Китайська компанія Kaiwa Technology представила концепт робота, здатного виношувати дитину за допомогою штучної утроби. Розробку планують завершити до кінця 2026 року, а вартість такого робота становитиме 13 900 доларів — навіть дешевше за електромобіль. DIVOCHE.MEDIA розповідає про нову технологію і як авторитарні країни можуть нею скористатися.
Оновлено: Після того як новина про те, що китайська компанія створила «гуманоїдного робота для виношування», привернула значну увагу медіа, Interesting Engineering, посилаючись на незалежну перевірка фактів, написали, що це була містифікація.
Розслідування фактчекерів Snopes показало, що більшість зображень, які поширювалися онлайн, були створені за допомогою штучного інтелекту, а особу «винахідника» неможливо підтвердити як реального науковця чи дослідника. Частину початкових публікацій згодом видалили. У Snopes також зазначили, що немає жодних перевірених доказів існування такого проєкту, а оприлюднені зображення — відредаговані.
Видання Live Science звернулося за коментарем до Наньянського технологічного університету (NTU), і речник університету підтвердив, що жодна особа на ім’я Чжан Ціфен не здобувала докторський ступінь, а жодні дослідження, пов’язані з роботом для виношування, там не проводилися.
Водночас Newsweek пише, що Чжан Ціфен відмовився від авторства розробки через цензуру в Китаї, де досі заборонене сурогатне материнство.
Коментарі Чжана були процитовані в матеріалі китайського технічного новинного застосунку Kuaikeji, після чого інтерв’ю стало трендом на найбільшій соціальній платформі країни — Weibo. Однак новинні повідомлення швидко піддалися цензурі. У своїй заяві компанія Kaiwa Technology повідомила, що не розробляє «робота для виношування», а слова її засновника були вирвані з контексту. Сам Чжан також опублікував заяву у своєму особистому акаунті Weibo, зазначивши, що проєкт із «роботом для виношування» є закордонним, а його компанія займається лише виробництвом самого гуманоїдного робота, а не штучної матки.
Чжан підтвердив, що говорив про робота під час інтерв’ю, проте його висловлювання нібито були відредаговані поза контекстом.
Новітній робот повністю відтворює процес природного виношування дитини — від зачаття до народження — завдяки штучній амніотичній рідині та живильним трубкам. У майбутньому ця технологія може забрати на себе всі ускладнення, пов’язані з вагітністю, — від загроз здоров’ю жінок до невідворотних змін тіла та способу життя.
Презентація робота викликала публічну дискусію: хтось сприйняв його як останню надію для безплідних пар, інші висловили занепокоєння щодо етичності та законності штучного виношування. «Це повністю порушує людську етику», — пише користувач китайської соцмережі Weibo. Інший додає: «Жорстоко народжувати плід без зв’язку з матір’ю». Дехто припускає появу величезного чорного ринку з торгівлі дітьми. Однак більшість користувачів позитивно сприйняли новину: «Якщо ціна становитиме лише половину моєї річної зарплати, я куплю це негайно», або: «Добре, що жінкам більше не доведеться страждати». «Жінки нарешті вільні», — підсумували у коментарях.
Технологія пройшла випробування у лабораторних умовах. Це не перші експерименти зі створенням штучної утроби: у 2017 році дослідники Дитячої лікарні Філадельфії успішно вигодували недоношене ягня, народжене у термін, еквівалентний 23 тижням вагітності людини. Ягня помістили у «біопакет» — прозорий мішечок, заповнений теплою штучною амніотичною рідиною на сольовій основі. Поживні речовини доставлялися через трубку, прикріплену до пуповини, що дозволило ягняті виростити шерсть протягом чотирьох тижнів.
Технології, що вже існують, дозволяють підтримувати життя недоношених немовлят на пізніх стадіях. Однак для відтворення повного процесу виношування — від зачаття до народження — потрібен неабиякий технологічний прорив. Розробники не розкривають деталей.
Технократичний підхід Китаю до демографії сприяє появі таких розробок, як робот зі штучною утробою
«Я ініціював цю розробку, щоби розв’язати проблему скорочення населення, — розповів професор Чжан, який представив технологію на китайському телебаченні. — Хоча комерційне сурогатне материнство визнане незаконним, я хочу задовольнити попит тих, хто не хоче одружуватися, але хоче мати дітей».
Відповідаючи на запитання про етичне та правове регулювання нової технології, він заявив: «Ми провели дискусії з владою провінції Гуандун і подали відповідні пропозиції щодо політики та законодавства». До початку продажів це питання буде вирішено.
Технологічні розробки в Китаї проводять під наглядом Комуністичної партії. З 1980-х років країна впроваджувала освітні програми для інженерів, прагнучи стати технократією у найближчому майбутньому. Вже у 2002 році всі дев’ять представників Політбюро при Комуністичній партії Китаю мали інженерну освіту.
«Фундаментальна проблема Китаю в тому, що інженери при владі не можуть себе стримати і залишатися винятково фізичними інженерами. Їх тягне бути ще й соціальними інженерами, адже вони сприймають населення як ще один будівельний матеріал, який можна переробити і зламати так, як їм того захочеться», — каже китаїст Ден Ван, автор книжки «Breakneck: China’s Quest to Engineer the Future» («Карколомний: Прагнення Китаю створити майбутнє за допомогою інженерії», українською не видавалась).
Технології здатні розв’язати будь-які проблеми держави створенням чи то новітньої зброї для оборони (або нападу), чи робота, здатного продукувати нових громадян.
Рівень безпліддя в Китаї поступово зростає. Згідно зі звітом про здоров’я жінок, матерів та дітей у Китаї, опублікованим міжнародним медичним журналом The Lancet, рівень безпліддя та стерилізації у Китаї зріс з 11,9% у 2007 році до 18% у 2020-му. У відповідь на цю проблему місцеві органи влади, зокрема Пекін та Шанхай, включили штучне та екстракорпоральне запліднення до медичного страхування для підтримки безплідних пар.
«Я тричі пробувала штучне запліднення, але марно. Тепер у мене є шанс народити дитину», — поділилася одна жінка у коментарі до новини про появу робота. «Багато сімей витрачають значні кошти на штучне запліднення, але зазнають невдачі, тому розробка робота для виношування робить внесок у розвиток суспільства», — додала інша.
До 2023 року Китай був найбільшою країною світу за кількістю населення з 1,4 мільярдами людей. З 1979-го до 2015 року в Китаї діяла «політика однієї дитини» через загрозу перенаселення країни. Ця політика впроваджувалася за допомогою фінансових санкцій та, в деяких випадках, примусових абортів і стерилізації (зокрема представниць мусульманської меншини уйгурів на півночі країни). Хоча ця політика значно знизила народжуваність, вона також призвела до демографічного дисбалансу: нерівномірного співвідношення статей — більше чоловіків, ніж жінок, — та швидкого старіння населення, створюючи нові соціальні та економічні проблеми.
Нова розробка може стати інструментом біовлади — управління держави життям і тілом громадян, де сексуальність, репродуктивність і сім’я стають головними об’єктами політики
Концепцію біовлади розвинув філософ Мішель Фуко у 1976 році. Ця форма влади зосереджується не на покаранні, а на керуванні життям: через контроль над тілом, здоров’ям, сексуальністю, народжуваністю та смертністю.
Фуко описував дві форми контролю над тілом. Перша — дисциплінарна, що зосереджується на контролі індивідів через інституції (школа, армія, лікарня, в’язниця), формуючи покірних громадян. Друга — біополітика, яка діє на колективному рівні: держава опікується демографією, охороною здоров’я, процесами народжуваності. Разом ці механізми утворюють біовладу.
Занепокоєність держави народжуваністю має передусім економічний характер. Що більше населення — то більше працівників і, відповідно, доходу в державний бюджет. Збільшується внутрішній попит на товари й послуги, стимулюючи ріст економіки. Якщо народжуваність низька, то з часом країна стикається з дефіцитом робочої сили та перевантаженням пенсійної системи, як це відбувається в Європі. Людський капітал є основою для функціонування держави, тому уряди країн — і демократичних, і авторитарних, — так переймаються падінням рівня народжуваності.
Біовлада, за Фуко, не передбачає репресій: натомість є державою, що піклується про громадян. Один із прикладів застосування біовлади — обов’язкове носіння масок під час пандемії коронавірусу. Політика «однієї дитини» також є класичним кейсом біовлади. Він показує: біовлада авторитарних режимів ніколи не нехтує покараннями.
Від нацистської Німеччини до сучасної росії жіноче тіло завжди було інструментом підтримки репресивних режимів
За часів Гітлера німецьких жінок відсторонювали від вищої освіти, кар’єри й політики, зводячи їхню роль винятково до традиційної: народжувати й виховувати «расово чистих» дітей. Материнство виходило з приватної сфери в публічну, адже на жінок покладалася додаткова роль — патріотичне виховання. Завдяки тотальному контролю над жіночим тілом нацистській Німеччині дійсно вдалося підняти народжуваність: з 14,7 новонароджених на 1000 населення у 1933-му до 20,3 у 1939 році. Контрацепція та аборти німкеням суворо заборонялися в межах програми «расового очищення» Lebensborn, тоді як єврейки, ромки й інші представниці меншин не могли народжувати через примусову стерилізацію або передчасну смерть, спричинену етнічними чистками та геноцидом.
У фашистській Італії жінки мали подвоїти населення країни, народжуючи майбутніх солдатів. Державна програма так і називалася — «битва за народжуваність» (battaglia delle nascite). Муссоліні запровадив систему стимулів і покарань, зокрема «податок на холостяків» та звільнення з роботи жінок одразу після заміжжя. Католицька церква посилювала фашистську демографічну політику, виступаючи проти контрацепції, абортів і «розкладу сімейних цінностей». Муссоліні свідомо спирався на цей союз: Латеранські угоди 1929 року зміцнили позиції церкви в обмін на її лояльність до режиму. Ні Німеччина, ні Італія не отримали значного приросту населення. Втрати на війні, економічна криза та міграція перевищували ефект пропаганди.
З найнижчим за останні 25 років рівнем народжуваності на тлі тривалої війни в Україні стикнулася і росія. Це змусило владу шукати нові стимули для народження: наприклад, заохочення підліткової вагітності. Від початку 2025 року у багатьох регіонах росії запровадили одноразові виплати для вагітних студенток і навіть школярок — від 20 до 150 тисяч рублів (або від 9900 до 75 тисяч у гривнях). Логіка така: що раніше жінка почне народжувати, то більше дітей вона матиме впродовж життя. Існують навіть соціальні виплати за народження дитини від учасника «спеціальної військової операції» — по 128 тисяч рублів (близько 63 тисяч гривень) за новонародженого.
Всі ці виплати додаються до «материнського капіталу»: з 1 лютого 2025 року виплата за першу дитину становить 690 тисяч рублів (близько 340 тисяч гривень), за другу — майже 222 тисячі рублів (98 тисяч гривень). До 2046 населення росії може скоротитися до 138,77 мільйона осіб (з 146,45 мільйона на початку 2023 року), прогнозує росстат.
Попри стимули — від збільшення виплат до подовження декретних відпусток — жінки в усьому світі хочуть народжувати все пізніше і все менше дітей.
Проблему авторитарних режимів можна вирішити технологіями: їм простіше ігнорувати питання етики та нехтувати правами людей
«Тепер країни можуть просто створювати дітей на фабриці та розміщувати їх у державних дитячих будинках (або, можливо, церквах), поки дитина не стане достатньо дорослою, щоб бути платником податків та/або військовослужбовцем», — теоретизують на Reddit.
Питання «де взяти яйцеклітини» не стоятиме гостро: автократії можуть зобовʼязати своїх громадян здавати біоматеріал для штучного запліднення або ж примусити лабораторії надати доступ до заморожених яйцеклітин та банків сперми без відома клієнтів. «Може з’явитися цілий клас людей, “виведених” для служіння цілям капіталізму, війни, секс-праці та одному Богу відомо чого ще», — додають на Reddit.
Автократіям простіше стимулювати народжуваність штучним шляхом, гарантуючи виховання ідеологічно «правильних» громадян, які не емігрують, не ухилятимуться від військової служби чи сплати податків. Можливо, саме це мав на увазі професор Чжан, розповідаючи про розв’язання проблеми скорочення населення.
Те, що поки звучить як орвеллівська утопія, загрожує стати реальністю у прийдешні десятиліття.
