Роман «ФЕМ» румунської письменниці Маґди Кирнечі вперше вийшов у видавництві Polirom 2011 року, а згодом був перевиданий у 2014-му та 2021-му.
Це перший прозовий твір авторки, над яким вона працювала десять років. Роман певною мірою автобіографічний: Кирнечі розповідала, що впорядкувала й надала естетичної форми власному досвіду, який став для неї своєрідною ініціацією в жіночність.
«ФЕМ» написаний як лист до коханого, якого оповідачка збирається залишити. Через історію власного тіла, сексуальності, стосунків і дорослішання вона говорить про те, як жінка вчиться існувати у світі чужих очікувань і заборон та шукає власний голос.
Маґда Кирнечі насамперед поетка, і в прозі вона залишається ліричною та чуттєвою. «ФЕМ» поєднує інтимність щоденника з майже космічним масштабом розмови про любов, утрату, бажання і досвід буття жінкою. Її прозу порівнюють із Кларісе Ліспектор, а серед важливих для роману контекстів називають тексти Елен Сіксу, Люс Ірігаре та Сімони де Бовуар.
«ФЕМ» став одним із помітних текстів сучасної румунської феміністичної літератури. Роман номінували на премію Спілки румунських письменників, премію імені Авґустина Фреціле, культурну премію «Радіо Румунія» та премію журналу Observator Cultural. Книжку переклали французькою (Non Lieu, 2018) та англійською (Deep Vellum, 2021).
Маґда Кирнечі — румунська письменниця й культурологиня. Вона почала писати ще в школі й дебютувала віршами в журналі România Literară під псевдонімом Маґдалена Ґіка. Навчалася в Інституті образотворчих мистецтв імені Ніколає Григореску в Бухаресті, а 1997 року здобула ступінь докторки мистецтвознавства у Вищій школі соціальних наук у Парижі.
У листопаді 2026 року «ФЕМ» уперше вийде українською у видавництві «Основи» в перекладі Ольги Фіновської. DIVOCHE.MEDIA публікує уривок із роману.
Хвойда
Любий, здається, ти даєш мені достатньо часу подумати, яку історію тобі ще розповісти. Ти посадив мене тут і пішов прогулятися містом. Імовірно, зараз ти десь у барі, «з хлопцями». Ви знову зібралися за пивом чи горілкою. Обговорюєте справи країни, дізнаєтесь останні новини, останні плітки. Виробляєте нові літературні ієрархії — хто найсильніший поет, хто найкращий прозаїк, хто найбільше заробляє на кіносценаріях чи театральних п’єсах, хто найчастіше з’являється на телебаченні й дає інтерв’ю на радіо і таке інше. А головне — хто з ким спить.
Ах, ось воно, це найпристрасніша тема. Які нові «свіжинки» з’явилися на горизонті: студентки з філології та іноземних мов, а ще ті, хто обрав химерніші факультети — атомну фізику, історію мистецтв чи електроніку. Дівчина з найгарнішими грудьми або найдовшими ногами. Дівчина з найкучерявішим і найблискучішим волоссям або з найпухкішими губами. Найстильніше одягнена дівчина, найкраще нафарбована. Дівчина з найтвердішими й найокруглішими сідницями або з найтоншими литками. Та, у якої соски найшвидше підстрибують під блузою. Найрозкутіша й найпопулярніша дівчина. Найдоступніша, найдемократичніша дівчина. Ах, але та — повія, спить з усіма. Звідки знаєш? Побачив її з кимось. Так кажуть люди. Спала й зі мною. І як було? Було як було, але потім вона розповіла про свого першого коханого, велику любов, яка раптово її залишила, після чого їй стало байдуже до всього. Потім, уяви собі, вона вийшла з готельного номера, де ми були разом, одягнена досить скромно, спустилася до бару, пригостила всіх напоями й напилася досхочу, до нестями! Я теж її залишив. Сука, сучка, шльондра. Так, хвойда, маленька хвойда…
Любий, я чекаю на тебе вже досить довго, а ти, мабуть, обговорюєш нові сексуальні ієрархії, п’єш із хлопцями пиво чи горілку. Хто найсильніший, найпотужніший, хто найкращий, у кого найбільше коханок. Хто з ким. Хто кого. Розповідаєте маленькі пікантні сценки. Винахідливі еротичні пози, які ви приймали і вправлялися в них. Смієтеся гучно, щиро, з глибини гормонів. Ви можете спати з усіма жінками, ви можете говорити всі жарти, ви можете напитися до безпам’яті та впасти під стіл, ви можете розіграти будь-яку дівчину, що проходить повз, уявляти, яка вона хороша в ліжку, — і все ж, все ж ви ніколи не будете повіями, курвами, сучками, шльондрами, хвойдами. Так ви гадаєте, замовляючи ще один раунд пива чи горілки, сміючись у змові, дружньо ляскаючи один одного по плечах. А тим часом наречена, кохана, дружина чекає на вас удома, чемна й охайна. Так ви вважаєте.
Мій любий, тою маленькою і миленькою хвойдою могла бути саме я. Або вона, будь-яка інша жінка. Вона, кому доведеться пройти через низку чоловіків, через їхні поспішні, грубі, невмілі руки, через їхні ненаситні й пихаті роти, через уявну та абстрактну кору головного мозку, через дивні межі, які вони постійно собі ставлять; їй доведеться звільнитися від цього величезного страху, дурості, жаху, пов’язаного з м’якими й червоними дверцятами, які ховаються під спідницею, між ногами, з тим, що дозволено й що не дозволено, що добре, що погано, що каже мама і що думає тато, з боязню людських очей та очей влади; їй доведеться падати, падати й падати — через готельні ліжка й ліжка поважних сімей, через кімнати гуртожитків і орендовані студії, через ліфти й громадські туалети, через дахи будинків; падати у власних очах і в ненаситних, незліченних очах інших, серед розпорошених уламків проваленого досвіду, крадених обіймів і незаконних, неможливих, абсурдних кохань; жахаючись свого голодного тіла й одночасно лякаючись пекла, бажаючи бути і Магдалиною, і Святою Дівою, відчуваючи себе одночасно і повією, і богинею, і дитиною, і матроною, а іноді навіть чоловіком; підкореною стільком заборонам, скільки змогли вселити в голову їй бабусі, вчительки та сусідки, підданою стільком спокусам, скільки могли влити в її кров романтичні книжки, CD із сентиментальною музикою, DVD з еротичними фільмами й пікантними історіями інших; ніколи не бути незайманою у світі, одержимому сексом, просякнутому сексом, заснованому на сексі, коли з дитинства й підліткового віку її розум бомбардували непристойними словами, почутими на вулиці, і розпусними образами, підглянутими в журналах Playboy в кабінеті батька або на відеокасетах з порнофільмами в друзів; і все ж, знову й знову, вона повинна почуватися непохитно й безповоротно чистою, невинною, цнотливою і непорочною, як Свята Діва, у солодко-болісній серцевині невідомої безодні, замкнена в її жіночому тілі.
У цьому жіночому тілі та в прихованій, ігнорованій і зневаженій істоті в ньому я одного разу відчула, колись давно, побачивши тебе випадково на вулиці, як ти пристрасно цілуєшся з іншою жінкою — ти, вимогливий і моральний, повний суджень і вироків, — я відчула, перед вашими палкими й вільними обіймами, поза імпульсом миттєвого, але минущого болю та ревнощів, як у мені раптом активується одне центральне округле місце, як у спині за грудиною розігрівається маленька емоційна сфера, розміром приблизно з яблуко, червоно-золотавого кольору, і в цій сфері, яка обертається швидко-швидко, росте й розкривається, утворюється наче розета, внутрішня квітка, і з її пелюсток, з маточки, потовщеної майбутнім плодом, виривається до вас двох і до світу тепла хвиля, хвиля коливної, ширшої любові. Яка своєю чергою є мостом до іншого світу.
Мій любий, та страждальна й зневажена хвойда, разом із усіма жінками, могла би бути саме мною.
