Поки в Україні триває суперечка, чи варто забороняти дітям користуватися телефонами на уроках, багато країн уже пройшли цей етап. Але дедалі більше урядів доходять висновку: цього вже недостатньо. Наступний крок — обмеження доступу дітей до соціальних мереж. Австралія першою зобов’язала технологічні компанії блокувати акаунти дітей, за нею схожі рішення готують Франція, Велика Британія та Греція. В Україні дискусію про захист дітей у цифровому середовищі підживлюють не лише міжнародний досвід, а й власні виклики. Через соцмережі українських підлітків дедалі частіше втягують у злочини російські спецслужби.
DIVOCHE.MEDIA поговорило з освітянками, юристкою та депутатками про те, як в Україні можна захистити дітей від соцмереж.
Шкільний день без смартфонів: приклад приватної школи
Ще до появи законодавчих ініціатив багато приватних шкіл в Україні вже мали власні правила щодо гаджетів. Наприклад, у київській школі «Атлантика» на момент відкриття у 2016 році одразу визначилися: діти залишатимуть смартфони в адміністраторів на весь день.
«Ми наполягали на тому, що дитина у нашому просторі має максимально вмикати мозок і поменше покладатися на допомогу комп’ютерів, айпедів, телефонів. У нас дуже довго на уроках не було навіть мультимедійних дощок, а мультики на уроках й досі можна показувати не більше трьох хвилин. Тому що майстерність вчителя проявляється у вмінні навчати через спілкування», — розповіла DIVOCHE.MEDIA засновниця школи Олеся Божко.
Кілька років вимоги не викликали спротиву чи дискусій. Багато учнів на початку навіть не мали власних телефонів. Адже у перший рік школа набрала лише перші класи, наступного року додалися другі. Щороку додавалася одна або декілька паралелей. Навчальний 2021–2022 рік «Атлантика» вперше стартувала із повною ланкою середньої школи — від 1 до 11 класу. І нові учні та їхні батьки почали сперечатися щодо деяких правил.
Тоді в обмеженнях зробили поступки залежно від віку. Учні з першого до п’ятого класу, як і раніше, на весь день залишали смартфони в адміністраторів. Домовитися про це було відносно просто, тому що більшість цих дітей із першого класу навчалися в «Атлантиці». З наступного навчального року повна відмова від телефонів на вході мала поширитися і на шості класи. До цього учні 6–11 класів не здавали телефони, але під час уроку повинні були прибирати їх до рюкзаків. На перервах вони користувалися гаджетами.
«Ми поки не змогли домовитися зі старшими дітьми, щоб вони відмовилися від телефонів у школі. Я б хотіла, щоб у нас була територія без мобільних телефонів. До того ж вони не завжди дивляться контент, що відповідає віку. Але з ними вже так не можна розмовляти, як із п’ятикласниками. Інша сторона — тривожні батьки, які принципово незгодні. Вони хочуть бути на зв’язку з дітьми під час повітряних тривог. Хоча ми проговорюємо, що зв’язок можна тримати через вчителів та адміністрацію. Тому що ми відповідаємо за безпеку дітей в укритті», — додала засновниця школи.
Минулого навчального року Олеся Божко також хотіла запозичити досвід однієї німецької школи, де навчалася її донька. На запит адміністрації провайдер обмежив доступ користувачів школи саме до соціальних мереж. Учні можуть заходити на сайти новинних ресурсів, але не можуть застосовувати месенджери та розважальні сайти. Але провайдери у Києві не змогли запропонувати такий вибірковий контроль для «Атлантики», а розробка програмного забезпечення виявилася занадто дорогою.
Ефект рекомендаційного листа: приклад Львова
У 2023 році управління освіти міста Львова спробувало підтримати право місцевих шкіл вилучати смартфони в учнів на період занять. Начальник управління Андрій Закалюк підписав рекомендаційного листа, який радив забирати гаджети у дітей та зберігати у спеціальних скриньках чи шафах або просто вимагати прибирати гаджети з парти. У коментарях медіа посадовець посилався на позитивний досвід приватної школи ThinkGlobal.
Проте ініціатива спочатку зустріла спротив від ГО «Батьківська рада Львівщини», представники якої на своїй сторінці у фейсбуці зауважили, що це лише рекомендація, та закликали поважати права учасників освітнього процесу. Пізніше тогочасний освітній омбудсмен Сергій Горбачов висловив занепокоєння, що через відсутність гаджетів діти не зможуть фіксувати випадки булінгу.
На спільних обговореннях у листопаді 2023 року представники батьківської спілки звернули увагу, що учні п’ятих-шостих класів не отримали друкованих підручників та вимушені через телефони користуватися електронними версіями. Врешті на тій зустрічі сторони дійшли висновку, що питання досить складне і заборонами його не вирішити — потрібно розробити нормативно-правовий акт. Утім, деякі школи змогли працювати і з рекомендацією.
«Цей інструмент не на 100 відсотків, але спрацював. Рекомендаційний лист управління освіти міста Львова багатьом вчителям розв’язав руки. Вони отримали правову підставу вимагати від учнів прибирати мобільний телефон до наплічників на час уроку», — прокоментувала DIVOCHE.MEDIA секретарка освітнього комітету Верховної Ради Наталія Піпа.
В Україні щонайменше двічі намагалися законодавчо обмежити використання смартфонів у школах. Але поки безрезультатно. У 2020 році народний депутат Олексій Гончаренко зареєстрував законопроєкт №2792, що рекомендував школам обмежити використання гаджетів. Документ отримав низку зауважень, його направили на доопрацювання, а згодом зняли з розгляду. У березні 2026 року депутат Георгій Мазурашу подав законопроєкт №15105, який уже передбачає заборону користування під час уроків мобільними телефонами та іншими пристроями з доступом до інтернету. Після розгляду в профільному комітеті 1 липня його відправили на доопрацювання.
«Як депутатка я стикаюся з тим, що багато освітян просять дати їм правову рамку впливати на використання телефонів у школах. Тому освітній комітет і Міністерство освіти повинні створити ці правила та розробити уроки з цифрової грамотності. Як мама двох синів я розумію, що вчитель — не аніматор, він не повинен розважати дитину, щоб залучити до навчання. Це складний та важливий процес. Дитина також має докладати зусиль на уроці», — зауважила Наталія Піпа.
Чи варто забирати у школярів смартфони: досвід Норвегії
У деяких європейських країнах цифрову гігієну дітей так само почали з вилучення смартфонів у школах. Наприклад, у Норвегії досі немає відповідного закону, втім достатньо ефективними виявилися ініціативи шкіл. Активно обмежувати використання смартфонів норвезькі школи почали у 2010 році. Вже за шість років подібні правила впровадили одразу 119 шкіл. Ефективність цих експериментів оцінила дослідниця Норвезького інституту громадського здоров’я Сара Абрахамссон, яка опублікувала свою роботу у 2024 році.
Кожна школа самостійно визначала правила. Абрахамссон умовно поділила їхні підходи на два типи — сувора або ліберальна політика. Перша передбачає, що діти віддають телефон на вході до школи. Такий метод застосовує «Атлантика» щодо учнів перших-п’ятих класів. Друга політика дозволяє лишити телефон у дитини: на час уроків він має бути вимкнений і захований у сумці, а на перервах гаджетом дозволено користуватися.
Виявилося, що обидва підходи приблизно однаково допомогли зменшити рівень булінгу у школах — як серед хлопців, так і серед дівчат. Також майже однаково добре суворі та м’які обмеження дозволили покращити емоційно-психічний стан школярів, особливо дівчаток. Авторка дослідження пояснює менш виражений ефект серед хлопців через їхню меншу залежність від соцмереж і смартфонів.
Проте на академічні успіхи краще вплинула сувора політика. Причому найбільше покращили свої оцінки дівчата із незаможних родин. Сара Абрахамссон звертає увагу, що наявність телефону поруч створює ефект страху пропустити щось важливе. Тому близькість гаджета сама собою заважає сфокусуватися на навчанні.
Ймовірно, завдяки результатам дослідження у 2024 році уряд Норвегії поширив національні рекомендації стосовно «шкіл без мобільних телефонів». Окремо муніципалітет Осло випустив рекомендації для місцевих шкіл, де наполягає на суворій політиці у цьому питанні.
Так само м’якою силою настанов цифрову гігієну школярів регулюють у Нідерландах, Фінляндії та Данії. А от у Франції 2018 року внесли відповідні зміни до Освітнього кодексу, який є обов’язковим для всіх державних та більшості приватних шкіл. Цьогоріч на рівні законів дітям у шкільний час забороняють гаджети в Англії та Швеції.
Закликати до відповідальності світових гігантів: досвід Австралії та плани Греції
Утім, навіть повна відмова від смартфонів у школі вирішує проблему лише частково. Після уроків дитина знову отримує доступ до TikTok, Instagram чи Snapchat. Саме тому дедалі більше країн почали зміщувати фокус із гаджетів на соціальні мережі.
Австралія стала першою країною, що повністю заборонила дітям до 16 років доступ до соціальних мереж. Закон набув чинності 10 грудня 2025 року та зобов’язав Facebook, Instagram, Snapchat, TikTok та YouTube перевіряти вік користувачів і блокувати спроби дітей під’єднатися. Платформи, що не дотримуватимуться вимог, ризикують отримати штраф до $49,5 мільйона. У перший тиждень дії закону компанії видалили 4,7 мільйона акаунтів, що не пройшли перевірки. Однак багатьом підліткам вдалося обійти обмеження та зберегти доступ до облікових записів або створити нові. Деякі з них навіть вихвалялися цим публічно.
Через три місяці урядовий регулятор eSafety Commissioner заявив, що почав збирати докази недостатніх заходів для блокування дітей. На початок липня eSafety так і не повідомив про результати розслідування. Тим часом уряд Австралії готує новий законопроєкт. Він має подвоїти максимальний штраф для соцмереж до $99 мільйонів та розширити повноваження регулятора. Це дозволить йому запитувати у платформ документи щодо того, чи достатньо вони вжили заходів для обмеження дитячих акаунтів.
Закон Австралії, хоч і отримав багато критики, підштовхнув до дій інші країни. Схожі заборони з нового навчального року підтримав уряд Франції, а у Великій Британії планують впровадити подібну норму на початку 2027 року.
«Сикс-севен — тепер, коли я привернув вашу увагу…» — так у квітні почав відеозвернення грецький прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс, яке він опублікував у TikTok. Далі у відео, посилаючись на наукові дослідження, урядовець розповів про шкідливий вплив екранів на психічне здоров’я, сон і розвиток дітей. Він зауважив, що Греція вже багато зробила для цифровізації державних послуг, тому час використати ці інструменти для захисту дітей.
Цього літа грецький уряд планує затвердити закон, що заборонить доступ до соцмереж дітям до 15 років. Соцмережі будуть зобов’язані перевіряти вік користувачів під час реєстрації. У разі невиконання вимоги їх штрафуватимуть. Механізм санкцій поки що не уточнюється. Також закон зобов’яже батьків встановити застосунок Kids Wallet, що і стане інструментом перевірки віку відвідувачів сайтів. Очікується, що законопроєкт набуде чинності з 1 січня 2027 року.
Експертка з питань захисту персональних даних Лілія Олексюк ставиться до фінансових санкцій окремих держав щодо компаній-гігантів скептично. У коментарі DIVOCHE.MEDIA вона зауважила, що всі країни перебувають в однакових умовах стосовно платформ.
Багатомільйонні штрафи не завжди вдається застосувати, адже юристи американських гігантів намагаються оскаржувати такі рішення. Як приклад, Олексюк згадала затягування судових справ про порушення компаніями META та Apple нових цифрових законів Євросоюзу — Digital Services Act (DSA) та Digital Markets Act (DMA). DSA регулює відповідальність онлайн-платформ за безпеку користувачів, а DMA — правила роботи найбільших технологічних компаній на цифровому ринку. Ще минулого року Єврокомісія наклала 500 мільйонів євро штрафу на Apple та 200 мільйонів євро — на META. Обидві справи досі у судах.
Але на думку експертки, є сенс об’єднуватися навколо вимог до міжнародних корпорацій. Приписи від Єврокомісії, яка представляє інтереси 27 країн, мають більше шансів на успіх, ніж від окремих держав.
Як Україна захистить дітей від соцмереж: законопроєкт та дискусія
Повідомлення про заборони соцмереж для дітей у різних країнах дали поштовх новій хвилі дискусій на цю тему в Україні. Крім того, у нас є власний каталізатор, що примушує знайти рішення швидше: через соцмережі українські діти стають мішенями для ворожих вербувальників і погоджуються на шпигунство та диверсії.
У квітні народна депутатка Юлія Гришина виступила у Верховній Раді із закликом законодавчо захистити дітей у соцмережах. У коментарі DIVOCHE.MEDIA вона зазначила, що відповідний законопроєкт ще не зареєстровано, але він вже на стадії інтенсивної підготовчої роботи. Команда завершила аналіз міжнародного досвіду й зараз працює над тим, щоб перетворити напрацьовану концепцію на конкретні законодавчі норми. Водночас назвати терміни реєстрації законопроєкту депутатка поки не змогла.
Одним із ключових елементів законопроєкту має стати перевірка віку користувачів. За словами Гришиної, найперспективнішою видається інтеграція із «Дією», яка могла б підтверджувати лише факт досягнення певного віку без передачі інших персональних даних.
«Важливою інновацією, яку ми закладаємо в наш законопроєкт, є “нічна тиша сповіщень” з 22:00 до 07:00. Це передовий тренд — схожу ініціативу (“нічну комендантську годину”) наразі розглядає до впровадження й уряд Великої Британії. Це робиться для того, щоб соцмережі буквально не крали сон у дітей», — поділилася нардепка.
За задумом авторів, відповідальність розподілять між трьома сторонами: технологічними платформами, батьками та державою. Окремий уповноважений орган має контролювати виконання нових вимог. Водночас сам законопроєкт не обмежуватиметься лише віковими перевірками, він також передбачатиме розвиток програм цифрової грамотності для дітей, батьків і вчителів.
Експертка з питань захисту персональних даних Лілія Олексюк вважає, що технічно Україна могла б використовувати для перевірки віку застосунок «Дія». Водночас, на її думку, такий підхід породжує серйозні питання щодо захисту персональних даних.
«Теоретично функціонал “Дії” можна доопрацювати і для підтвердження віку дітей. Але тоді дитина повинна мати власний пристрій і власний цифровий документ. Фактично спочатку вона має пройти ідентифікацію, а це вже викликає багато запитань із погляду приватності. У такому разі держава отримує можливість пов’язати дедалі більше цифрових сервісів з єдиною системою ідентифікації громадян», — пояснила юристка.
За словами Олексюк, у Європейському Союзі питання перевірки віку також намагаються вирішити з урахуванням вимог Digital Services Act.
«Україна як країна-кандидат до ЄС також має імплементувати ці правила. Але водночас ми бачимо, що у нас проблема захисту дітей у соцмережах потребує рішень уже зараз [через випадки вербування дітей — прим. DIVOCHE.MEDIA]», — додала вона.
Не лише обмеження: як дітей навчають цифрової гігієни
Співбесідниці DIVOCHE.MEDIA згодні, що медіаграмотність має бути частиною державної політики. Її необхідно втілити у спеціальних курсах для різних вікових категорій.
Засновниця школи «Атлантика» Олеся Божко розповіла, що протягом минулого навчального року тестувала пілотні модулі з медіаграмотності. Оскільки такий предмет не передбачено шкільною програмою, модулі доводилося вбудовувати в теми інших уроків. Наприклад, завдання курсу інтегрували в уроки англомовної біології та української мови. На одному з таких уроків учні шукали в інтернеті першоджерело інформації, яке мали б визначити як факт або припущення, міф або пропаганду.
«Зараз ми розробляємо матеріали уроків курсу на наступний навчальний рік. Вони будуть доступні онлайн безплатно для всіх зацікавлених. Ми тестували навчальні модулі у середній та старшій школі, але плануємо створити програми для всіх класів. З вересня будемо пілотувати у початковій школі також, тому що цим навичкам, як чищенню зубів, треба вчити змалку. Це про вміння поставити питання, дізнатися, звідки інформація і кому це потрібно, як її можна перевірити. Адже першочергова загроза для наших дітей — це російські наративи», — розповіла Олеся Божко.
Для батьків школа не створює спеціального контенту. Коли вчителі помічають, що у спілкуванні учнів більшає російської, тоді просять батьків звернути увагу на контент, який дивляться діти. Олеся Божко наголошує: всі розуміють, що така поведінка є наслідком впливу російськомовних роликів.
Співзасновниця ГО «Батьківська спілка» та «Всеукраїнська асоціація освітніх проєктів», консультантка з питань батьківства та освіти Світлана Плющева допомагає батькам налагодити контакт із дітьми та домовитися з ними про екранні обмеження. У коментарі DIVOCHE.MEDIA вона розповіла про власний досвід. Її 11-річна донька наразі може проводити дві години на день в інтернеті, додатково може слухати музику та дивитися один фільм на день. Такі правила вдома були й раніше, але півтора року тому дівчинка захопилася грою Roblox та стала більше переглядати Reels. Через це вона забувала про часові ліміти.
«Я пояснила їй, що вона живе там, бо не може зацікавити себе тут. Я запропонувала знайти цікаве заняття та нагадала, що у нас є правила. І коли хтось їх порушує, то мають бути наслідки. Я акцентувала, що це саме наслідок, а не покарання: через те, що порушила ліміт, наступного дня вона лишилася без телефону. Ми витримали з нею важкий період, який тривав десь два місяці, коли їй потрібно було переналаштуватися», — поділилася консультантка.
На її думку, дуже важливо, щоб самі батьки мали ресурс пережити нудьгу дитини, яка не може себе нічим зайняти. Потрібна спокійна реакція та підтримка. Якщо батьки відчувають, що наразі не мають сил і терпіння, треба припинити розмову, відпочити та повернутися до обговорення пізніше.
У родині Плющевої є ще два правила щодо гаджетів. До сніданку ніхто не користується смартфонами. Вона пояснює доньці, що у перші години після сну мозок не можна перенавантажувати, він має поступово включитися у роботу. Цей час присвячують побутовим справам: готують сніданок, застеляють ліжко, спілкуються. Ще один принцип — один день на тиждень має бути повністю вільним від гаджетів.
За спостереженнями експертки, в Україні приватним школам краще вдається домовлятися з учнями про відмову від гаджетів. Часто вимога залишати телефон на вході до школи прописана у договорі. У державних школах — це рідкісне явище. Вона переконана, що домовленості про цифрову гігієну дітей мають бути результатом співпраці батьків та школи.
«Коли батьки думають, що школа має навчити, а школа перекладає відповідальність на батьків, дитина губиться і не розуміє, як їй поводитися. Дітям потрібні чіткі правила, а також приклади від дорослих і пояснення ризиків небезпеки від соцмереж та надмірного екранного часу», — резюмує психологиня.
Україна лише починає шукати власну модель захисту дітей у цифровому середовищі. Поки парламент готує законодавчі зміни, окремі школи вже експериментують із правилами користування гаджетами, а батьки та психологи — із сімейними домовленостями. Саме з цих практик може сформуватися майбутня система цифрової гігієни.
