Олена ще навчається керувати дронами, «Кара» вже працює з оптоволоконними FPV, а «Афіна» після служби в підрозділі ударних БпЛА повернулася до цивільного життя. У кожної свій шлях до війська, свої страхи й труднощі. Але всі троє знають, що означає бути жінкою у сфері, яку досі багато хто вважає винятково чоловічою.
Дедалі більше жінок приходять навчатися до Drone Force. Нині проєкт запустив рекрутингову кампанію «Бий як княгиня Ольга» для тих, хто хоче працювати з ударними дронами та уражати ворога на середній глибині за лінією фронту.
У межах кампанії ми поговорили з Оленою, «Карою» та «Афіною» про рішення піти до війська, навчання, бойову роботу, армійський побут і стосунки з побратимами. А також про сексизм і упередження, з якими військовослужбовиці стикаються як на службі, так і поза нею.
«Прив’язати мене вони вже не можуть»
Олені — двадцять. Вона навчалася за кордоном за напрямом техніки та інформатики, тож робота з дронами стала для неї логічним продовженням інтересу до технологій. У групі Олени в Drone Force навчаються 60 курсантів, серед них — 10 дівчат.
«Мені ця справа цікава, я в ній розбираюся. Але насправді технічний бекграунд тут не обов’язковий. Якщо є інтерес до дронів, проблем не буде», — каже вона.
Близькі прийняли її рішення стримано: «Стиснувши зуби, але відпустили. Прив’язати мене вони вже не можуть».
Олена очікувала, що навчання буде складнішим. Програма охоплює теоретичні заняття, тактику й навіть керування наземними роботизованими комплексами (НРК).
«Фізично курс не надто складний, якщо хоч трохи підготуватися заздалегідь. Найважче інше — довга теорія. Коли треба багато сидіти й слухати, а не щось робити, важко в це вникнути», — розповідає військовослужбовиця.
«Відчувала, що я на своєму місці»
Шлях «Кари» до війська почався з волонтерства. Спершу вона збирала речі та гроші, потім навчилася паяти павербанки й ліхтарики. Коли один із волонтерів почав модернізувати FPV-дрони, вона теж вирішила спробувати. Інший подарував їй пульт, «Кара» завантажила симулятор і почала вчитися літати.
Тоді вона працювала графічною дизайнеркою, але згодом помітила, що дедалі частіше літає замість роботи, а під час роботи думає про дрони.
«Тоді я приїхала в рідне Запоріжжя і там стала свідком прильоту. До того на війні гинули мої близькі, а як волонтерка я інколи отримувала повідомлення, що вже нікому передавати допомогу. Але саме цей приліт став точкою неповернення. Я пішла до війська», — ділиться «Кара».
Тепер військовослужбовиця працює з оптоволоконними FPV-дронами. Вона переконана, що технічна освіта для пілотування не обов’язкова.
«Я вчилася в одеському політеху, але пілотові технічні навички не потрібні, бо в хороших підрозділах є така свята кімната — технічка, де все готують за тебе. Що мені знадобилося — це вміння орієнтуватися на місцевості. Мама завжди казала, що я — “топографічний кретин”, а виявилося, що я за кущиком чи гілочкою можу визначити, чи я біля Куп’янська, чи деінде», — додає вона.
До армійського побуту «Кара» пристосувалася легше, ніж очікувала, хоча труднощів вистачає. Особливо це стосується особистої гігієни: на позиціях не завжди є можливість помитися, а під час менструації не візьмеш вихідний. Іноді доводиться обходитися лише вологими серветками.
До служби «Кара» мала зовсім інший спосіб життя: працювала на себе, самостійно планувала день і цінувала комфорт. Тому навіть її здивувало, наскільки швидко вона звикла до армійського розпорядку.
«А от сон чотири години в бліндажі під Куп’янськом у лютий мороз був найкращим у моєму житті, хоча взагалі я звикла до комфорту. Я була ФОПом, сама будувала графік, щоб спати скільки хочу, жила в класній квартирі. Здавалося, що життя в армії за розкладом мені не підійде, а я з кайфом вставала о п’ятій на шикування або на виїзди, бо відчувала, що на своєму місці», — розповідає героїня.
Однак побутові труднощі — не єдине, з чим доводиться стикатися військовослужбовицям. «Кара» запевняє, що жінки продовжують стикатися зі знеціненням, навіть коли мають бойовий досвід і добре виконують свою роботу.
«Багато дівчат із нашого курсу досі чудово літають. Але знецінення постійне, що б ми не робили. Моя знайома завагітніла від свого чоловіка, вони служили в одному підрозділі, разом виконували бойову роботу. І коли вона написала про свою вагітність у соцмережах, їй почали писати: “Ти або вагітній, або воюй” тощо. Ми робимо дуже важливу роботу, а деякі ставляться так, наче ми стоїмо на трасах», — ділиться «Кара».
«Я знала, що роблю щось важливе»
З 2022 року «Афіна» їздила до бригади, де служив її тодішній хлопець, як цивільна волонтерка. А у 2024-му вирішила сама долучитися до війська.
«Набридло бути осторонь, іду служити», — згадує вона.
Партнер довго намагався її відмовити. Зрештою пара розлучилася.
Побутових труднощів «Афіна» не боялася, адже виросла в селі й прожила там до 18 років. Значно більше її непокоїла небезпека обстрілів: «Звісно, я боялася, що рано чи пізно прилетить. А умов не боялася зовсім: жити в наметі в лісі — окей, немає душу — щось придумаю. Побут я влаштую будь-де: тут так зроблю, там гірляндочку повішу, і буде супер. Якими б не були умови, головне, щоб було де поспати».
«Афіна» працювала з дронами «Немезис». За її словами, ця робота не потребувала виїздів на позиції. Найскладнішим для неї виявилося не фізичне навантаження, а необхідність звітувати перед командуванням.
«Колектив чоловічий, і я завжди хвилювалася: коли нервую, можу почати заїкатися. Хотілося нічого зайвого не ляпнути й сказати все правильно. Але чоловіки в батальйоні до мене ставилися дуже добре. Нас — жінок — берегли як колег, ніколи не знущалися, іноді навіть оберігали від важкої фізичної роботи, захищали», — говорить вона.
Найбільше хейту, за спостереженнями «Афіни», надходить не від побратимів, а від цивільних чоловіків і жінок у коментарях до інтерв’ю військовослужбовиць.
Згодом її перевели до екіпажу бомбера. Командир об’єднав новачків у пари з досвідченими пілотами, і так «Афіна» познайомилася з Іваном.
«Спершу ми були просто колегами, але потім щось клацнуло. Усе закрутилося дуже швидко. Ризик, що будь-якої миті щось може статися, лише підсилював почуття. Не було такого: подумаю, може, потім побачимося. Було: я хочу тебе побачити — і я хочу», — зізнається жінка.
Через три тижні Івана поранило. «Афіна» приїхала до нього в госпіталь. Вона вже розуміла, що закохалася, але не знала, чи взаємні її почуття. Іван дочекався, поки побратим вийде з палати, обійняв її та розплакався.
«Тоді я зрозуміла, що він мене теж кохає», — ділиться «Афіна».
До завершення контракту жінки залишалося три місяці. Вона вирішила після служби залишитися поруч із партнером. Перші пів року після звільнення їй дуже хотілося повернутися до війська, але поступово це бажання слабшало.
«Без нього я б не хотіла служити і не хотіла б, щоб він служив без мене», — розмірковує «Афіна».
Найважчим у цивільному житті для неї стала втрата відчуття власної потрібності: «Коли я служила, знала, що роблю щось важливе, що я корисна. Зараз у цьому плані важкувато».
«Ми хочемо сказати жінкам: для вас тут є місце»
Рекрутингова кампанія «Бий як княгиня Ольга» присвячена залученню жінок саме до мідлстрайків — ударів по ворожих цілях на середній глибині за лінією фронту.
Любов Шипович, засновниця та очільниця фонду технологічної допомоги війську Dignitas, який є партнером проєкту, пояснює, чому важливо розвивати цей напрям.
«Ми займаємося мідлстрайками вже понад два роки. Це дуже важливо: вибивати ворога ще на оперативній глибині, зокрема його логістику, щоб менше сил доходило до тактичної глибини і нашим піхотинцям рідше доводилося вступати в бій», — розповідає вона.
Образ княгині Ольги символом кампанії обрали невипадково. Вона уособлює не лише рішучість, а й лідерство, здатність брати на себе відповідальність, мислити на кілька кроків уперед і впливати на перебіг подій.
Кампанія має дві мети: залучити більше жінок до підрозділів безпілотних систем і показати, що опанувати технологічні військові спеціальності можуть усі, хто готовий навчатися.
Водночас організатори прагнуть підтримати тих, хто вже виконує бойові завдання. Спільно з благодійним фондом Dignitas вони відкрили збір на 10 пострілів «Булави» для екіпажів безпілотних систем Президентської бригади.
Що варто знати перед тим, як іти до війська
«Кара», яка вже пройшла навчання та працює з FPV-дронами, радить жінкам не романтизувати службу й ретельно готуватися до неї. Ось п’ять її порад:
- Уважно обирайте підрозділ. Перш ніж ухвалювати рішення, поговоріть із жінками та чоловіками, які там служать.
- Подбайте про бронезахист, який вам підходить. Важливо враховувати анатомічні особливості, адже тривале носіння броні впливає на організм.
- Не сприймайте військо як психотерапію. Поганий психологічний стан може впливати на рішення, від яких залежать життя інших членів екіпажу.
- Зберігайте холодну голову. Не дозволяйте чужим упередженням і сексистським коментарям впливати на вашу роботу.
- Готуйтеся до складних умов. «Тут тобі ніхто не поступиться, ти маєш бути на рівні з усіма. Готуйся до найгіршого. І ніколи не романтизуй війну».
