Уміння водити автівку — зручна навичка, та водіям потрібно розбиратись не лише в кермуванні й дорожній ситуації. У центрі безпечного руху Drive Hub навчають теорії онлайн, а попрактикуватися можна на дорогах Києва, Харкова і Черкас. Окрім того, тут допоможуть обрати авто чи запчастини, нададуть адвоката у разі ДТП, навчать запобігати аварійним ситуаціям та впевнено почуватись на дорозі.
Центр Drive Hub заснувала Яна Костевич за місяць після початку повномасштабної війни. Команда прагне, щоб клієнти та клієнтки ніколи не пожалкували, що сіли за кермо. А щодо жінок — щоби навчання вони могли поєднувати з материнством і роботою.
Яна, навчаючи інших, спирається на власний досвід. Про її шлях — від менеджерки автомобільної команди до керівниці навчального хабу — читайте в інтерв’ю DIVOCHE.MEDIA.
На «Формулу-1» так і не поїхала, але захоплення автівками переросло в роботу
У дитинстві я багато часу проводила з татом. А тато — це машини, гаражі, ремонти, мийки. Мене це дуже захоплювало. Потім була перерва, батьки розлучилися. У 20 років мені захотілося відкладати на квиток на «Формулу-1». Працювала в банківській системі, мала три скарбнички під різні валюти — відкладала і долари, і євро, і гривні. На «Формулу-1» так і не поїхала, але захоплення автівками переросло в роботу.
Коли мені буває важко, мама каже: «Яно, так люди кріпнуть, вчаться, розвиваються»
Перегонові машини, квадроцикли, мотоцикли, дрифтинг — завжди фанатіла від цього. Запал не зникав, та все змінила аварія.
У 2015 році я потрапила в серйозну ДТП. Мало не загинула, декілька людей травмувалися. Я пережила багато складних моментів. Не рухалась, лежала, потім пересіла в крісло колісне, зі мною в ДТП постраждали люди. Тобто виникла юридична відповідальність. У мене були переламані всі кінцівки, крім правої руки, й, дякувати богу, цілим залишився хребет.
Майже чотири місяці безвилазно пролежала в лікарні. Із соціально активної людини, яка всім потрібна, я перетворилася на побиту, з купою проблем, котра мертвим вантажем лежить у ліжку. Мені була потрібна допомога, а я майже нікого не цікавила.
Мене підтримувала мама, ще декілька близьких людей, хоча більшість відвернулися. Такі ситуації відсікають тих, на кого не можеш покластися, а приходять і залишаються найближчі. Пройти цей етап доволі складно. Я почувалася самотньою, наодинці зі своїм болем.
Коли мені буває важко, мама каже: «Яно, так люди кріпнуть, вчаться, розвиваються. Не розглядай це як ситуацію, коли не залишається нічого, крім як скотитися вниз. Налаштуй себе так, що ти маєш піднятися».
Я багато переосмислила й зрозуміла, що хочу всі зусилля спрямувати на щось корисне. Так у моєму житті з’явилася Автомобільна федерація України. Почала вести соціальні проєкти з безпеки дорожнього руху, співпрацювала з патрульною поліцією Києва. Вони радо підтримували ініціативи для підлітків. Читала лекції студентам та студенткам київських університетів — авіаційного та лінгвістичного. Для мене це важлива аудиторія. Молодь 18 років, отримуючи водійське посвідчення і сідаючи за кермо, може припуститися необдуманих вчинків. Своїм прикладом я хотіла показати, чого не слід робити.
У 26 років я стала менеджеркою ралійної команди. Пізніше, після завершення співпраці, повністю перейшла в громадський сектор. Там доросла до виконувачки обов’язків голови комітету ралі. Також як координаторка долучилася до міжнародних проєктів із безпеки дорожнього руху.
Думаю, досягла б і більшого, якби не вирішила припинити цю діяльність 17 лютого 2022 року. Я вклала в цю роботу все, що могла, але відчувала: це фініш. Одного дня порахувала: більшість часу витрачаю на громадську діяльність. Та треба ж за щось жити. Платити за житло, їсти, одягатися. Для мене це був саморозвиток, а коли вкладаєшся в себе, то не очікуєш великих зарплат. Було важко, та все ж я вирішила піти з федерації. Проте дуже задоволена досвідом. За сім років у нас із колегами склався неймовірний обмін знаннями, енергіями. Це були неймовірні часи! Те ж саме можу сказати і про досвід співпраці з ралійною командою. Хоча на початку не обійшлося без труднощів.
Командна робота — це єдиний механізм. Один гвинтик випадає — і проблема постає перед усіма
Я не змогла б адмініструвати спортивну команду, якби мене не поважали чоловіки. Я була єдиною жінкою у колективі з 15 людей. Ми разом ганяли на треки, на тренування, і мені треба було це менеджерити.
Спочатку деякі особи дозволяли собі говорити, що мені ліпше «ганчірками на ринку торгувати». Що я жінка і не маю тут бути. Бо я ж нічого в цьому не тямлю. Я йшла до себе в кабінет і ревіла там пів дня. На тому мій робочий день закінчувався. Але я залишалася на посаді. Почала вчитися. У вихідні сиділа в боксі (технічне приміщення, де спортивні автівки ремонтують і готують до змагань, — прим. DIVOCHE.MEDIA) і вивчала перегонові машини, розбиралася із запчастинами на безлічі сайтів, де їх підбирала та замовляла. До перегонової машини не підходять звичайні запчастини, потрібні підсилені. Таке авто видає набагато більше кінських сил, ніж легкове. Звичайні деталі не витримають навантаження — репнуть і все.
Хлопці помітили, що я вчуся, допитуюся в механіків: «А це що таке, а це?» Коли дізналися, що піду в автотранспортний університет навчатися на механіка, зрозуміли: діло пахне керосином. Почали пояснювати: «Дивися, тут у нас повинна бути ось така деталь. А цей сплав тут не працює, потрібен інший метал». Спершу налаштовані були скептично, але пізніше почали допомагати. Тоді відчула, що автоспортивна «родина» прийняла мене до себе.
Коли тебе не поважають на роботі, неможливо ефективно все організувати. Якщо механік вставлятиме мені палки в колеса або буде принижувати, а я сяду і ревітиму, то ніхто не замовить запчастини зі США, ніхто не налаштує електрику, тому що я не викликала потрібного спеціаліста. Командна робота — це єдиний механізм. Один гвинтик випадає — і проблема постає перед усіма.
У період підготовки до змагань я могла не спати по дві доби. Допоки всіх не розселю, поки не буду впевнена, що хлопці поснідали, пообідали, повечеряли, що в них зручні номери, я не піду відпочивати. Попри недоспані ночі й втому мені вистачило сил проігнорувати закиди про ганчірки. Коли залишала команду, в них був уже геть інший настрій. Я пишаюся своїм досвідом і вважаю це перемогою.
Після аварії я легко навчала інших правил дорожнього руху, але сама довго не могла керувати автівкою
У більшості випадків ДТП — це поєднання психологічної та фізичної травм. Важко перебороти страх знов сісти за кермо. Мені знадобилося близько семи років. Я легко навчала інших правил дорожнього руху, але сама довго не могла керувати автівкою. Спочатку потребувала фізичної реабілітації, пізніше додалася психологічна проблема. Важко було усвідомити, що від моїх дій постраждали люди.
Щоби впоратися з цим, я виписувала страхи. Наприклад, я боюся збити людину. Починаю закидувати себе теоретичними знаннями, тим, що розказую на курсах. Говорю собі: «Ок, Яно, з якою швидкістю ти будеш рухатися по Києву? Максимум 50 кілометрів на годину. Будеш перевищувати? Ні. А повільніше можеш їхати? Так, можу їхати 30–40 кілометрів на годину. Зі своїм досвідом водіння ти зможеш на 30 кілометрах на годину помітити, що дитина вибігла на дорогу, і загальмувати? Зможу. То чому ти боїшся?»
Раціонально пояснювала, пропрацьовувала кожен страх, що з’являвся. У 2021 році придбала автівку і вперше від моменту аварії повноцінно сіла за кермо.
Навіть якщо прохання чи проблема нетипові, я спробую знайти вихід із ситуації
До ДТП я мріяла про звичайну філію автошколи. Після аварії думки змінилися. Коли почалися судові засідання у моїй справі, я вирішила створити організацію, де можна не лише навчитися водіння, а й звернутися щодо різних питань. Щоб відтоді, як людина зі мною познайомиться, вона не боялася опинитися в скрутній ситуації. Так з’явився Drive Hub.
Я навчаю теорії. Практичною частиною займається мій партнер. SMM-спеціалістка, моя учениця, відповідає за візуальну презентацію хабу в соцмережах. Дописи роблю я. Ще у нас є страхова агентка, адвокат, фахівець, який допоможе з продажем автівки або з вибором нової. Тож, крім навчання, до Drive Hub можна звернутися за адвокатськими послугами, з питань страхування, ремонту чи купівлі-продажу авто. І евакуатор до вас відправимо, якщо потрібно. Навіть якщо прохання чи проблема нетипові, я спробую знайти вихід із ситуації. Переліком послуг на сайті ми не обмежуємося. В житті різне буває.
У нас лише індивідуальні теоретичні уроки. Світло вимикають у людей по-різному. В когось повітряна тривога, і потрібно перервати урок, щоб дійти в укриття. Або мені треба бігти в безпечніше місце. Попри просідання в доходах, зараз маю іншу мотивацію. Нехай студентів та студенток мало, зате я впевнена, що вони вправно їздитимуть, і все в них буде добре.
Коли сідаєте за кермо, перед вами відчиняються двері, в які ви ніколи не захочете заходити. Це госпіталь, морг і в’язниця
Я полюбляю реальні ситуації накладати на теорію. Перше заняття починаю з того, що «присаджую» людей на землю. Переважно на курсах говорять: «Автівка — це ваша незалежність, це класно, зручно». Це так, але треба пам’ятати про відповідальність.
Коли сідаєте за кермо, перед вами відчиняються двері, в які ви ніколи не захочете заходити. Це госпіталь, морг і в’язниця. Можете самі поранитися чи іншим зашкодити. Можете загинути в ДТП або стати учасником чи учасницею аварії, навіть якщо не винні в цьому. А можете і за ґрати сісти, якщо хтось загинув із вашої провини.
Після цих слів одразу всі стають сумними. Але не потрібно боятися цього. Ви повинні знати, що може трапитися, як себе поводити в тій чи іншій ситуації. Коли бачиш небезпеку і знаєш, де соломку підстелити, це додає впевненості.
Не потрібно соромитися того, що ви втратили навички водіння
У водінні важлива регулярність. Можна їздити небагато, але щодня. Тривала перерва призводить до того, що знову доводиться звикати до автівки. Зникає водійська реакція, коли треба дивитися навколо, враховувати, що може хтось вибігти на проїзну частину, якийсь водій не пропустить, буде з іншого ряду підрізати. Ти маєш сконцентруватися на дорожній обстановці й водночас залишатися розслабленою. Ця навичка працює, коли їздиш часто.
Боїтеся виїхати в потік? Це нормально, виїжджайте поступово. Не їдьте в годину пік, збирайтеся на роботу раніше. З роботи не їдьте о шостій-сьомій вечора, коли всі поспішають додому. Почекайте, коли спаде трафік.
Не потрібно соромитися того, що ви втратили навичку. На заняттях до смішного доходить, але кажу так: вдома можете взяти щось кругле, на кшталт кришки від каструлі. Сідаєте й уявляєте: якщо у вас механічна коробка, то під ногами три педалі, якщо автомат — дві. Пропрацюйте свій маршрут, наприклад, з дому до роботи. Де на шляху стоять світлофори, де які повороти, розв’язки, кільця. Я, коли починала їздити, так само робила. Знала, що в певний момент вмикаю покажчик повороту, потім дивлюся в дзеркало. Якщо там порожньо — перелаштовуюся в іншу смугу. Після таких вправ за кермом буде відчуття, ніби їдеш не вперше. Повторюйте вправу протягом навчання. Зрештою кожен рух стане природним, і ви не будете нервувати на дорозі.
Стабільного графіка з мамами немає, та це і неважливо, бо я бачу, як дівчата хочуть вчитися
Для Drive Hub важливо підтримувати мам, щоб вони могли навчатися в автошколі. Розумію, що ми — дорослі — маємо підлаштовуватися під життя тієї крихітної людини, а не малюк — під нас. З мамами попередньо проговорюємо, що можна вийти на зв’язок поза графіком. Якщо дитина прокидається о сьомій ранку, значить починаємо заняття о шостій. Часом, коли дитина заснула, мені дівчата пишуть: «Яно, в мене є зараз час позайматися. А у вас є вільна годинка?» Звісно, що є, підключаємося. Ми не беремо понаднормові за те, що зідзвонюємося о шостій ранку чи о десятій вечора.
Я бачу, як дівчата хочуть вчитися. Хтось прагне подолати страх водіння й отримати посвідчення. Комусь чоловік у подарунок хоче купити машину, і треба навчитися водити. Хтось просто хоче бути гнучкою по життю, і навички водіння дають це відчуття. Мені важливо бачити в їхніх очах радість. Це дуже надихає.
Поки малюк росте, жінка отримує нові навички. Згодом вона зможе незалежно пересуватися містом, бо почнуться садок, школа, гуртки. Навіть той же похід до педіатра — це час. Доїхати своєю автівкою набагато зручніше й швидше.
Підтримка жінок у кар’єрі
Під час повномасштабного вторгнення дівчата пішли на військову службу, на підприємства важкої промисловості, працювати водійками, машиністками. Ми зростаємо в кризових ситуаціях. У такі моменти ти або вигрібаєш, або ні.
Кожна з нас повинна мати змогу реалізувати себе, отримувати гідні оплату праці та умови життя. На прикладі — своєму та своїх учениць — я хочу показати, що «нетипових жіночих професій» не існує. Всі мають право обирати шлях, який хочуть, а не нав’язаний суспільством.
Для мене важливі Women Empowerment Principles — принципи розширення прав і можливостей жінок, всього їх сім. У березні цього року Drive Hub підписав їх та почав впроваджувати. Враховуючи специфіку нашої роботи, ми працюємо з принципом №2 «Справедливе ставлення до всіх жінок і чоловіків на роботі без дискримінації» та принципом №4 «Освіта і підготовка до кар’єрного зростання».
Якось задумалася, чому жінки не обирають категорії С1/С (керування вантажними авто — прим. DIVOCHE.MEDIA)? Є класні вантажівки, сучасні та автоматизовані. Подекуди зручніші, ніж легкові авто. Відмінності є, звичайно, і їх багато. Та навчатися на категорії С1 та С — задоволення не з дешевих. Погляньмо тільки на вартість бензину. А ще врахуйте, що ця «махіна» може бути 20-тонна. Це інші габарити. У вантажівок свої сліпі зони, свої нюанси в паркуванні.
Якщо ви оплачуєте навчання, то захочете, щоб воно вам окупилося. Не всі впевнені, що зможуть застосувати в професії навички водіння вантажівки й, грубо кажучи, «відбити» ту вартість.
Зараз я думаю над напрямом розвитку, який дозволив би і навчити жінок керувати вантажівками, і познайомити їх із потенційними роботодавцями. Хочу створити унікальну торгову пропозицію, зберегти баланс між рентабельністю бізнесу та користю для жінок.
Поки заручилась підтримкою Projector Foundation (у межах програми «Сама собі ціль» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID, — прим. DIVOCHE.MEDIA). Мені погодили грант на розробку сайту Drive Hub. Це перша в моєму житті грантова підтримка. Я дуже вдячна за віру в мій проєкт, це мотивує працювати далі.
