Менопауза між медициною і маркетингом: Чому жінкам так довго пропонували терпіти

Рекомендації іспанської агенції з безпеки харчових продуктів щодо харчування жінок у менопаузі частково спиралися на дослідження, проведені на чоловіках.

Звучить абсурдно, але водночас добре ілюструє, як довго те, що стосується жіночої анатомії та фізіології, залишалося на периферії науки й медицини. Це викликає логічне запитання: коли нарешті жінки отримуватимуть гідну увагу в тому, що стосується їхньої анатомії та фізіології?

Багато чого, що вважається «просто природою», нехтується наукою. Біль під час менструацій? Це просто природа. Прокидаєшся о третій ночі в поті? Це просто природа.

Але еректильна дисфункція — це теж «просто природа». Утім, ця проблема має низку ефективних медичних рішень.

Заради справедливості: часи змінюються. Про менопаузу нарешті почали говорити більше. Не лише як про припинення менструацій чи втрату здатності завагітніти, а як про період змін, що можуть впливати на весь організм і якість життя.

І жінки дедалі менше готові миритися з відповіддю «це просто природа», якщо медицина може допомогти почуватися краще.

Розбираємося, що таке менопауза, як на неї реагує жіночий організм і чому те, що стосується половини людства, так довго залишалося недостатньо дослідженим.

Менопауза vs перименопауза

Менопауза, або «клімакс», — це не просто припинення менструацій. Це процес, який може тривати роками й значно впливати на якість та тривалість життя жінки. Проте варто розрізняти такі терміни, як «перименопауза», «менопауза» та «постменопауза».

Як пояснює гінекологиня Олена Павлова, ці поняття часто плутають між собою, хоча йдеться про різні етапи одного природного процесу.

«Перименопауза — це період до менопаузи, коли рівень гормонів змінюється, цикл може ставати нерегулярним і з’являються характерні симптоми. Він може тривати 3–5–10 років. Менопауза — приблизно рік після останньої менструації (тому й така назва). Надалі настає постменопауза, яка триває вже до кінця нашого життя».

Олена Павлова, гінекологиня

Словом «клімакс» часто називають увесь цей перехідний період, хоча в медицині ці етапи розрізняють.

Олена Павлова наголошує: всі ці процеси складні, комплексні й охоплюють не лише репродуктивну функцію.

«Нас привчили до того, що вся ця проблема існує лише навколо здатності вагітніти. І тому саме так досі сприймається багатьма спеціалістами».

Олена Павлова, гінекологиня

Гінекологиня каже, що якщо «в нормі» менопауза настає орієнтовно в 45–55 років, то сьогодні вона «помолодшала» на 5–7 років. Перші перименопаузальні зміни трапляються вже з 29 років. Водночас у своїй практиці Олена Павлова зустрічає значно молодших пацієнток зі змінами циклу та симптомами, схожими на перименопаузальні.

Лікарка наголошує, що порушення чи припинення менструацій у молодому віці не обов’язково означає початок менопаузи. Саме тому важлива диференціальна діагностика: потрібно зрозуміти, що саме спричинило зміни.

За словами Олени Павлової, під час війни вона також спостерігає випадки аменореї — відсутності менструацій, попри достатній оваріальний резерв.

«Стреси, зміна способу життя, харчування, депривація сну — усе це впливає на гіпоталамус і гіпофіз, що є ключовими пусковими рушіями для яєчників. Основна задача організму за таких умов — виживання, а не розмноження».

Олена Павлова, гінекологиня

Окремо лікарка звертає увагу на куріння, яке пов’язують із ранішим настанням менопаузи: «Обираючи “хибні” методи боротьби зі стресом, такі як куріння, ми самі, на жаль, пришвидшуємо настання менопаузи. Нікотин прискорює виснаження репродуктивної системи».

Водночас зміни, пов’язані з перименопаузою, не обмежуються менструальним циклом. Вони можуть позначатися на різних системах організму. Тому нерідко буває так, що жінка звертається до невролога через «туман у голові» й не розуміє, чому зуби псуються частіше й усе дратує. А причина в тому, що її статеві гормони почали «згасати».

Олена Павлова радить звертати увагу на:

• зміни ваги, особливо збільшення об’єму талії;
• якість сну;
• дискомфорт у суглобах;
• психоемоційний стан;
• зміни з боку сечостатевої системи.

Серед поширених симптомів — вагінальна сухість та інші урогенітальні симптоми. Можуть з’являтися припливи, нічна пітливість, проблеми зі сном, зміни настрою та труднощі з концентрацією, які часто описують як «туман у голові».

Лікарка звертає увагу і на менш очевидні зміни.

«Не пропускайте профілактичні візити до стоматолога, бо зниження рівнів естрогену зменшує кількість слини, що, своєю чергою, прискорює процеси псування зубів. Вушна сірка стає більш сухою, що викликає свербіж, зниження слуху, почастішання утворення вушних корків».

Олена Павлова, гінекологиня

Утім, ці симптоми можуть мати й інші причини. Тому в разі змін циклу чи самопочуття лікарка радить звернутися до гінеколога, а не самостійно діагностувати в себе перименопаузу.

Як діагностують перименопаузу та менопаузу

Якщо ви помітили зміни менструального циклу, набір ваги в ділянці талії, труднощі з контролем ваги, погіршення сну, припливи жару чи інші симптоми, які можуть бути пов’язані з перименопаузою, варто звернутися до гінеколога.

Самостійно призначати собі гормональні аналізи не варто, бо на їхні результати може впливати багато індивідуальних чинників, наприклад, те, чи приймаєте ви гормональні контрацептиви

У жінок старших за 45 років із типовими симптомами (нерегулярний цикл, припливи або хвилі інтенсивного відчуття жару, порушення сну тощо) діагноз перименопаузи зазвичай ставлять клінічно — за віком, симптомами та характером змін циклу, без лабораторних аналізів.

Однак у молодшому віці, якщо є підозра на ранню менопаузу, лікар може призначити аналіз крові на ФСГ — фолікулостимулювальний гормон, який виробляється гіпофізом і бере участь у регуляції роботи репродуктивної системи. У жінок до 40 років за підозри на передчасну недостатність яєчників для підтвердження діагнозу зазвичай потрібні два вимірювання рівня ФСГ з інтервалом чотири-шість тижнів.

Також лікарка додає, що цінною є ультразвукова візуалізація стану яєчників.

Гормональна терапія та якість життя

Олена Павлова називає гормональну терапію «золотим стандартом» у медикаментозному менеджменті менопаузи — ефективним лікуванням із широкою доказовою базою, яке успішно застосовують у всьому світі.

«Своєчасне призначення гормональної терапії — суттєва підтримка для серцево-судинної системи, психіки, профілактика циститів і нетримання, остеопенії, “туману в голові”, безсоння тощо. Це можливість повернути собі якість свого життя».

Олена Павлова, гінекологиня

Як з’явилася замісна гормональна терапія

Історія замісної гормональної терапії (ЗГТ) сягає початку XX століття, коли вчені вперше почали виділяти та досліджувати естроген — один з основних жіночих статевих гормонів. До 1920-х років дослідники встановили чіткий зв’язок між зниженням рівня естрогену та характерними симптомами менопаузи — припливами, нічною пітливістю, порушеннями сну та змінами настрою. Це був переломний момент у медицині. Уперше менопауза розглядалася не просто як неминучий етап життя, а як біологічно зумовлений перехідний період із визначеними механізмами.

Утім, ранні гормональні препарати були далекими від досконалості. Багато з них виготовляли з тваринної сировини, найчастіше — із сечі вагітних кобил. Попри свою новаторськість, ці препарати мали непостійну активність і сумнівну чистоту. До 1940-х років винайшли синтетичний естроген, що започаткувало нову еру фармацевтичної стандартизації та доступності. Лікарі отримали інструмент, здатний суттєво полегшити симптоми менопаузи. Для багатьох жінок це стало справжнім переломним моментом у житті.

Саме тоді з’явилася комбінована терапія (естроген у поєднанні з прогестином) для зниження ризику раку ендометрія у жінок зі збереженою маткою. Це стало важливим кроком, який покращив профіль безпеки гормональної терапії для мільйонів жінок. Водночас наратив навколо менопаузи почав змінюватися, хоча й не завжди в корисний бік.

Як це часто стається з тим, що призначено для жіночого організму, на арену вийшов маркетинг. Разом із поширенням гормональної терапії змінилося й те, як про неї говорили з жінками. Її дедалі частіше рекламували не лише як спосіб полегшити симптоми, а й як засіб збереження молодості, життєвої енергії та жіночності. Менопаузу натомість подавали як стан дефіциту, який потрібно «виправити», а не як природний етап життя.

2002 рік: дослідження WHI

Усе змінилося у 2002 році, коли маятник знову хитнувся, і знову в крайнощі.

Публікація результатів дослідження Women’s Health Initiative (WHI) — одного з найбільших і найретельніших рандомізованих контрольованих досліджень гормональної терапії з усіх, що коли-небудь проводилися, — справила шоковий ефект як на медичну спільноту, так і на широку публіку.

У дослідженні повідомлялося, що комбінована естроген-прогестинова терапія пов’язана з підвищеним ризиком раку молочної залози, серцево-судинних захворювань, інсульту та тромбозів. Ці результати призвели до дострокового припинення дослідження й спричинили різке та стрімке падіння застосування ЗГТ.

Довіра до гормональної терапії зникла буквально за одну ніч. Жінки припиняли вживання препаратів, часто раптово й без медичної консультації. Лікарі стали значно обережнішими у призначенні гормонів. Медіа підсилювали страх, часом не пояснюючи повністю всіх нюансів даних дослідження.

Наслідки були серйозними. У багатьох жінок повернулися важкі менопаузальні симптоми. Деякі втратили захисний вплив терапії на кістки. Інші відчували розгубленість, не знаючи, кому і чому довіряти.

Але, як часто буває в науці, перші гучні заголовки не розповіли всієї історії. У наступні роки дослідники детальніше проаналізували дані WHI. Те, що вони виявили, суттєво змінило наше розуміння гормональної терапії.

Середня учасниця дослідження WHI була старшою за віком, часто їй було вже за 60, і в багатьох випадках від настання менопаузи минуло понад десять років. Це суттєво відрізняється від типової жінки, яка починає ЗГТ у пізніх 40-х чи ранніх 50-х роках для полегшення симптомів.

Сучасний підхід

У відповідь на нові наукові дані медичні рекомендації суттєво змінилися.

Сучасний підхід до ЗГТ, який тепер часто називають менопаузальною гормональною терапією (МГТ), базується на трьох ключових принципах:

• Індивідуалізація: немає двох однакових жінок. Терапія має підбиратися індивідуально для кожної пацієнтки.
• Найменша ефективна доза: мета — полегшити симптоми, використовуючи мінімально необхідну кількість гормону.
• Тривалість застосування: терапію слід застосовувати доти, доки користь переважає ризики, з регулярною повторною оцінкою стану.

Побічні ефекти та протипоказання

Олена Павлова перелічує можливі побічні ефекти: посилення мігрені у схильних до неї жінок, алергічні прояви, чутливість грудей, порушення роботи шлунково-кишкового тракту. При порушенні питного режиму, надмірному фізичному навантаженні чи вживанні нікотину можуть виникати тромбоемболічні ускладнення; маса тіла на тлі вживання препаратів може як зростати, так і знижуватися.

«З обережністю призначаємо таку терапію жінкам із гормонозалежними захворюваннями: за наявності міоми матки, ендометріозу останні можуть прогресувати шляхом додаткового джерела гормону в організмі».

Олена Павлова, гінекологиня

Вона також звертає увагу на можливу взаємодію з іншими препаратами (антибіотиками, імуносупресорами, противірусними засобами) — лікар обов’язково має знати повний перелік ліків, які вживає пацієнтка.

Щодо головного страху пацієнток — онкологічних ускладнень — Олена Павлова пояснює:

«При комбінованих видах терапії такий ризик є мінімальним, виникає орієнтовно через три-п’ять років від початку курсу. Ризик може зростати залежно від того, чи була жінка повністю обстежена, які дози препарату використовуються та якщо у жінки збережена матка, а терапія — лише естрогеном без прогестинів».

Олена Павлова, гінекологиня

Щорічні профілактичні візити до гінеколога лікарка називає обов’язковими. Окрему увагу вона приділяє суспільному ставленню до теми:

«У суспільстві досі применшується значення менопаузальних змін у житті жінки, знецінюються скарги, а сам клімакс є чимось сороміцьким, наче жінка — то лиш репродуктивна функція, і з її припиненням цінність людини “зменшується”. Це не так. Менопауза — очікувана та природна зміна в організмі, яка вже спіткала чи ще спіткає приблизно чотири мільярди людей у світі».

Олена Павлова, гінекологиня

«Менопауза — це не якийсь страшний рубіж. І це не про старіння, а про зміну. Після неї — ще половина життя. Зважаючи на те, що зникає ризик вагітності, деякі жінки тільки відкривають у цей період усі барви інтимного життя для себе», — резюмує Олена Павлова, наголошуючи на важливості популяризації науки й зняття табу з теми менопаузи.