На ЛГБТКІА+ кінофестивалі SUNNY BUNNY у програмі українських коротких метрів покажуть дебютний фільм режисерки Ельвіри Смірнової «Смак мигдалю». Події розгортаються у Чернівцях у 1905 році. Софія, яку зіграла Тетяна Яворська, випускниця Празької та Української кіношкіл, — письменниця, тож вона допомагає Адаму написати текст пропозиції для Христини. Особиста розмова між жінками розкриває їхню несподівану емоційну близькість, і тепер Софія має обрати між власною правдою та суспільними очікуваннями.
Напередодні показу фільму та першої зустрічі команди з глядач(к)ами DIVOCHE.MEDIA поговорило з режисеркою Ельвірою Смірновою та акторкою Тетяною Яворською про фемоптику в кіно, Ліну Костенко та Ольгу Кобилянську, партнерство, історичний жанр в Україні та досвід Ельвіри в ролі сценаристки підліткової драми «На драйві».
Ельвіро, розкажіть, як виникла ідея створити фільм про жінку та її несподівану емоційну близькість із подругою на тлі 1905 року?
Ельвіра Смірнова: Час і місце подій фільму були обрані не просто так. Мені дуже хотілося взяти до уваги саме той період, коли не тільки у світі почалась хвиля жіночої емансипації, але і в західній частині України вже розвивався фемінізм. На той час це була Австро-Угорська імперія. Чернівці, Львів, зокрема, були великими містами, в яких активно діяли жіночі групи.
У цей час була упорядкована перша збірка українських авторок «Перший вінок», яка для мене досі залишається дуже красивою, дуже справжньою, дуже чуттєвою. І насправді дивує, що більшість думок жінок того часу перегукуються із сучасністю. Так само мій фільм і героїні співзвучні з нашими сьогоднішніми переживаннями й думками.
Тетяно, як і коли ви вперше прочитали сценарій цього короткого метру? Що ви тоді подумали?
Тетяна Яворська: Я пам’ятаю, що першу ідею Ельвіра запітчила на моєму дні народження два роки тому. Вона сказала, що це історія на трьох героїв, але саме мене бачить на головну роль. Це було святкування, тому ми не заглиблювалися. Але я запам’ятала, що є такий варіант. Бо мені завжди хотілося зіграти в історичному кіно, хоча такого досвіду в мене раніше не було.
Потім Ельвіра надіслала мені вже майже фінальний драфт історії. Я завжди всі сценарії запам’ятовую через відчуття образів. І він залишив, памʼятаю, спочатку засолодке відчуття, потім гірке, й все це створило його загальну атмосферу. Також, читаючи сценарій, я одразу уявляю собі картинку. Тоді для мене це працює.
Чому події відбуваються саме у Чернівцях?
Ельвіра Смірнова: Чернівці — це місто, де жила Ольга Кобилянська. І, власне кажучи, моя історія є трохи наслідуванням дуже відомої всім історії дружби Ольги Кобилянської та Лесі Українки. Достеменно ніхто не може сказати, звичайно, чи був у них роман, але ми всі чули історію або читали їхнє листування. Ми знаємо, з якою ніжністю, з якою турботою вони говорили одна про одну, як вони з великою цікавістю ставились до творчості одна одної.
Тетяно, чому вам було цікаво чи важливо приєднатися до цього проєкту?
Тетяна Яворська: Грати заборонену любов, спробувати себе в історичному амплуа — це вже цікаво. Й, звісно, я давно хотіла попрацювати з Ельвірою, мені подобається, як вона пише, її ідеї та бачення. Я також знала команду, та мені запала у душу моя героїня. Тішусь, що вона — головна рушійна сила цієї історії. І взагалі я за те, щоб було більше головних героїнь-жінок. Та таких історій про двох жінок, як ця.
Ми говорили з Ельвірою про мою персонажку до початку знімань. І вона тоді сказала дуже важливу для мене річ. Вона відчуває в мені бунтарку, й ця дівчина — бунтарка. Вона хотіла піти проти системи, показати свої почуття. Навіть одягти чоловічий одяг, якщо це проблема для партнерки. Але їй сказали «ні». І думаю, що я — ця бунтарка, яка також йде проти течії.
Ельвіро, за яким принципом ви працювали з кастингом як режисерка та чому саме цих акторок обрали?
Ельвіра Смірнова: Кастинг, як виявилось, — одна з моїх найулюбленіших частин знімання фільму, оскільки це робота з людьми, з актор(к)ами. Я вважаю, що можна написати багато цікавих, важких, складних, драматичних персонажів, але не завжди ти можеш знайти того, хто правильно втілить і оживить їх на екрані.
Коли я підходила до питання кастингу, вже точно знала, хто буде грати головну персонажку. Я розуміла, що дуже хочу, щоб Таня Яворська втілила Софію, бо вважала її дуже емпатичною, в чомусь драматичною, в ній є сила й опора, яка мені була потрібна саме для вибудовування цієї персонажки.
Що стосується Марі Гармфул, то для втілення її героїні ми вже підбирали акторку під Таню. Але я не знала достеменно, якою Христина буде на вигляд. Було дуже багато суперталановитих акторок, дуже харизматичних, неймовірно красивих, цікавих. Але коли до нас зайшла Марі, я побачила її і відчула, що саме в ній є та органіка, в яку можна закохатися. В ній є щось небезпечне. І Софія могла б її покохати.
Тетяно, як вам працювалося на майданчику з Ельвірою, враховуючи, що ви давно знайомі? Та яким було партнерство з другою акторкою?
Тетяна Яворська: Я не була знайома зі своєю партнеркою до цього. Мені було дуже комфортно. Я була на кастингу, де ми спілкувалися з двома кандидатками. З Марі я одразу відчула звʼязок.
З Ельвірою як на майданчику, так і поза ним мені було добре працювати. Тому що я також її дуже підтримувала в цій ідеї зняти дебютний короткий метр, ще й в історичному жанрі. Думаю, що це заявка, бо дуже мало історичних коротких метрів через великі бюджети. Вона ж замахнулась одразу на це, і я рада бути поруч.
Ельвіро, як ви обирали назву, чому «Смак мигдалю»?
Ельвіра Смірнова: Назва теж була обрана не випадково, оскільки центральну роль у фільмі грають мигдалеві круасани. І мигдалеві вони не тільки тому, що я дуже люблю цей смак. Мигдаль, який ми їмо та знаємо, може бути солодким, але водночас містить мізерну частку токсичної речовини. Дикий або гіркий мигдаль — дуже отруйний, тож у 19-му сторіччі з нього робили отруту.
В нашому фільмі мигдалеві круасани — це певний символ зв’язку між дівчатами, який назрівав, готувався впродовж місяців літа, коли вони всі разом проводили час у маєтку родини Адама, нареченого Софії. І це той плід, той результат, який вони куштують. І тут вже, залежно від того, як розгортаються їхні подальші діалоги та дії, цей мигдаль може стати для них солодкими ласощами або гіркою отрутою.
Тетяно, як ви готувалися до перевтілення у свою героїню?
Тетяна Яворська: В мене було накладне волосся, бо воно мало бути довге та грати свою роль. Звісно, я готувалась, дивлячись історичне та костюмоване кіно — від «Фаворитки» до деяких епізодів «Бріджертонів» й українських серіалів, наприклад «І будуть люди». Мені було цікаво відслідкувати моду, жести. Я не можу сказати, що все вдалося втілити у нашому кіно, бо моя підготовка була не тут. Я була у Празі та приїхала спочатку на живий кастинг партнерки, а потім за тиждень на знімання.
Найбільше на мене вплинула примірка. Бо наші костюми — це реконструкція з матеріалів тих часів, які трохи перешили. Тоді в мене склалося усе в голові. Коли на мене вдягли мою сукню, я навіть встала по-іншому.
Що було найважчим під час знімання фільму?
Тетяна Яворська: Фінальна сцена, коли ми дуже залежали від сонця. Я бігала по полю разів 10. Але це було важче для оператора, йому було потрібно зловити кадр, а мені — якнайшвидше підлаштуватися під нього.
Ельвіро, ви працювали як одна зі сценаристок фільму «На драйві», класичної підліткової екшн-драми. Своєю чергою як режисерка ви кажете, що зосереджуєтеся на емоційній глибині й розкритті персонажів, часто досліджуючи теми гендеру, сексуальної орієнтації, а також ідеї фемінізму й гуманізму. Як ви поєднуєте це у своїй професії та діяльності?
Ельвіра Смірнова: Робота над фільмом «На драйві» — це теж був дуже важливий і цікавий крок для мене в плані роботи в команді. Мені було важливо зберегти певні цінності, оскільки це підліткова драма, яку буде дивитися молодь. Хотілося донести та показати те, що зазвичай не закладають про жінок у попкультурі — певну можливість інших сценаріїв, окрім тих, які ми бачимо в мультиках, де головні героїні закохуються в принців, де найбільша цінність життя — це закоханість. Але чомусь часто опускається той момент, що жінка все ще залишається повноцінною частиною соціуму, вона так само проходить шлях розвитку, як і хлопці — закінчує школу, університет, робить вибір, йде карʼєрними сходинками. Я дуже боролась за те, щоб хепіендом для героїні були не стосунки, а професійний вибір. В результаті, в нас немає слабких героїнь у «На драйві». І цим я дуже пишаюсь в цьому фільмі.
Коли я роблю саме свої фільми, то, звичайно, розкриваю теми, які стосуються або хвилюють безпосередньо мене. Часто я люблю говорити про них більш радикально, можливо, у тих жанрах, які зараз не такі популярні в Україні. «Смак мигдалю» — це також ще не 100% те, що я хочу створювати. Мені цікаво працювати з психологічними драмами, трилерами та фільмами жахів. Але це мій режисерський дебют, і я хотіла зробити його ліричним та щирим.
Тетяно, ви згадували, що хотілося б більше головних героїнь-жінок у кіно. Чи є у вас таке відчуття щодо режисерок — чи є у вас бажання більше працювати з жінками?
Тетяна Яворська: Ні, бо мені хочеться працювати з режисером чи режисеркою, незалежно від гендеру. Але загалом я хочу, щоби режисерок-жінок було більше в індустрії та щоб їх чули. Тому це також стосується головних героїнь, а не героїв, бо я прагну, щоб показували більше й частіше сторону жінки.
Ельвіро, що б ви хотіли порадити молодим режисеркам, які, можливо, зараз працюють над своїм дебютним фільмом?
Ельвіра Смірнова: Однією з порад, яку я дам, буде не зраджувати собі. Не прогинайтесь під суспільний тиск, особливо якщо він від чоловічої частини аудиторії або ваших вчителів. Ви робите кіно, спираючись на свої власні відчуття, не дозволяйте їх знецінювати. Дозволяйте собі проявлятись. Знайте, що ваші ідеї мають право на існування. Захищайте їх й стійте на своєму.
Якщо вам дають критичні коментарі, які стосуються не техніки, а світосприйняття, то захищайте свої цінності, захищайте свої ідеології, захищайте право на чуттєвість. Це дуже важливо. Бо коли ви вірите у свою історію, тоді в неї повірять інші. Я скажу точно, що жіночі історії потрібні, цікаві, важливі. Тому обов’язково їх робіть.
Фото: Дарія Ланова
