Разом із Центром здорового материнства ми підготували серію матеріалів, які допоможуть зрозуміти, що відбувається з нашим тілом, розвіяти міфи та відповісти на багато запитань. У третій частині лікарка-ендокринологиня Наталія Грищенко розповідає про гормональне здоров’я.
Чи справді жіночі гормони настільки важливі, як про них зараз говорять? Чи існує взагалі така проблема?
Гормони — це, по суті, те, що робить наш організм цілісною системою. Вони змушують кожну клітину працювати належним чином. Скажімо так, звідки серцю знати, що треба битися частіше, якщо ми злякалися? Саме в цьому суть гормонів.
Насправді проблема велика, тому що це стосується всього: наших емоцій, фізіологічних проявів, здатності розмножуватися, швидкості старіння та того, як довго ми залишаємося молодими.
Усі ми перебуваємо у стані стресу. Ми живемо не на альпійських луках, і це має свої наслідки. Проблему, можливо, просто не потрібно перебільшувати — варто розуміти, коли потрібно звертатися до ендокринолога.
А що з щитоподібною залозою?
Проблеми зі щитоподібною залозою — тема, яку часто обговорюють. Google видає мільйон різноманітних ознак того, що щитоподібна залоза працює нормально або, навпаки, має проблеми.
Гормони щитоподібної залози відповідають за адаптацію людини до навколишнього середовища. Це гормони обміну речовин, і вони стимулюють роботу кожної клітини. Щитоподібна залоза — орган не з ледачих, і лише у дуже крайніх випадках виходить із ладу: має бути якась вагома причина.
Дефіцит йоду та аутоімунний тиреоїдит справді є актуальними проблемами. У разі аутоімунного тиреоїдиту імунна система виробляє антитіла, які руйнують щитоподібну залозу. Через це її функція знижується, і вона починає працювати гірше, ніж повинна.
Якщо подібні проблеми виявляємо на тлі вагітності, доводиться діяти залежно від ситуації. Значно краще приблизно за три місяці до вагітності прийти й перевірити щитоподібну залозу.
Якщо дівчина проходила обстеження три роки тому, їй потрібно терміново йти до ендокринолога, щоб переконатися, що нічого не змінилося?
Жінки, які вже перевіряли щитоподібну залозу, найімовірніше, стежать за її станом і за своїм організмом. Ми говоримо про тих, хто десь по телевізору почув інформацію й захотів перевіритися. Якщо ви начиталися «страшилок» у Google і бачите якісь ознаки у себе, просто прийдіть до лікаря.
Як правило, якщо відбувається збій з іншими гормонами, у людини не виникає сумнівів, чи потрібно йти до спеціаліста, адже скарги очевидні. Але оскільки гормони важливі для функціонування всіх органів і систем, шлях до ендокринолога може бути дуже довгим.
Можна звернутися через емоційні сплески до невропатолога, потім з’ясується, що водночас є прискорене серцебиття — йдемо до кардіолога, а потім стає зрозуміло, що винна все-таки щитоподібна залоза. Поки приходимо до цих висновків, щось уже встигли перелічити й переробити. Неможливо підстелити соломку, доки комусь із цього ланцюжка не спаде на думку направити пацієнта до ендокринолога.
Які симптоми найчастіше вказують на проблеми зі щитоподібною залозою?
Про проблеми можна дізнатися, здавши аналізи та пройшовши обстеження. Слабкість, сонливість, небажання чимось займатися, випадіння волосся, сухість шкіри, схильність до закрепів — це може свідчити про знижену функцію щитоподібної залози.
У пацієнта може бути один, два або три такі фактори, але навіть вони не можуть безпосередньо вказувати на порушення. Краще відвідати спеціаліста, щоб виключити проблеми зі щитоподібною залозою, адже без цього решта лікування може бути малоефективною.
Серед людей середнього віку, які є основними споживачами інформації, занепокоєння «у мене щось із гормонами» справді існує. Насправді це показник цілком усвідомленого ставлення до свого здоров’я. Великий відсоток людей приходить і запитує, чи немає в них гормональних порушень після того, як прочитали про них.
А поняття «гормональний фон» взагалі існує?
Це дуже загальне поняття, тому, якщо у вас виникають сумніви, варто їх розвіяти. Немає нічого ненормального в тому, щоб сказати: «Я читала і вважаю, що в мене є якісь гормональні порушення».
Далі лікар ставить навідні запитання щодо певних напрямів і визначає, чи є проблема. Необов’язково здавати «простирадла» аналізів — достатньо звернутися до грамотного лікаря, який доброзичливо до вас ставиться.
Самостійно розібратися в цьому навіть не варто намагатися?
Якщо ви вже поставили собі це запитання, значить, самостійно ви на нього не відповісте. Якщо хочете постійно мучитися, можете щось читати, шукати симптоми, але відповідей не знайдете. Тож прийдіть і запитайте.
Чи можна самостійно збалансувати гормональний фон, змінивши спосіб життя?
Це те питання, які ставлять усі: «Що потрібно зробити, щоб гормональний фон не порушився?» або «Як нормалізувати жіночі гормони?»
Гормони — це абсолютна система життєзабезпечення, і треба дуже постаратися, щоб гормональний фон справді порушився. Потужна система захисту працює, як би складно нам не було. Це неможливо просто «покращити» — механізм або є, або його немає. Якщо він не спрацював, орган має певний дефект, і тоді людина самостійно розібратися не зможе.
У такому разі сучасна медицина пропонує багато варіантів, щоб скоригувати ситуацію. Якщо організм сам не впорався, ми даємо йому можливість зробити це за допомогою медикаментів.
Ми часто чуємо від пацієнтів, особливо жінок: «О боже, давайте обійдемося без гормонів, давайте щось зробимо, аби тільки їх не приймати». Бо нібито буде набір ваги, виростуть роги й копита, з’являться борода та вуса, і все буде дуже страшно.
Насправді в ендокринології все досить просто. Якщо ми маємо справу з певним дефектом, тобто не вистачає конкретного гормону, сучасна фармацевтична промисловість пропонує його точний аналог. Це не лікування, а заміщення. Якщо ж якогось гормону більше, ніж потрібно, його пригнічують, знову ж таки повертаючи систему до балансу.
Наприклад, під час вагітності гормони щитоподібної залози в першому триместрі не лише зберігають вагітність, а й відповідають за формування нервової трубки та всіх структур мозку дитини. Тому важливо заздалегідь підготуватися, адже існує прямий зв’язок між здоров’ям щитоподібної залози мами та майбутнім інтелектуальним потенціалом дитини.
У цей період ресурси щитоподібної залози збільшують свою працездатність на 30–50%. Якщо ж щитоподібна залоза не може впоратися самостійно, необхідно скористатися сучасними можливостями фармакології.
А звідки взялися ці страхи та стереотипи?
Усі знають, що гормони призначають при певних захворюваннях і тоді вони можуть мати серйозні побічні ефекти. Це цілий ряд аутоімунних захворювань, наприклад бронхіальна астма або ревматоїдний артрит.
У таких випадках потрібно придушити імунну систему, щоб вона не руйнувала організм. Призначаються гормони наднирників — це терапія відчаю. Якщо ми не придушимо імунну систему, при бронхіальній астмі людина задихнеться, а при ревматоїдному артриті стане абсолютно непрацездатною.
Це не заміщення, а серйозне лікування. Тут чаша терезів — або жахливе й дуже коротке існування, або людина живе, але справляється з побічними ефектами. Важливо розуміти, що навіть у важких випадках грамотність лікаря та сучасні підходи зводять побічні ефекти до мінімуму.
Саме з цим пов’язані страхи, але люди плутають різні ситуації.
Тобто при заміщенні не може бути жодних побічних ефектів, адже просто додається гормон, якого не вистачає?
Заміщення — це просто приведення до балансу. Найяскравіший приклад замісної гормональної терапії — коли при цукровому діабеті людині потрібен інсулін.
Підшлункова залоза не виділяє гормон, а бактерія синтезує інсулін. Те саме зі щитоподібною залозою: якщо вона не може впоратися сама, завод у Німеччині чи Австрії теж непогано це робить.
Набагато гірше — не проходити терапію, адже гормони адаптують організм до навколишнього середовища. Якщо не буде балансу, ми стаємо абсолютно беззахисними.
Замісну терапію призначають і при менопаузі. Це боротьба зі старінням чи потреба організму?
У жінки до 45 років усе може бути чудово: кар’єра є, діти виросли, але при цьому починаються певні проблеми, пов’язані з клімаксом. Це можна спокійно вирішити за допомогою замісної гормональної терапії.
Ми ніби продовжуємо комфортне життя, яке нам забезпечували жіночі статеві гормони. Навіщо мучитися від незрозумілих припливів, якщо їх можна позбутися? Крім того, надалі вирішуються проблеми з остеопорозом і серцево-судинними захворюваннями. Звичайно, тут є чіткі протипоказання.
У дівчат також збереглися страхи, пов’язані з гормональною контрацепцією. Вони безпідставні?
У нашій країні ці побоювання пов’язані з тим, що «подруга ніколи не приймала, подруга подруги, мама боялася, у сусідки немає досвіду тривалого прийому» тощо.
За кордоном медики довго спостерігали, що відбувається з організмом під час прийому оральних контрацептивів, і зробили сприятливі висновки. У будь-якому випадку для кожної конкретної ситуації має бути чітко підібраний свій оральний контрацептив.
Найвідоміші, мабуть, гормони — естроген і тестостерон. Які проблеми з ними можуть бути приводом звернутися до лікаря?
Висипання на обличчі за типом акне або ріст зайвого волосся там, де його не повинно бути, — завжди привід звернутися до спеціаліста.
Можуть бути стани, коли жіночі та чоловічі гормони у дівчини перебувають у межах норми. Але, наприклад, жіночих статевих гормонів у межах цієї норми трохи менше, і тестостерон виходить на перший план. Частіше ж скарги вказують на те, що тестостерону більше, ніж потрібно. Тоді потрібно з’ясувати, що саме синтезує його у підвищеній кількості.
У жінок це можуть бути або наднирники, або, що трапляється частіше, яєчники. Важливо розуміти, що проблема пов’язана не лише з косметологічними дефектами, а й із плануванням вагітності.
До речі, будь-який косметичний салон можна перевірити одним запитанням: «Ви були в ендокринолога?» Будь-який косметолог або трихолог, який поважає себе та свою професію, має запитати про це клієнта з проблемами шкіри або зайвого волосся.
В інтернеті можна знайти безліч порад щодо харчування, які нібито впливають на гормони. Це все нісенітниця чи справді працює?
Це не нісенітниця, але важливо розуміти, що саме ти читаєш і як правильно це інтерпретувати. Поради можуть бути корисними або ні, застосовними до конкретної ситуації або непридатними.
Щодо йоду — все правда: морепродукти хорошої якості чудово допомагають у профілактиці йододефіциту. Фітоестрогени — окрема історія. Вона різна для чоловіків і жінок.
Я б сказала, що вся інформація має певну цінність, просто треба розуміти, як нею розпоряджатися. Мені здається, без лікаря зробити це неможливо.
А якщо говорити саме про харчування? Зараз багато пишуть про гормони в їжі, наприклад у курячому м’ясі. Як це впливає на наш організм? Чи пов’язане харчування з виробленням певних гормонів?
Дуже опосередковано. Хоча якщо чоловік приходить до андролога й каже: «Я ходжу в спортзал і їм виключно курячу грудку», то перше, що він почує: «Перестаньте їсти курячу грудку».
Чи можуть гормони, які містяться в м’ясі, спричинити якісь порушення?
Оскільки гормони — стабільна система, потрібно дуже постаратися, щоб вона вийшла з ладу. Таке може статися, якщо спочатку є певна передумова або схильність до порушень.
Якщо ви народилися зі стабільно працюючою системою, найімовірніше, цього не станеться. Але є й зовнішні фактори, які навіть за хорошої генетики можуть впливати на організм.
Наприклад?
Конкретний приклад — щитоподібна залоза та йододефіцит. Ми живемо на території, яка є помірно йододефіцитною. При цьому в когось є проблеми з дефіцитом йоду, а в когось — ні.
Кількість йоду для всіх однакова, але ті, хто харчується різноманітно та збалансовано, їсть продукти, які надходять до нас із морських регіонів, мають менше проблем, ніж ті, хто харчується одноманітно.
Також можна чітко простежити взаємозв’язок між нераціональним харчуванням і цукровим діабетом.
Раніше щодо захворювань щитоподібної залози всім говорили, що йод потрібно приймати в таблетках. Чи практикують таку терапію зараз?
Питання йодної профілактики не втрачає актуальності в жодній країні світу, яка є йододефіцитною зоною. У розвинених країнах існують серйозні програми, які добре фінансуються та чітко контролюються.
В Україні всі знають, що треба приймати йод, і бувають випадки, коли люди починають робити це самостійно, не розуміючи, що іноді він протипоказаний.
Щитоподібна залоза завжди візьме йод у тій кількості, яку ми їй запропонуємо. Якщо ми пропонуємо багато, вона може «захлинутися».
При аутоімунному тиреоїдиті щитоподібна залоза руйнується через аутоімунну агресію. Якщо ми даємо їй додатковий йод, вона активніше включається в роботу й таким чином руйнується швидше. Ми просто прискорюємо настання зниження її функції.
Йодована сіль, морська капуста, якісна морська риба — необхідна складова будь-якого меню, але не можна самостійно вирішувати «приймати йод».
Інші матеріали серії «Запитати в гінеколога»
https://divoche.media/2016/06/02/sprosit-u-ginekologa-beremennost/
