені.

Війна, як карколомне явище в історії людства, лишає по собі низку глобальних наслідків — як зовнішніх, так і внутрішніх. В умовах воєнного часу, коли чоловіки одне за одним вирушали на передову, жінки приміряли на себе незнайомі до того ролі.

Після завершення війни жіноча частина населення відкрила для себе багато нових професій та стала на шлях активної модернізації гендерних ролей у суспільстві. Після пережитого досвіду жінки прагнули утвердитися в нових правах і брати активну участь у громадському житті своїх країн. Із вищезгаданих прикладів бачимо, як жінки, що брали участь у бойових діях, успішно захищали докторські роботи, працювали в міжнародних організаціях, відігравали непересічну роль у дипломатичних місіях.

Безперечно, не варто забувати про симптоми ПТСР (Посттравматичного стресового розладу), що часто спостерігається у людей, які стали свідками трагедій війни. Жінки, що брали участь у бойових діях, мали складнощі з адаптацією у суспільстві, а Олена Степанів у своїх спогадах писала про те, що їй, як і багатьом жінкам, складно наново призвичаїтися до суконь та спідниць. Так чи інакше, Перша світова війна стала одним із рупорів подальшої активної участі жінок у воєнних діях та засвідчила здатність жінки відстоювати інтереси своєї держави на світовій арені.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!