Навряд чи багато людей задумуються проте, звідки беруться авто. Найочевидніша відповідь — із заводу. Проте авто вже давно вийшли за рамки «самохідної карети». Вони невіддільна частина історії, культури та мистецтва. І, як і будь-який обʼєкт промислового дизайну, є продуктом спільної злагодженої праці неймовірної кількості команд. Екстерʼєр, інтерʼєр, інженерія, 3D-моделювання, макетування та ще купа важливих понять.
Юлія Лободюченко — авторка YouTube-каналу про історію та естетику авто «Транспортні історії», дизайнерка екстерʼєру в JAC Italy design center, Master in Car design SPD (Scuola Politecnica di Design) у Мілані у 2017–18 роках, свідомо повʼязала своє життя з автомобільним дизайном. Вона ніколи не задумувалась: наскільки автомобілі жіноче чи нежіноче захоплення. Не задумувалась, доки їй не почали на це вказувати.
У групі з 25 людей з усього світу я була єдиною дівчиною
В автомобільній індустрії в Європі традиційно домінували чоловіки. За даними Європейської комісії, у 2019 році жінки становили лише 16% працівників автомобільної галузі. У 2021 році цей відсоток зріс до 20%, і сьогодні він продовжує зростати (за даними Nextlane Platform).
Це зумовлено, зокрема, тим, що жінки зараз працюють, вони повинні переміщатися, тож їхнє сприйняття автомобілів змінилось із часів, коли вони були лише на пасажирському сидінні. Попри позитивну статистику, іноді думаючи про кар’єру в автомобільній індустрії, жінки не завжди відчувають себе впевнено на всі сто відсотків.
Ще у школі я почала збирати свою колекцію масштабних моделей авто. Правда, тоді це були іграшки з «Антошки», але менше з тим. У моїй родині ніколи не було авто й ніхто не водив, але мене завжди захоплювала історія мистецтва та дизайну й саме з цієї позиції — автомобілі.
Після школи я вступила в Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука на промисловий дизайн. І вже там, потрапивши в правильну компанію, усвідомила, що дизайн авто — окрема велика ніша, в якій можна розвиватись. Єдина проблема — не в Україні. Тому десь із третього курсу я подавала документи до іноземних вищих навчальних закладів, аж доки у 2017-му не отримала грант на магістратуру з автодизайну в Мілані — в Scuola Politecnica di Design.
Мене попереджали, що в цій галузі жінки найчастіше працюють над інтерʼєрами або деталями, на кшталт фар. Приходять із фешн-індустрії, привносячи в авто свій досвід про тканини, матеріали, кольори, фурнітуру. Мені це було абсолютно не цікаво.
У групі з 25 людей з усього світу я була єдиною дівчиною, але мене це ніколи не бентежило й не наштовхувало на думки «а раптом мені тут не місце». Я знала, що робитиму екстерʼєри.
Памʼятаю, в якийсь момент до мене на перерві підсів викладач і почав розказувати, що «дизайн BMW Z4 зробили жінки». Він це так казав, наче хотів мене підбадьорити. Але проблема була в тому, що в мене і так все було добре.
Після університету я майже одразу потрапила на стажування в JAC Italy deisgn center і там же згодом лишилась на роботу. З 45 співробітників дизайн-центру жінок було троє: я, проджект-менеджерка та бухгалтерка. Коли я прийшла, мене запитали: екстерʼєр чи інтерʼєр. Я обрала перше, й жодних запитань щодо цього більше не було.
Звісно, так щастило не всім. І я хочу поділитись історіями, як упродовж багатьох років розвитку автодизайну розвивались та розширювались можливості жінок в індустрії.
Damsels of Design від General Motors
У 1950-х роках, коли панувала гендерна нерівність, з’явився великий «захисник» прав жінок в автомобільній промисловості — General Motors, що начебто бажав привернути увагу до водійок та створив першу групу дизайнерок автомобілів.
Дизайнерки працювали над автомобілями для Buick, Cadillac, Chevrolet, Oldsmobile і Pontiac. Здавалось би — такий крок у такі роки. Але не минулося без «але». Роль жінок обмежувалася роботою над інтер’єрами автомобілів і забороною працювати у відділі дизайну екстер’єру. Ще протягом кількох десятиліть автодизайнерки були обмежені роботою над інтер’єрами. Навіть якщо вони створювали інновації, такі як висувні ремені безпеки та консолі для зберігання, їхня робота часто була недооціненою.
Проєкт GM тривав лише декілька років і закінчився, коли віцепрезидент компанії з дизайну пішов у відставку. Наступний керівник був менш зацікавлений у співпраці з жінками, і більшість із них пішли на інші роботи, усвідомивши, що їх використовували як частину піар-кампанії.
Перша жінка в Залі автомобільної слави
Damsels of Design став першою спробою зібрати суто жіночу команду, але це не був перший для GM прецедент роботи з дизайнерками. У 1943 році до дизайн-команди General Motors у Детройті приєдналася Хелен Ротер. В її обов’язки входило відповідати за кольори, тканини оббиття, освітлення, дверну фурнітуру та конструкцію сидінь.
Навіть за несприятливого становища жінок у галузі її заробіток становив 600 доларів США на місяць, що на той час було значно вище за середню зарплату чоловіків, яка становила 200 доларів.
У 1947 році Ротер створила власну студію Helene Rother Associates, що спеціалізувалась на дизайні автомобільних інтер’єрів, меблів і вітражів. І вже 1948-го вона опублікувала технічну статтю для Товариства автомобільних інженерів (SAE), порушуючи питання якості дизайну салонів автомобілів та матеріалів. Виступ на щорічній конференції SAE став першим випадком, коли жінка виступила перед цією організацією.
У 1949 році журнал The SAE Journal відзначив не просто роботу Ротер, а й її зусилля у захисті прав жінок у галузі. Вона уклала контракт із Nash Motors і працювала над інтер’єрами автомобілів з 1948-го до 1956 року. Її стараннями бренд отримав медаль Джексона за досконалий дизайн.
У 2020 році Хелен Ротер відзначили у Залі автомобільної слави за її внесок у стиль і дизайн салонів авто.
Nissan 350Z: ікона автодизайну, створена жінкою
Діана Ален з 1984 року очолювала команду дизайнерів Nissan у Каліфорнії. Протягом тривалих 30 років своєї кар’єри в автомобільній промисловості Діана чотири рази входила до списку 100 видатних жінок у північноамериканській автомобільній галузі.
Однією з найвизначніших робіт Діани Ален є Nissan 350Z, створений нею і визнаний іконою автомобільного дизайну. Цей автомобіль став уособленням елегантності та технічного вдосконалення, завойовуючи серця багатьох автолюбителів.
Концепт Volvo, повністю спроєктований жінками
Десятиліття, коли автомобільна промисловість асоціювала жіночі потреби з рожевим, змусило автовиробників-чоловіків переосмислити, що саме жінки хочуть від автомобіля. У 2002 році жіноча команда дизайнерів Volvo намагалася створити концепт-кар, який відповідав би реальним потребам жінок за кермом.
Ідея жіночої команди виникла після семінару Марті Барлетти, експертки з жіночих споживацьких моделей, яка стверджувала, що врахування потреб жінок перевищує очікування чоловіків. У 2002 році Volvo представила концепцію «Your concept car — by women for modern people», орієнтовану на незалежних та сучасних жінок.
Ще у 1980-х Volvo Cars визнала, що жінки в США купують більше автомобілів, але лише двоє з 10 дизайнерів були жінками. Тому негайно було залучено першу дизайнерку екстер’єру Анну Розен, яка втілила концепцію «не рожевий, а сучасний».
Спортивне тридверне купе розроблено з огляду на комфорт та практичність, а його інновації вплинули на подальший дизайн моделей Volvo. Хоча YCC не вироблявся масово, багато його функцій знайшли застосування в інших моделях, доводячи успішність ініціативи.
Перша жінка-керівниця Advanced design studio
Одну з найвідоміших представниць жіноцтва в автодизайні лишила на десерт — Мімі Вандермолен. Вона народилася в Нідерландах і виросла в Торонто, де стала першою жінкою, яка вивчила промисловий дизайн у коледжі мистецтва та дизайну в Онтаріо.
Після закінчення університету в 1969 році її першим місцем роботи стала компанія Philco, що належала Ford та займалась розробкою побутової техніки.
Саме звідти у 1970-му Мімі потрапила безпосередньо у Ford, де під час стажування працювала над інтер’єром та екстер’єром моделі Mustang II.
У Ford Вандермолен пропрацювала до 1974 року, аж поки не була скорочена через нафтову кризу. Але вже у 1977 році її запросили повернутися до компанії у відділ інтер’єрів, щоби працювати на платформі «Пантера», яка включала повнорозмірні седани Ford.
У 1979-му її підвищили до керівниці відділу й приблизно в той же час запросили приєднатися до Team Taurus, що займалась розробкою сімейного седану, який кардинально змінив гру Ford.
У 1987 році Вандермолен перевели на посаду шеф-дизайнерки для невеликих автомобілів у Північній Америці. А згодом вона стала першою жінкою в автомобільній галузі, яка очолила спеціальну студію для розробки футуристичних дизайнерських концепцій.
Ще одна успішна жінка в лавах компанії Ford
Vehicle line director — Марсі Фішер. Вона відповідальна за виробництво Ford Mustang, Explorer, Taurus, а також розробку таких моделей Ford, як Interceptor, Flex і Escape / Kuga. Перш ніж взяти на себе цю роль, Фішер була директоркою, відповідальною за інтер’єр кузова, оздоблення салону, панелі приладів, сидіння, кріплення та кліматичний контроль для всіх транспортних засобів компанії. Приєднавшись до команди Ford у 1986 році, вона має за плечима 28-річний інженерний та дизайнерський досвід.
Перша афроамериканська дизайн-директорка в історії GM
Керуючи командою дизайнерів інтер’єру Cadillac, пані Крістал Віндхем бачить в автомобільному дизайні «шанс створювати продукти, які впливають на життя багатьох». У 2008-му вона стала першою афроамериканською дизайн-директоркою в історії GM та займалася такими проєктами інтер’єрів, як Chevrolet Malibu 2016 року та Chevrolet Impala 2014 року.
За її словами, серцем автомобільного дизайну завжди буде мистецтво. Багато дизайнерок починають із мистецьких сфер. Серед 150 професіоналок її команди є ті, хто має досвід роботи з меблями, ювелірними виробами, архітектурними інтер’єрами і дизайном взуття — навіть художниці та майстрині з обробки срібла.
«Якщо ви 20-річна дівчина, яка вивчає моду в Інституті Пратта, ви можете не думати, що підходите для автомобільного дизайну, — сказала вона, — але у нас всіх спільна творча енергія».
Так, і BMW Z4 зробили жінки
Саме той кейс, яким мене колись намагався змотивувати викладач, — дизайнерки Джуліана Блазі та Надя Арнаут, що у 2009 році подарували світу BMW Z4 roadster. Джуліана була відповідальна за екстер’єр, а Надя — за інтер’єр. Так дві жінки створили дизайн автомобіля, який донині є мрією сотень чоловіків.
Аніта Дальгрен та Renault
Одна з керівників дизайну французької автомобільної компанії Renault і відповідальна за створення низки їхніх успішних транспортних засобів протягом багатьох років, включаючи сімейний автомобіль Megane, позашляховик Kadjar та найбільш продаваний Renault Scenic MPV. У 2016-му Дальгрен була названа жінкою року за версією журналу Women And Vehicles in Europe (WAVE).
Перша дизайнерка екстер’єру Acura
Американка Мішель Крістенсен стала першою дизайнеркою екстер’єру в компанії Acura. З 2005 року вона працює в Acura і була головним дизайнером Honda NSX другого покоління.
Провідна дизайнерка екстер’єру в BMW Munich
Анне Форшнер, німецька дизайнерка, яка пройшла стажування в студії Mercedes, потім у каліфорнійському дизайн-центрі Mazda і з 2009 року й донині є провідною дизайнеркою екстер’єру в BMW Munich.
На щастя, цей список аж ніяк не повний і буде поповнюватись рік за роком. Але цього має бути достатньо, щоб зрозуміти стан речей та перспективи, куди це все рухається.
І це все, говорячи про жінок, причетних саме до дизайну авто. А скільки їх ще було таких, хто зробив вклад в індустрію?
Всі знають, хто такий Бенц (той, що Мерседес — логічно), а чи чули ви про його дружину Берту? На відміну від свого чоловіка, у вирішальний момент вона не втратила віри в його винахід і здійснила подорож, завдяки якій бренд Mercedes досі існує. А ще, саме жінки додали автомобілям комфорту: 28 листопада 1893 року Маргарет Вілкокс запатентувала систему опалення автомобіля. А в листопаді 1903-го свій патент вже на склоочисник, який є на кожному авто й донині, отримала Мері Андерсон.
Як бачите, навіть попри певні стереотипи в індустрії, рік за роком ситуація покращується та стає сприятливішою, аби більше дівчат змогли досягнути успіху в автодизайні. На будь-яких посадах. Іноді може здаватись, що щось, що ви любите — «не типове», й вас можуть там «не прийняти», але, будь ласка, не спиняйтесь.
