Темі материнства та батьківства сьогодні в українському медіапросторі приділено більше уваги, ніж будь-коли раніше. В українських книгарнях подекуди вже є окрема поличка з виданнями про пренатальний (період вагітності) і постнатальний (після пологів) досвіди. Багато позицій представлені українськими авторами й авторками, поруч — світовий досвід, а ще різні щоденники вагітності й перші фотоальбоми малюка. Усю цю множинність видань, а також книжки, яких бракує, можна поділити на ті, що висвітлюють питання фізіології та психології. Цей матеріал присвячено фізичним змінам.
Чи достатньо того, що є на ринку? Так. Легко порадити якусь книжку й зупинитися, проте ж існує багато варіантів та нюансів.
У сучасних читачок і читачів, які зіткнулися з досвідом батьківства, виникає чимало запитів, часом цілком полярних: одні мають можливість і натхнення заглиблюватися в тему й навіть без фахової освіти розбиратися у фізіологічних особливостях, інші шукають базових знань та швидких відповідей, третім у пригоді стають просвітницькі лекції або ж школи батьківства, які організовують як приватні медичні клініки та державні лікарні, так і громадські організації відповідного профілю та магазини товарів для дітей і матерів, четверті потребують експертних голосів у ютубі, а пʼятим достатньо інстаграм-каруселей та тредс-порадників, бо дітей раніше виховували «всім селом».
Оскільки джерел інформації — безліч, а майбутні та новоявлені (передовсім) матері — вразлива аудиторія, на якій легко заробити, варто на кожному кроці вмикати критичне мислення і перепитувати себе щодо правильності поради, правдивості твердження, адекватності думки. Бо ж чи справді в ХХІ столітті варто кипʼятити воду та чи може щеплення від туберкульозу в країні з найвищим рівнем захворюваності на цю хворобу бути страшнішим, аніж сама хвороба? Сьогодення пропонує часом забагато варіантів, у яких навіть доросла освічена людина може розгубитися, бо фахівці суперечать одне одному. Так, допоки одні лікарі кажуть про те, що новонароджена дитина має спати винятково на спині, в деяких пологових дарують подушки для сну на боці. То кому вірити і до кого прислухатися?
Як людина, яка професійно працює з книжками, я почала готуватися до материнства системно й пірнула в те, що пропонує передовсім український книжковий ринок. Я досліджувала онлайн, ходила в книгарні, дивилася, що радять у тредс, мамських чатах, фахових добірках, запитувала лікарів та інших мам. Прочитала багато, а можливо, навіть забагато, проте мені хотілося підготуватися, а ще на старті я зовсім не розуміла правил цієї гри — не обовʼязково все читати за раз, адже до більшості текстів доведеться повертатися знову й знов, проте обовʼязково фіксувати те, що у книжках викликає сумніви, й перепитувати у лікарів чи відповідних фахівців.
А що там на полицях?
Книжковий ринок пропонує різноманіття перекладної та української літератури, по-різному рубрикуючи й обʼєднуючи у категорії «книжки про материнство та батьківство», «книжки для батьків», «сімʼя та виховання» тощо.
Такі видання мають широкий діапазон цільової аудиторії: жінки, які міркують про різні жіночі ролі та ідентичності з пізнавальною чи професійною метою; жінки, чиї близькі у передчутті ролі матері; жінки, які бачать себе у материнстві; жінки, які у процесі планування вагітності; вагітні; матері. Безумовно, аудиторією також є партнери й партнерки, бабусі й дідусі, фахівці й фахівчині широкого кола, які взаємодіють із вагітними, матерями чи дітьми. Але нюанс у тому, що такі книжки орієнтовані не просто на жінок, вони — мамоцентричні, тож не враховують усіх інклюзивних запитів, у нашому випадку повʼязаних із війною, коли «роль матері» виконують інші люди й виникає необхідність у численних альтернативних сценаріях догляду, годування, піклування, створення емоційного звʼязку.
Оскільки мета кожного нонфіку — допомогти читацтву розібратися з темою та знайти відповіді на визначене коло питань, занурити в знання й зорієнтувати у них, то книжки про батьківство читають зокрема через потребу знайти свою модель — вагітної рутини, формату пологів, виховання, щоби підстелити соломку, обміркувати плани А, Б і В, отримати комплексне уявлення про всі можливі процеси. А є ще й коло читацтва з комплексом відмінниці чи відмінника: вони потребують начитатися, надивитися, перейняти досвіди й спробувати схитрувати — побудувати стратегії для всіх життєвих обставин. Проте чи можуть такі книжки допомогти у цьому? Чи вони лиш справляють ефект плацебо?
Слово, яке у різних формах найчастіше використовують у книжках про батьківство, — «індивідуально». Усе індивідуально: і те, як минає вагітність, і розвиток плода, і те, як відбуваються пологи, і те, якою є дитина після народження, і відновлення породіллі, і харчування, і наявність або ж відсутність будь-чого (симптомів, нудоти, висипів, бажання зʼїсти опівночі оселедця з полуницею) — усе індивідуально. А тому жодна з книжок не може охопити всіх випадків й інваріантів. Здебільшого йдеться про загальну, найпоширенішу рамку. І ця рамка все одно вузька, оскільки найчастіше пишуть про одноплідну вагітність у книжках про фізіологію, а про виховання дітей із різницею у віці — у книжках про психологію. Всі батьки прагнуть читати про себе, розуміти, що робити їм, проте не всі розуміють, що достатньої кількості відповідей ані в експертних книжках, ані у бездонному інтернеті все одно не буде, як й інструкції до дитини. Потрібно комбінувати досвіди, імпровізувати, прислухатися до інтуїції, писати педіатру. Батьківство — це про гнучкість в експериментах чи змінах планів, оскільки усі процеси динамічні: у вагітності, у пологах, у дорослішанні, у вихованні.
А ще один нюанс цієї літератури у тому, що її, як і набір дитячих речей першого року життя, що передаються від матері до матері, не можна передати одразу. Як розвивається плід чи росте дитина, так і матері нарощують свої «мʼязи», тому більшість із цих книжок передбачають багаторазове повернення і використання. Їх не вийде прочитати лише раз, оскільки, якщо йдеться не про загальне ознайомлення, а про застосування на практиці, то, окрім того, що все у вагітності й розвитку дитини індивідуально, воно ще й відбувається поступово, тож різні аспекти стають актуальними з часом.
Перша книжка
Нульовий поріг входу в тему — книжки про досвід попередніх поколінь, тобто етнографічні розвідки про те, як знайомилися, зустрічалися, кохалися наші предки. Зачаття і поява дитини повʼязані з численними віруваннями та ритуалами, звичаями й забобонами.
У книжці історикині Ірини Ігнатенко «Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків в українських традиціях» йдеться про всі етапи формування пари від знайомства та першої близькості й до смерті із щедрим цитуванням народної творчості, яка кожен етап описує й коментує. Авторка багато років досліджує сексуальність та стосунки українців у книжках про традиції, медицину, жіноче й чоловіче тіло, а також читає лекції і має подкаст «Як ми кохалися», в якому так само щедро цитує фольклорні записи та ділиться знаннями, отриманими від сільських бабусь, що є носійками памʼяті про те, як було колись.
Натомість фокус уваги етнологині Олени Боряк у книжці «Час народжуватися. Повитуха в українській культурній традиції» зосереджений на конкретній людині в українській народній традиції, яка виконувала багатогранну функцію, повʼязану з народженням дитини. Так, в українських селах сфера домашньої «родопомочі» функціонувала аж до часів незалежності, доки повністю перейшла в руки медичного персоналу. Сьогодні ж в Україні зокрема популярними є послуги «доул», тобто компаньйонок у пологах, чиї функції почасти збігаються з тим, що робили повитухи. Повитуха у народній традиції — жінка нерепродуктивного віку, або вдова, яка не жила статевим життям, або жінка, яка мала онуків, «вона, безумовно, мала відповідати певним критеріям, зокрема бути досвідченою, чесною, навіть багатою». Часом можна було отримати благословення на професію, а часом вона передавалась від матері до доньки. Книжка звертається до етнографічних записів різних періодів, які фіксують роль повитухи, а також усі етапи, повʼязані з появою дитини, — вагітність, пологи, давання імені, купання, хрестини тощо.
Ще до теми
Усе починається із запліднення. Тема репродуктивної технології ЕКЗ сьогодні популярна і широко обговорювана, тож у пригоді стане український нонфік Ольги Малюти «Плідна праця. Хроніки зародження життя у пробірці» про етапи підготовки й проведення штучного запліднення в Україні. Авторка легко, доступно, з гумором, але водночас із посиланнями на дослідження й протоколи пояснює усе, що відбувається на кожному з етапів, коли люди роблять вибір — дати собі шанс стати батьками. У книжці багато схем і малюнків, які полегшують сприйняття і часом повторюють забуту зі школи базу: «Тут буде лише багато прекрасної біології процесу зародження нового життя, життя кожного з нас. А про себе ж завжди цікаво читати». Авторка розповідає про безпліддя й актуальні можливості науки, про те, що відбувається в жіночому та чоловічому організмах, про підготовчі кроки, візити до лікаря, аналізи.
Можна пірнути в історичний екскурс і почути голос західного світу від літературознавця Андреаса Бернарда «Робити дітей. Нові репродуктивні технології та структура сім’ї. Донори сперми, сурогатні матері, штучне запліднення», котрий розповідає про розвиток репродуктивної медицини, зміну поглядів на донорство й сурогатне материнство від ХVІІ століття та що відбувається за зачиненими дверима лабораторій, коли ембріологиня озброюється піпеткою.
Список книжок:
- Ірина Ігнатенко — «Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків в українських традиціях»
- Олена Боряк — «Час народжуватися. Повитуха в українській культурній традиції»
- Ольга Малюта — «Плідна праця. Хроніки зародження життя у пробірці»
- Андреас Бернард — «Робити дітей. Нові репродуктивні технології та структура сім’ї. Донори сперми, сурогатні матері, штучне запліднення
Дві смужки: книжки про вагітність
Попри те, що вагітність — не захворювання, вона потребує медичного нагляду та госпіталізації, а ще передбачає численні обовʼязкові та опційні обстеження, симптоми та діагнози. Тому в пригоді стають книжки про вагітність довідникового характеру, які не пропонують оповідь чи приклади з життя, а мають єдину прикладну мету — відповідати на базові запитання вагітної та заспокоювати її.
Факт вагітності починається з двох смужок на тесті, власне так і називається книжка української акушерки-гінекологині та мами трьох дітей Наталії Лелюх. «Дві смужки на тесті. Ваші запитання і мої відповіді про вагітність» — це справді перелік відповідей на перші та найпопулярніші запитання щодо вагітності. Авторка була вагітною тричі — у 20, 30 та 50, за цей час світ вагітності й материнства змінився, як і можливості лікарів та науки, водночас у фізіології вагітності все стабільно та доказово. Це перша книжка, яку варто прочитати після двох смужок на тесті, оскільки вона дає опору і допомагає зорієнтуватися у просторі: чи пити каву, чи пити вітаміни, чи можна літати, про що варто забути, а що полюбити. Далі на численні запитання про стан відповідатиме гінеколог чи гінекологиня, які вестимуть вагітність та даватимуть «дозволи» на фізичні навантаження чи масажі, оскільки все, як ми вже знаємо, — індивідуально.
По-іншому працюють видання, які охоплюють всі етапи вагітності. Такі книжки читають точково й щоразу починають зі змісту, шукаючи необхідний у певний момент часу розділ. Звісно, тут, як і на кожному іншому етапі, можна дивитися у бік іншомовних чи перекладних видань, як-от яскраве, повноколірне видання, що розповідає про кожен тиждень вагітності з мотиваційними фразами, порадами, цікавинками про фізіологію процесів «Вагітність день за днем» Меггі Блотт.
Проте українські протоколи ведення вагітності, а часом й можливості медичних установ, все ж відрізняються від західних. Тому є одразу кілька варіантів книжок, які можна обрати як опору для себе: Олена Березовська «9 місяців щастя. Посібник для вагітних» та Ольга Білоконь «Я вагітна. Що робити?». Натомість рамка порад доктора Євгена Комаровського «Початок життя вашої дитини» — ширша: від зачаття до кінця першого року.
На теренах інтернету є багато експертів та експерток, тобто лікарів і лікарок, які ведуть свої соцмережі й розповідають про найважливіше. Так, інстаграм-аудиторія Євгена Комаровського — 7,6 мільйона, а Ольги Білоконь — 2,8 мільйона, водночас обоє ведуть соцмережі з інформативними рилзами й дописами про здоровʼя російською. У Наталі Лелюх (або ж Доктора Наташі) — 11 тисяч підписників, багато реального життя, військових, чиї медичні запити вона системно закриває. Пані Наталя проводить лекції й прямі ефіри, ходить як гостя на подкасти до незалежних медіа.
Точка переходу: книжки про пологи
Протягом всієї вагітності жінка готується до пологів фізично й морально, власне пологам приділено багато уваги на рівні підготовки, планування, часом витрат, та найбільше в контексті пологів говорять про страхи й біль. Базова порада, яку дають перинатальні психологи: не слухайте історій про погані досвіди. Порада Наталі Лелюх у книжці «Дві смужки на тесті»: «Чесно й спокійно подумайте над питанням страхів. Якщо вам страшно, то заздалегідь зустріньтеся з перинатальним психологом, проговоріть ваші побоювання і паніки. Це допомагає». Якщо фізична підготовка майбутньої матері до пологів — це дихальні практики, зарядка/йога/пілатес, системна робота із мʼязами тазового дна, курси від медичних центрів, то моральна — це знання про процеси, їхню послідовність, варіанти того, що може відбуватися під час пологів, а також підготовка простору, думок, налаштування побутових і робочих процесів, самоналаштування на перехід до нової ролі.
Сотні мам у захваті від «Відроджених пологів» Мішеля Одена, адже він описує пологи саме такими, якими їх прагнуть бачити жінки. Водночас його книжка сьогодні не прогресивна і не проривна: у ній йдеться про те, що уже є нормою навіть для районних пологових в Україні. У чому ж секрет її популярності? Передовсім — вона на світовому ринку давно, а ще донедавна доступних українською альтернатив було не аж так багато. Важливо зазначити, що Мішель Оден — беззаперечно, видатний французький акушер-гінеколог, який здійснив переворот у пологах. У 1960–80-х роках він почав працювати у клініці в невеличкому містечку за 80 кілометрів від Парижу й уважно спостерігав за потребами та запитами породіль. Згодом вивів формулу: пологи мають відбуватися у затишку, тиші й темряві, тобто умовах, які будуть комфортними для матері, а також щонайкраще нагадуватимуть ті, в яких перебуває дитина в утробі. Оден пропонує матерям прислухатись до інстинктів, проте водночас розповідає про давній та не зовсім релевантний нашим дням досвід. Ця книжка буде цікавою тим, хто хоче зазирнути в історію ведення пологів та подивитися на фотографії жінок у процесі розродження.
Значно актуальнішим є «Ваш путівник пологами» двох українських авторів — лікаря Вальдемара Надіжка та райтерки Людмили Колб, яка була вагітною у процесі роботи над текстом, чому присвячена щемка післямова. У путівнику описується все те, що стосується безпосередньо пологів: етапи, міфи, страхи, обовʼязкові дії та опції. Безумовно, тут багато простору для індивідуальності — тривалість пологів, перебіг, наявність чи відсутність ускладнень, але загальний алгоритм — однаковий. Під час пологів пацієнткою лікарні й клієнткою лікарів є жінка, яка народжує, відповідно, саме вона ухвалює рішення про знеболення абощо, медперсонал інформує її про кожен крок та запитує згоди перед радикальними кроками. Проте пологи — це також, як пише лікар Надіжко, «екстремальна подія», тобто стресовий процес для організму, що супроводжується різного рівня больовими відчуттями. Тому цінність цієї книжки ще й у тому, що вона розповідає, з чим у процесі пологів не буде часу й сил розбиратися, тож це важливо вирішити заздалегідь. Наприклад, одне з найпопулярніших запитань серед вагітних — знеболення. І про це також розповість книжка, проте все ж краще звернутися у свій медичний заклад і поставити всі питання на дні відкритих дверей чи лікарю.
Яка головна перевага цього видання? Йдеться про досвід українського лікаря, що працює в українській лікарні за українськими протоколами, проте послуговується світовим досвідом, доказовою медициною і здоровим глуздом. Оповідь у книжці — ніби довірлива розмова з давнім приятелем, який бере за руку, підтримує, заспокоює, оскільки «У нас є ми, поряд — лікар, якому ми довіряємо. А також нас чекає наш малюк, з яким дуже скоро побачимося». Структура книжки прозора й зрозуміла, книжка занурює в процеси та найпоширеніші випадки (звісно, врахувати всього вона не може і не мусить, бо… все індивідуально). Наприкінці кожного розділу — афірмація, тобто налаштування для майбутньої породіллі та її партнера (чи партнерки) на те, що все буде добре.
Список книжок:
- Наталія Лелюх — «Дві смужки на тесті. Ваші запитання і мої відповіді про вагітність»
- Меггі Блотт — «Вагітність день за днем»
- Олена Березовська — «9 місяців щастя. Посібник для вагітних»
- Ольга Білоконь — «Я вагітна. Що робити?»
- Євген Комаровський — «Початок життя вашої дитини»
- Мішель Оден — «Відроджені пологи»
- Вальдемар Надіжко, Людмила Колб — «Ваш путівник пологами»
Обережно, груди: книжки про грудне вигодовування
Все, повʼязане з батьківством, оповите страхами й міфами, упередженнями й традиціями. Однією з найскладніших тем є грудне вигодовування (ГВ).
До якого віку годувати? Варто чи не варто брати готову суміш? А як годувати у публічних місцях? Як часто? Чи потрібна мамі, котра годує, спеціальна дієта? Книжки про батьківство показують, що вагітність і пологи вимагають якнайменше знань, підготовки і включеності, на відміну від усіх наступних етапів. Масштабність теми грудного вигодовування демонструє те, що обсяг видань про пологи — в середньому 200 сторінок, а книжки про грудне вигодовування — 400.
Іспанський лікар-педіатр Карлос Гонсалес досліджує і грудне вигодовування, і харчування (або ж годування) дітей: його книжка «Подарунок на все життя» — найобʼємніше й найдоступніше видання про ГВ. Її також можна використовувати як довідник, коли виникають запити, або ж вона може стати захопливим читанням у процесі підготовки до появи дитини. Грудне вигодовування — складний механізм багаторівневої взаємодії, де є не лише той, хто дає (мама), і той, хто бере (дитина), але й безліч інших учасників — суспільство чи родина зі своєю думкою, медичні працівники з експертною (чи не дуже) допомогою, культура й традиції, а ще гормони, які виконують свою функцію. Якщо коротко, то ідеї лікаря Гонсалеса зводяться до того, що, годуючи дитину грудьми, ви даруєте їй подарунок на все життя — імунітет, до якого бонусами додаються відчуття безпеки та привʼязаності до мами, а однією з ключових проблем, повʼязаних із ГВ, автор вважає інформаційну — ми не бачимо прикладів годування дітей у світі навколо, у рекламі чи кінематографі, адже усюди фігурує пляшечка із сумішшю, а тому часто матері (які не мають медичних протипоказань абощо) сумніваються — годувати чи ні.
Після появи дитини: книжки про немовлят
Є тези, які постійно повторюють у книжках про вагітність та батьківство, зокрема про відсутність інструкцій до дітей. Хтось може заходити у батьківство без жодних знань, а хтось володіти уявленнями про базовий догляд за дитиною, бо дивились за молодшими братами-сестрами або працювали нянями. Саме тому необхідні книжки, які мали б заспокоювати батьків та виконувати функцію першої довідки про дитячі хвороби.
Всю літературу цієї категорії можна обʼєднати у групу антистресових видань. Власне книжка лікарки Марини Шакотько має відповідний підзаголовок — «Летить лелека. Книжка-антистрес для батьків». Авторка — педіатриня (а ще консультантка зі сну та грудного вигодовування), яка давно й вправно веде блог та записує відео на ютуб, а тому розповідає чесно, доступно і зрозуміло. Її книжка — текстова версія того, що вона радить у своїх відеоматеріалах. Шакотько розповідає про ту базу, яка необхідна батькам, без заглиблення у процеси з медичною термінологією та без байок із лікарської практики. Книжка охоплює головне про новонародженого та його фізичні стани, а також турбується про батьків та їхні переживання від пологового й бейбі-блюзу до набору базових антистрес-порад на перший час від матері трьох дітей: «Батьківство — це відповідальний процес. Цікавий і захопливий, але місцями складний і нестерпний».
Про фізичний стан, тобто всі фізіологічні прояви та аномалії докладно пишуть педіатриня Олена Луцька та редакторка Тетяна Логвиненко у книжці «Перший рік турботи та любові. Як подбати про себе та малюка після народження». Видання охоплює найпопулярніші запити про догляд і годування, а ще колір шкіри, частоту випорожнень, висипи та гикавку в новонароджених, тобто все те, що відбувається з дитиною, а заразом із мамою після пологів. Це те видання, яке варто читати напередодні народження дитини або навіть взяти із собою в пологовий, щоби оперативно знаходити відповіді, адже книжка довідникового типу, до якої повертаєшся раз за разом, коли виникають запитання. Авторки пишуть, що підвищена тривожність батьків може бути шкідливою, а вивчення всіх діагнозів — позбавлене сенсів. Батьки не можуть і не мають бути універсальними фахівцями, саме тому у книжці — безліч додаткових QR-кодів на західні дослідження й статті та українські ресурси, які розповідають про різні аспекти батьківства й догляду за дітьми.
Ще один суперхіт дуету авторок Олени Луцької та Тетяни Логвиненко, який точно входить у перелік найкращих подарунків молодим батькам, — «Мамо, тату, не хвилюйтеся! Усе, що ви хотіли спитати про здоровʼя дитини від 0 до 10 років». Ця книжка має два розділи — частини тіла та стани, відповідно охоплює все, що може турбувати дитину. Мета авторок — підсвітити проблемні стани, заспокоїти батьків або показати найефективніший шлях для покращення ситуації, водночас вони наголошують на небезпеці самолікування, тому наскрізним є слушне нагадування звернутися до лікаря.
У пригоді стане також і перекладна «Книга малюка. Місяць за місяцем» від великого британського авторського колективу педіатрів, психологів та дієтологів, яка розповідає, що відбувається з дитиною та як за нею доглядати протягом першого року життя. Це повноколірна багатосторінкова опора для батьків, які мають опанувати чимало нових речей. Водночас варто памʼятати, що ці поради орієнтовані на західних батьків та не локалізовані.
Не завжди читання має починатися з вдумливого сканування змісту й пошуків ключового слова, адже часом художня (чи напівхудожня форма) з описами й діалогами, персонажами й інтригою може розповісти більше навіть про дитячі хвороби чи турботи. Такою є книжка педіатрині Наталії Макодрай (Тьотя Лікар) «Нам тільки послухатись! Історії дитячої лікарки». До педіатра приходять діти від народження до 18 років, тому тут й історія породіллі, яка з релігійних переконань народжувала вдома самотужки, й історія вагітної в 16, яка має не лише прийти сама на огляд, але й поставити на облік дитину. Взагалі окрема категорія — література, написана лікарями про їхній досвід, що руйнує стереотипи й створює важливий позитивний образ професії, показує приклади людей на своїх місцях, які займаються сродною працею. Це видання — охудожнені історії маленьких пацієнтів, помережані лікарськими поясненнями, які розвінчують міфи й критикують шкідливі методи лікування. Все доказово й ненавʼязливо: історії батьків, які ігнорують лікарські настанови, історії дітей, які симулюють хвороби, розповіді про вошей і шмарклі, але із вкрапленнями доказової медицини.
Книжки про розвиток дітей та виховання
Поруч із фізичним розвитком й особливостями кожного періоду, коли малюк вчиться тримати голову, повзати, перевертатися, є також емоційний розвиток — реакція на людей та пізнання довколишнього світу.
Перинатальна психологиня і мама трьох дітей Марія Малихіна у книжці «Дитина народилася!» пояснює закони формування психіки та поведінки немовлят. Авторка рухається від народження до першого року, розповідаючи про показники розвитку: що має опанувати малюк протягом кожного місяця фізично, сенсорно, емоційно, мовленнєво, а також які вправи варто виконувати для розвитку тієї чи іншої навички, які іграшки й допоміжні засоби стануть у пригоді, а чого краще остерігатися. У розділі «Що і як почитати дитині до одного року» авторка пише про розвиток дитячого мислення, радить читати казки, співати колискові та активно застосовувати забавлянки — ритмізовані й римовані твори, які допомагають розважити малюка.
Дитина постійно вчиться нового, опановуючи взаємодію зі світом, — спершу як дихати, а згодом повзати, комунікувати, контактувати з людьми й предметами. Тому психологиня Аліна Руденко та неврологиня Олена Одінцова у виданні «Здорова дитина. НЕмедичний довідник батьків» пропонують подивитися із кількох боків на розвиток дитини від народження і до шести років, із фокусом на кожному місяці першого року життя. Оскільки, за словами авторок, «найважливіше — розрізняти реальну проблему й надмірну тривожність», кожен етап розвитку дитини містить коментар психолога, невролога, а також «червоні прапорці» — маркери, на які варто звернути особливу увагу, — та конкретні рекомендації. Попри те, що книжка про дітей, у ній йдеться і про психологічні стани мами, адже у перший рік вона перебуває з дитиною у тісній взаємодії. Ключова наскрізна порада довідника: не тривожитися й дозволити дітям самостійно пізнавати світ.
На українському книжковому ринку є одразу кілька посібників про методику педагогині Марії Монтессорі та її послідовниць, як-от Симони Дейвіс та Джунніфи Узодіке «Монтессорі для немовлят. Як виховувати дитину з любов’ю, повагою та розумінням». Такі книжки пояснюють методику Монтессорі, яка зводиться до того, що дитину необхідно чути й розуміти, за нею потрібно спостерігати й із цих спостережень робити висновки. Адже важливо памʼятати: дитя досліджує навколишній світ у взаємодії з дорослими, а не переймає знання безпосередньо від них. В основі концепції — «поглинальний розум»: дитина поглинає інформацію у різний спосіб, і завданням батьків є створення безпечного простору, де буде ця інформація, а ще підтримка у процесі взаємодії зі світом: «Дитя — це квітка, а батьки — садівники. Вони готують ґрунт та здійснюють догляд, а діти — цвітуть». Такі книжки акумулюють поради щодо облаштування простору й організації різних форм дозвілля з дитиною.
Список книжок:
- Карлос Гонсалес — «Подарунок на все життя»
- Марина Шакотько — «Летить лелека. Книжка-антистрес для батьків»
- Олена Луцька, Тетяна Логвиненко — «Перший рік турботи та любові. Як подбати про себе та малюка після народження»
- Олена Луцька, Тетяна Логвиненко — «Мамо, тату, не хвилюйтеся! Усе, що ви хотіли спитати про здоровʼя дитини від 0 до 10 років»
- Джуді Барретт — «Книга малюка. Місяць за місяцем»
- Наталія Макодрай / Тьотя Лікар — «Нам тільки послухатись! Історії дитячої лікарки»
- Марія Малихіна — «Дитина народилася!»
- Аліна Руденко, Олена Одінцова — «Здорова дитина. НЕмедичний довідник батьків»
- Симона Дейвіс, Джунніфа Узодіке — «Монтессорі для немовлят. Як виховувати дитину з любов’ю, повагою та розумінням»
Замість підсумків
Чи відповідають книжки, які можна придбати у книгарні, на всі-всі-всі запитання, повʼязані з вагітністю й народженням дитини? Мабуть, ні. Бо окрім фізичної підготовки до пологів також є: моральна (вагітність — ще не материнство, це перехідний етап, коли уже починають формуватися стосунки з майбутньою дитиною, але водночас це ще не вони), ментальна (майндфулнес-практики, які допоможуть бути в моменті на кожному етапі), фінансова (як взагалі калькулюються витрати, якими є реальні потреби, а що можна позичити чи купити дешевше, якою має бути комфортна подушка безпеки), просторова (що потрібно врахувати, адаптуючи простір не лише під появу нової людини, але й нового життя) тощо.
