На початку квітня мама Наталя вирішила вивезти дітей – близнюків Яну та Ярослава – з-під обстрілів. Рідний тато діток помер, вітчим – пішов воювати. З валізами вони приїхали на вокзал. Поки чекали потяга, Яна попросила в мами чаю, що його на пероні готували волонтери. Ярослав лишився стерегти речі в приміщення. Коли мама з сестричкою вийшли надвір, пролунав вибух. Розповідають історію родина на у дитячій лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова.
«Я намагалась встати, але як? Я подивилась на ногу, подивилась на Яну, а в неї кросівок немає», – розповіла Наталія United for Ukraine.
Коли 11-річна Яна прийшла до тями, першим її бажанням було втекти, знайти маму, розповідає дівчинка. «Але я не могла встати. Було дуже боляче – я подивилась на свої ноги і розплакалась», – говорить дівчинка.
Уже кілька тижнів сім’я лікується у Львові. Маленький Ярослав став їхньою надійною опорою. Невдовзі вони поїдуть на протезування та реабілітацію до США, розповідають у лікарні.
