Правозахисницю Йонмі Пак, 29-річну біженку з Північної Кореї, яка стала всесвітньо відомою після свого виступу на правозахисному саміті в Дубліні, підозрюють у перекручуванні фактів, що може негативно вплинути на ставлення людства до жахливої ситуації з порушенням прав людей у КНДР.
У 2007 році дівчина втекла до Китаю, а 2014-го переїхала до Нью-Йорка, ставши зіркою у США. Йонмі Пак була частою гостею низки подкастів, її канал у YouTube має понад 1 мільйон підписників, а у 2015 році вона видала мемуари про своє життя в Північній Кореї та жорстокість комуністичної диктатури In Order to Live: A North Korean Girl’s Journey to Freedom, продавши понад 100 тисяч копій. У лютому цього року видання Simon & Schuster випустило її нову книжку While Time Remains, що станом на початок липня розійшлася накладом щонайменше 35 тисяч примірників. Нині вона активно критикує політику США, зокрема американський лібералізм, «цензуру великих технологій», побоювання людей ділитися своєю справжньою думкою в соціальних мережах через страх втратити роботу, тощо.
Водночас Пак роками переслідують звинувачення в тому, що чимало її найжахливіших розповідей про КНДР є неправдивими, пише The Washington Post.
На думку професорки кореєзнавства Мельбурнського університету Джей Сонг, Пак була «дуже заповзятливою», виклавши свою історію, але вона побоюється, що це підірве репутацію біженців з Північної Кореї загалом.
«Вони просто намагаються вижити в Південній Кореї чи деінде, і вони дуже багато працюють. Такі персонажі, як Йонмі Пак, — це справді неправильне уявлення про всю спільноту», — сказала вона.
За словами Пак, вона народилася в 1993 році в місті Хесан, неподалік від китайського кордону. Її раннє дитинство там і в столиці країни Пхеньян збіглося з голодом, який щороку вбивав сотні тисяч північнокорейців. Її батько, член Трудової партії Кореї, займався контрабандою металів на чорному ринку, щоб прогодувати сім’ю, і врешті був засуджений до тюремного ув’язнення. У 2007 році, коли Пак було 13 років, вона втекла через китайський кордон, провівши там кілька років, перш ніж разом із матір’ю за допомогою християнських місіонерів потрапила до Південної Кореї через Монголію.
У Південній Кореї вона взяла участь у зніманні серіалу Now On My Way to Meet You — про возз’єднання сімей, розділених Корейською війною. Пак охрестили «Періс Хілтон» через історії, які вона розповідала про відносне багатство своєї сім’ї в Північній Кореї — стиль життя, доповнений імпортною японською модою та сумками Chanel. Дівчина швидко стала зіркою та почала налагоджувати політичні зв’язки.
Світовий прорив стався в жовтні 2014 року, коли вона виступила з промовою на правозахисному саміті One Young World в Ірландії. Одягнена в традиційне плаття ханбок, Пак закликала аудиторію підтримати жителів Північної Кореї, які страждають від диктаторського правління династії Кім. Відео виступу стало вірусним, зібравши понад 80 мільйонів переглядів, та перетворило Пак на одну з найвідоміших біженок із Північної Кореї у світі.
Після публікації мемуарів Пак почала розповідати про набагато жахливіші моменти свого північнокорейського життя, ніж раніше. Зокрема, вона згадувала своє дитинство, в якому дітей через голод примушували їсти щурів, щоб вони померли через отруєння, а потім інші щури з’їли їхні трупи.
Експерти з Північної Кореї звернули увагу на разючу іншу біографію, яка з’явилася, коли Пак перейшла з реаліті-шоу на міжнародні конференції з прав людини. Її персонажки «Періс Хілтон» ніде в цій історії не було.
«Колись вона говорила про себе як про представницю одного відсотка найвищої еліти Північної Кореї, тому вона не бачила голоду чи недоїдання, коли жила там. Вона повністю перевернула розповідь, коли була на цих конференціях», — говорить Сонг.
Професорка літератури Каліфорнійського університету в Санта-Крузі та членкиня правління Корейського політичного інституту Крістін Хонг, яка вивчала розповіді біженців, зазначила, що новий образ Пак навіть не збігається з розповідями її матері про легкий доступ до їжі та розкоші в одному з випусків Now On My Way to Meet You.
Пак спробувала пояснити ці розбіжності у своїх мемуарах, зазначивши, що вона не розповідала про своє важке дитинство під час виступів на південнокорейському телебаченні, тому що «більше навіть не думала про це».
Журналістка Мері Енн Джоллі, яка брала інтерв’ю у Пак для австралійського документального фільму в 2014 році, вказала на численні інші невідповідності в матеріалі на сайті Diplomat. Наприклад, Пак стверджувала, що бачила, як матір її друга стратили на стадіоні за перегляд голлівудського фільму. Але інші біженці з Хесану сказали Джоллі, що страти на стадіоні ніколи не проводилися, до того ж протягом періоду, який описувала правозахисниця, у місті взагалі не було жодної страти.
Найбільша розбіжність, на яку звернула увагу Джоллі, стосувалась виїзду родини з Північної Кореї. У своїх перших розповідях Пак стверджувала, що покинула країну разом з обома батьками за допомогою китайських контактів батька. У своїй промові в Дубліні Пак уже розповіла, що втекла з країни разом із матір’ю, а батько приєднався до них пізніше, зрештою він помер у Китаї.
У цій версії історії, яка повторюється в її мемуарах і в багатьох наступних інтерв’ю, мати Пак була зґвалтована торговцем людьми, вона пожертвувала собою, щоб врятувати Пак від чоловіка, і протягом багатьох років обидві жінки зазнавали сексуального насильства та продавались у Китаї, перш ніж остаточно втекти.
В електронному листі до Diplomat Пак пояснила неузгодженість своїх розповідей проблемами з перекладом і незнанням англійської мови. Згодом в онлайн-шоу коміка Ендрю Шульца вона сказала, що спочатку не розкривала свою історію про торгівлю людьми та зґвалтування на південнокорейському телебаченні, оскільки боялася, що стигма завадить їй знайти чоловіка.
За словами професора південнокорейського Університету Кукмін Андрія Ланкова, який здійснив дослідницьку поїздку до Північної Кореї у 1980-х роках, багато розповідей Пак мало схожі на те, що він та інші експерти пережили в країні або вважають правдою про життя там. Зокрема, Пак також неодноразово стверджувала, що жителів Північної Кореї можуть стратити, а їхні родини покарати за те, що вони не витерли пил із портретів Кім Ір Сена чи Кім Чен Іра, які висять у них вдома.
Ланков запевняє, що ці заяви Пак можна порівняти з твердженням, що американців можуть стратити за штраф за перевищення швидкості.
Вчені кажуть, що біженці з Північної Кореї можуть відчувати тиск, щоб надзвичайно переконливо розповісти про своє минуле життя. Хоча Південна Корея надає певну допомогу та навчання приблизно 30 тисячам біженців у країні, вони часто виявляються погано підготовленими, щоб заробляти на життя. Біженці стикаються з вищим за середній рівень безробіття; їхній рівень самогубств, як кажуть, вищий, ніж серед населення загалом.
Деяким біженцям у Південній Кореї платять за інтерв’ю, і є відчуття, що історії, які більше привертають увагу, зароблять більше грошей. Водночас ізоляція Північної Кореї ускладнює роботу перевірку фактів навіть найхимерніших оповідань.
Здавалося б, немає потреби перебільшувати жахи Північної Кореї, коли задокументована правда досить жахлива. У звіті Організації Об’єднаних Націй за 2014 рік були вказані широкомасштабні зловживання уряду, включаючи зґвалтування, вбивства та примусові аборти. У 2022 році у звіті Державного департаменту США щодо Північної Кореї примусова стерилізація, страти та «довільні» затримання були перелічені як частина низки «важливих проблем із правами людини» в країні.
Критики Пак побоюються, що сумнівна правдивість її тверджень щодо Північної Кореї затьмарить щирі занепокоєння щодо жахливого стану прав людини там. Професорка Джей Сонг вважає, що Пак говорить своїм слухачам те, що вони хочуть почути від неї — чи то підтвердити їхні найглибші страхи щодо авторитаризму, чи їхні найтемніші підозри щодо лібералізму.
«Вона є справжнім дзеркалом суспільства, у якому вона перебуває», — сказала вона.
- Раніше The New York Times оприлюднив дослідження про те, як багато років після Корейської війни США та Південна Корея примушували десятки тисяч корейських жінок і дівчат до проституції та сексуального рабства в спеціальних «комфортних таборах», зведених поблизу американських військових баз.
Фото: Facebook Yeonmi Park
