Історії жінок, які попри складні життєві обставини витримали усі труднощі, можуть надихати та додавати сил. Як це — бути голлівудською акторкою з матірʼю-аб’юзеркою, донькою у родині мормонів чи в абсолютно легковажних батьків, шукачкою власної Батьківщини або вигнанкою і секс-працівницею, нещасною та успішною жінкою чи вцілілою в авіакатастрофі. Зібрали сім книжок про випробування, від яких мурахи по шкірі.
Дженнетт Маккерді «Я рада, що моя мама померла», Artbooks, 2024, (переклад Олени Науменко)
У своїй дебютній автобіографічній книжці голлівудська акторка Дженнетт Маккерді, яка зіграла Сем із підліткового ситкому «Айкарлі», зізнається: її життя стало кращим після смерті матері. Чому? Через аб’юзивні стосунки. Дівчина змалку прагнула зробити усе, щоби мама була щаслива, нехтуючи власними бажаннями та потребами. Дженнетт єдина із сім’ї тонко реагувала на мамині гойдалки настрою й будь-що прагнула задовольнити її емоційні потреби. Дівчина не знала, що таке особистий простір, бо мама купала її аж до 16 років! А що вже казати про розлад харчової поведінки, який став ще однією «заслугою» матері акторки, — жінка забороняла доньці їсти поживну їжу. Через відсутність збалансованого харчування Дженнетт була за крок до анорексії, а статевий розвиток у дівчини затримувався.
Як акторці вдалося виплутатися з токсичних стосунків із матір’ю та як вона пройшла шлях до усвідомлення власних травм, завданих найближчою людиною, — у книжці «Я рада, що моя мама померла».
Тара Вестовер «Освічена», Artbooks, 2024, (переклад Олени Любенко)
Як це, зростати у сім’ї, де батько — мормон-фанатик, який готує родину до кінця світу та боротьби з держсистемою, а мати — травниця-повитуха, що незаконно приймає пологи та не може протистояти агресивному чоловікові, — добре знає Тара Вестовер. Як й інші шість дітей у родині, Тара не ходила до школи, не відвідувала лікарні, а з трьома меншими навіть не мала свідоцтва про народження, тобто офіційно не існувала. Разом із братами й сестрами дівчинка змалку допомагала батькові тягати металолом, щоб забезпечити сім’ю. З історії авторки дізнаємось, що через недовіру Тариного батька до медичної системи та й багатьох інших переваг цивілізації, постраждало багато людей: мати дівчини після важкої ДТП, старший брат Шон після нещасного випадку з батьком, коли впав із висоти кількох метрів, інший брат Люк, який зазнав страшного опіку.
Однак книжка «Освічена» — не лише про релігійне шаленство одного з батьків, зростання усупереч несприятливим обставинам, а й про сильну дівчину, яка наполягла на своєму та змогла вирватися з відлюдькуватої сім’ї, вступити до університету і здобути докторський ступінь. І найпарадоксальніше — не втратити любов до своєї дивної сім’ї.
Джаннетт Воллс «Скляний замок», Book Chef, 2023, (переклад Ольги Лобастової)
Дорослій Джаннетт Воллс соромно, що її мама риється у сміттєвому баку, а коли Джаннетт пропонує допомогу їм із батьком, мати віджартовується, мовляв, є усе, що треба. Натомість маленька Джаннетт зростала у дивних і небезпечних умовах. Перший спогад із дитинства в авторки такий: мати малювала свої художні шедеври, а трирічна Джаннетт самостійно варила собі сосиски, аж доки загорілася дитяча сукенка. Дівчинку забрала швидка, а за шість тижнів її викрав із лікарні тато. А ще він прагнув стати Шукачем золота і побудувати Скляний замок. Звідси й назва мемуарів. Батьки Джаннетт — диваки, правда ж?
«Скляний замок» — книжка про те, як зростати у сімʼї безрозсудних батьків, але не тільки. Це історія труднощів, які спіткали Джаннетт та її братів і сестер через недбалість й безвідповідальність батьків, та попри складне дитинство жінці вдалося вирватися з дому й розпочати нормальне життя, у якому вона має безліч можливостей.
Ільма Ракуза «Море моря», «Видавництво 21», 2015, (переклад Христини Назаркевич)
Ільма Ракуза — швейцарка словенського походження, яка народилася у словацькому місті Рімавска Собота, а зростала в Угорщині, Словенії та Італії. У своїй книжці авторка збирає фрагменти спогадів: своїх і родини. Батько письменниці — дисидент, якому довелося втікати через радянські репресії, а лінія предків по материній лінії в Ільми бере початки у Речі Посполитій. «Море моря» — це роман, а не мемуари, тож авторка вдається до поетичних замальовок та метафор. Ільма Ракуза створює своєрідну мозаїку пам’яті та пригадування, де постають різноманітні події з її життя, історія роду та розповіді про численні країни, до яких письменниця причетна.
На перший погляд, роман «Море моря» здається занадто ідилічним, щоб називатися книжкою про складний досвід. У ньому авторка шукає безтурботне море родом із дитинства та водночас намагається розібратися з власною ідентичністю, вибудувати логіку формування своєї особистості та вловити невловне — минуле, що вже відбулося.
Ґрізелідіс Реаль «Чорний — це колір», «Видавництво 21», 2016, (переклад Ірини Собченко)
Офіційні амплуа швейцарки «із циганської раси» (за самовизначенням) Ґрізелідіс Реаль — письменниця, секс-працівниця, активістка, поетка, художниця, мати чотирьох дітей. На початку 1960-х жінка втікає до Мюнхена разом із викраденими у матері власними двома дітьми та темношкірим коханцем, якого витягла з божевільні. Без документів і грошей Ґрізелідіс і сім’ї доводиться сутужно, аж доки жінка не знаходить рішення: займатися проституцією, щоб забезпечити життя собі та дітям. Про свій складний шлях, нерозуміння з боку чужих людей у Центральній Європі, де жінка шукала порятунок, а також безліч любовних пригод читайте у першій книжці Ґрізелідіс Реаль «Чорний — це колір».
Після виходу книжки у 1972-му письменниця з групою інших жінок розпочала боротьбу за права жінок, залучених до проституції: виходила на протести й заснувала асоціацію на захист людей у проституції Aspasie.
Шонда Раймс «Рік, коли я казала “ТАК”», «Видавництво Старого Лева», 2023, (переклад Юлі Масюкевич)
Ця нині успішна й всесвітньо відома жінка знає, як через брак коштів у магазині обирати між двома життєво необхідними для неї речами: пляшкою вина й туалетним папером. Йдеться про американську сценаристку Шонду Раймс, авторку телесеріалів «Анатомія Грей» та «Приватна практика». У своїй автобіографічній книжці Шонда розповідає: якось на День подяки у розмові зі старшою сестрою Делорс почула про себе таке: «Ти ніколи ні на що не відповідаєш “так”». Опісля жінка раптом усвідомила, що вона нещасна. Адже її, відому голлівудську сценаристку та шоуранерку, не визнавали за професійні успіхи у родині. Шонда трималася осторонь гучних подій та можливостей для публічних виступів. А все її життя складалося з коловороту, в якому є лише робота й час із дітьми.
Шонда була у відчаї і тому вирішила сказати «Так!» новому досвіду й кинула собі виклик: погоджуватися на усі пропозиції долі. Завдяки цьому сценаристка поборола страх сцени, дістала кілька важливих кар’єрних здобутків, почала турбуватися про себе й стала направду щасливою.
Юліана Кепке «Коли я впала з неба: Як джунглі повернули мені життя», «Апріорі», 2022, (переклад Ігоря Андрущенка)
Юліана Кепке у 17 років потрапила в авіакатастрофу, яка назавжди змінила її життя. З усього екіпажу й пасажирів літака дівчина була єдиною вцілілою. Щоб врятуватися й дістатися до людей, їй довелося 11 днів виживати у джунглях. За майже 40 років Юліана наважується осмислити власну велику катастрофу в книжці «Коли я впала з неба…».
Як дівчині вдалося протриматися так довго у небезпечних джунглях? Авторка каже, що її батьки мали біологічну дослідницьку станцію посеред джунглів у Перу, коли їй було 14, тож вона добре зналася на тропіках, а згодом сама стала дослідницею тваринного світу. Попри втрату матері, яка разом з Юліаною була на борту літака, жінка впевнена, що авіатроща стала її другим народженням. Як так вийшло та як письменниці вдалося перетворити трагічний досвід на досвід зростання, розповідає автобіографічна книжка Юліани Кепке.
