«Коли я ходила до школи, таких дисциплін, як робототехніка, у нас не було, такого обладнання, таких гуртків. Єдине, що я пам’ятаю зі шкільних часів, — це заняття з трудового навчання, де нас, дітей, ділили: дівчата готують салати, солодке, роблять канапки й вишивають, а хлопці в майстернях займаються чимось більш практичним і цікавим — щось пиляють, збирають, майструють. А зараз ми все ж таки говоримо про гендерну рівність, тому я себе спитала: а чому ні? Чому не показати нашим талановитим дівчатам, що наука — це класно, що новітні технології — це модно, і наші дівчата теж можуть цим безпосередньо займатися, створювати щось нове і втілювати свої ідеї в життя?» — захоплено розповідає Світлана Салдан, громадська активістка, депутатка та підприємиця Гніздичівської громади, що на Львівщині, яка запалилася ідеєю створити STEM-клас — центр інноваційного навчання, де дівчата зможуть поглиблено вивчати науку, технології, інженерію та математику.
STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics — наука, технології, інженерія, математика) — це збірний термін, що описує освітній процес отримання теоретичних знань через практичні заняття.
Світлана подала свій проєкт на грантову програму «Сама собі ціль». І вже 2 вересня у Гніздичівський громаді запрацював науковий клас на базі дитячої мистецької школи, обладнаний новітньою технікою для уроків із програмування, робототехніки, роботи з дронами, 3D-друку тощо. За словами Світлани, хоча проєкт насамперед спрямований зацікавити науковими та інженерними дисциплінами дівчат, хлопців не обмежують у відвідуванні занять.
Щобільше, до уроків із робототехніки запрошують долучатися дітей із сусідніх громад, бо головний критерій відбору — цікавість до науки, а не географія проживання. Наразі клас нараховує 30 учениць та учнів — від четвертого до восьмого класу.
Постачальник спеціального STEM-обладнання для шкіл, згадує Світлана, порадив їм не обмежувати молодших дітей і не брати девайси, які будуть цікаві й зрозумілі винятково старшим. Це була слушна порада: «Ми бачимо, що старші класи більше готуються зараз до НМТ, до навчання в університеті, до випускного, відвідують своїх репетиторів, а от менші діти охоче приходять до нас на кожне заняття».
«Діти дуже добре розуміють актуальність дронів»
Найбільшу цікавість у дітей викликали дрони, згадує молода педагогиня Ярина Кухар, яка проводить заняття у STEM-класі: «Дрони цікаві й дівчатам, і хлопцям. Оскільки зараз війна, діти дуже добре розуміють актуальність дронів, уміння їх складати й користуватися віртуальними окулярами».
Викладачка згадує, що коли діти увійшли до класу і побачили коробки із нерозпакованими дронами, то були дуже щасливими, що вивчатимуть їх: «Для них це вже не просто цікавинка, а можлива професія у майбутньому, професія, опанувавши яку, можна заробляти на життя».
«Дитина одягає віртуальні окуляри й починає управляти дроном із пульта, бачить, що і як вона знімає, розуміє, що це відбувається на території, де самої людини фізично нема. Діти усвідомлюють, наскільки це важлива у наш час технологія. Їм це на часі, вони це розуміють, — підхоплює Світлана. — Навіть навчальні роботи Skibot відійшли для дітей на другий план».
Учні виявили стільки ентузіазму, що громада та батьки планують і надалі шукати, подавати заявки на нові гранти й виділяти кошти на додаткове наукове обладнання і розширення можливостей не тільки на базі STEM-класу, який нині діє як позашкільний гурток, а й у місцевій школі.
«Діти хочуть цього навчитися, це вони нас спонукають — подаватися на гранти»
Ярина Кухар каже, що дуже уважно дослухається до побажань своїх учнів, які цікавляться і програмуванням Minecraft, і штучним інтелектом, і друком на 3D-принтерах, тож збирається і сама найближчим часом відвідувати додаткові курси та вебінари для викладачів наукових класів і гуртків.
«Наш науковий клас взагалі народився не тому, що ми хотіли навчати дітей технологій, а тому, що самі діти хочуть цього навчитися, це вони нас спонукають подаватися на гранти, шукати кошти на нове обладнання, пропонувати максимум всього, що допоможе їм у майбутньому!» — каже Ярина.
Вона наводить слова однієї зі своїх восьмирічних учениць Яни, яка у захваті від програмування роботів та можливості створювати технічні моделі: «Тепер я точно знаю, ким хочу стати в майбутньому!»
Світлана пояснює, що усі грантові кошти витратили на наукове обладнання, не розпорошувалися на дрібниці й красиві шпалери: «Тільки класне і найкраще обладнання — так ми вирішили. Зокрема, окрім роботів і дронів, ми закупили 3D-принтер, бо дітям важливо знати й розуміти технології, за допомогою яких можна звести цілий будинок. Коли дитина бачить, як все це плавиться, як вона отримує виріб, — це неймовірні речі, хай для початку і в маленькому масштабі».
Заняття у STEM-класі проводять тричі на тиждень, і діти намагаються їх не пропускати, хоча відвідуваність тут вільна, оцінок не виставляють і не скаржаться батькам на «прогули».
«Світ пішов уперед, наші діти це знають і активно штовхають нас до знань. За технологіями — майбутнє, а нинішні діти дуже просунуті. Це нас у минулому так навчали, мовляв — дівчата витинанки витинають, а хлопці майструють табурети на шкільних верстатах, — каже Світлана Салдан. — Ми ж постійно нагадуємо дівчатам: ви особистості, ви в рівних умовах, ніхто не має права вам казати: “Ти цього робити не будеш, бо ти дівчинка, і твоє місце на кухні — іди готуй їсти”. За жінками велике майбутнє. І наші дівчата розуміють, що ми це робимо для них. Кожна мама мусить своїй доньці нагадувати, що освіта має бути на першому місці».
За словами Світлани, їм не довелося переконувати батьків у тому, що інженерія та робототехніка для дівчат так само важливі й цікаві, як і для хлопців. А щодо самих дівчат, то вони це чудово розуміють і хочуть навчатися.
«Я завжди нашим дітям кажу — і дівчатам, і хлопцям: “Пам’ятайте, що ви самі обираєте професію і сферу діяльності. Почуйте себе, що для вас важливо, чим ви хочете займатися у майбутньому, і ніхто не має права у вас це відібрати”, — запевняє Світлана. — Я кажу їм: “Діти, ви — майбутні інженери, ви — наше майбутнє, і саме ви створите ще не одну нашу «Мрію»”. Вони так тішаться цими словами!»
