У Болівії, Чилі, Аргентині та Перу обговорюють посилення покарання за неправдиві заяви про сексуальне та гендерно зумовлене насильство. Правозахисниці попереджають: такі закони можуть відкинути права жінок «на 50 років назад», хоча неправдиві звинувачення трапляються вкрай рідко.
Чилійська сенаторка Ванесса Кайзер переконана, що чоловіки опинилися під загрозою і їх необхідно захистити від наслідків, до яких, на її думку, призвів фемінізм, зокрема від численних неправдивих звинувачень у гендерно зумовленому та сексуальному насильстві, пише The Guardian.
«Я хочу стати першою міністеркою в історії Заходу, яка захищатиме чоловіків», — заявила вона.
У липні, говорячи про законопроєкт, який передбачає покарання за неправдиві заяви про домашнє та сексуальне насильство, Кайзер сказала: «Я хочу захистити вас від думки, що ви винні лише тому, що народилися чоловіками. Бо тепер, на додачу до всього, що ми вже мали, через ці жахливі ідеології під назвою „фемінізм“ і „гендерна перспектива“ нам доводиться захищати наших чоловіків».
Її слова відображають переконання, які набувають популярності в Латинській Америці: закони, ухвалені для захисту жінок від насильства, нібито зайшли надто далеко й зробили чоловіків уразливими до зловмисних звинувачень. Тепер політики в різних країнах регіону починають перетворювати цю тезу на законодавчі ініціативи.
У Болівії, Чилі, Аргентині та Перу законодавці запропонували законопроєкти, які посилюють покарання, а в деяких випадках створюють нові процедури щодо людей, які подали неправдиві заяви. Особливу увагу приділяють справам про домашнє, сексуальне та гендерно зумовлене насильство.
Наприклад, у Болівії пропонують карати за неправдиві заяви про гендерно зумовлене насильство ув’язненням до шести років. Подібні ініціативи розглядають в Аргентині та Перу, де також пропонують посилити покарання за неправдиві звинувачення. У Чилі хочуть запровадити окрему процедуру для таких заяв у сімейних справах, зокрема щодо домашнього та сексуального насильства: вона може передбачати компенсацію, публічне спростування та кримінальне переслідування.
Окремо ці ініціативи подають як спосіб захистити людей від сфабрикованих звинувачень. Однак правозахисні організації вважають, що разом вони формують тривожний наратив: нібито жінки регулярно зловживають законами, створеними для їхнього захисту. Це, на думку активісток та активістів, може призвести до того, що постраждалі боятимуться повідомляти про насильство.
У Болівії, за словами координатора Ipas Мартіна Відаурре, жінки вже стикаються із серйозними перешкодами, коли повідомляють про насильство: перевантаженою судовою системою, фінансовими труднощами та упередженнями державних інституцій.
«Існує наратив, що, коли ти подаєш заяву, чоловік може одразу потрапити до в’язниці. Що жінки використовують цей закон проти чоловіків, коли сердяться на них або хочуть розлучитися, — каже Відаурре. — Вони говорять, що закон №348 проти насильства щодо жінок насправді є законом проти чоловіків».
На практиці жінки можуть повідомити про насильство, але пізніше відмовитися від подальшої участі у справі, бо не мають грошей на юридичні витрати. Водночас прокурори, поліція та судді працюють із величезною кількістю справ.
Схожа ситуація у Перу. Директорка організації із захисту репродуктивних прав Promsex Сусана Чавес розповідає, що постраждалі нерідко повідомляють лише про повторюване або особливо жорстоке насильство. Деякі жінки відмовляються від справи через те, що партнер, який чинить насильство, ставить подальшу фінансову підтримку дітей у залежність від відкликання заяви.
При цьому доказів того, що неправдиві звинувачення є масовим явищем, небагато.
Дані не свідчать, що неправдиві звинувачення є масовою проблемою. У Болівії у 2024 році вони становили 0,13% усіх зареєстрованих справ, в Аргентині у 2023–2025 роках — 0,09%. Натомість про значну частину випадків насильства жінки взагалі не повідомляють: у Чилі про останній випадок сексуального насильства заявили лише 12,1% постраждалих, а в Аргентині 77% жінок, які пережили насильство з боку партнера, не зверталися із заявою.
Директорка американського Women’s Equality Center Паула Авіла-Гільєн звертає увагу на те, що законопроєкти з’явилися в різних країнах майже одночасно. На її думку, це може свідчити про ширшу скоординовану стратегію консервативних груп, які виступають проти прав жінок.
За останнє десятиліття жіночі рухи стали дедалі впливовішою силою в Латинській Америці. Рух Ni Una Menos («Жодної менше»), який виник в Аргентині у 2015 році як протест проти феміцидів, швидко поширився регіоном. Водночас «зелена хвиля» — рух за право на аборт — сприяла важливим змінам в Аргентині, Мексиці та Колумбії.
Паралельно активізувалися консервативні рухи, які виступають проти того, що називають «гендерною ідеологією». Цим поняттям вони позначають широкий спектр політик — від права на аборт і сексуальної освіти до прав ЛГБТК+ та заходів із захисту жінок від насильства.
«У [перуанському] Конгресі дуже сильні позиції має ультраконсервативний сектор, — каже Чавес. — Ця політика ставить під загрозу весь спектр сексуальної та репродуктивної справедливості. Це дуже складне поєднання, яке відкидає жінок щонайменше на 50 років назад».
В Аргентині юристка та директорка феміністичної організації Latin American Team for Justice and Gender Наталія Герарді також розглядає запропоновані законопроєкти як частину тієї самої ідеологічної боротьби.
Фото: Myriam Bregman: Х
