Спільна активність із собаками уповільнює процес біологічного старіння у жінок, а також позитивно впливає на психологічне здоров’я.
Про це свідчать результати дослідження групи вчених із Флоридського Атлантичного університету (FAU), проведеного серед 28 ветеранок віком від 32 до 72 років із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), які служили в армії США та погодилися дресирувати службових собак для допомоги пораненим солдатам.
Жінок випадковим чином розподілили на дві групи: в одній — ветеранки протягом двох місяців щотижня по годині займалися дресируванням собак, а у другій — той самий час лише дивилися відео про дресирування.
На груди учасницям прикріпили датчики серцевого ритму, а на зап’ястях вони носили спортивні годинники, щоб вимірювати біологічні показники стресу, включаючи варіабельність серцевого ритму (кількість часу між серцевими скороченнями). Також у ветеранок брали зразки слини, щоб визначити довжину теломер (фрагменти ДНК на кінці хромосом, що є маркером старіння клітин).
Згідно з опублікованими в журналі Behavioral Sciences результатами, у жінок, які дресирували собак, спостерігалося збільшення довжини теломер, що свідчить про покращення здоров’я клітин. Ефект був найбільш вираженим у ветеранок, які мали досвід бойових дій, що пов’язано з досвідом травматичних та насильницьких подій.
Водночас в учасниць з іншої групи зафіксували зменшення довжини теломер, що свідчить про прискорене старіння.
Щодо психологічного аспекту — про значне зменшення симптомів ПТСР, тривоги та відчуття стресу протягом періоду дослідження повідомили обидві групи.
«Навички, отримані під час дресирування собак-помічників, такі як позитивне підкріплення та читання поведінки тварин, зміцнило зв’язок учасниць з їхніми власними домашніми улюбленцями, надаючи вторинну терапевтичну підтримку. Хоча волонтерська діяльність зазвичай дозволяє ширше залучення громади, дресирування собак-помічників складно переплітає емоційне зцілення ветеранок із процесом формування зв’язку з твариною, забезпечуючи чіткі терапевтичні механізми, які інші форми волонтерства не можуть надати», — зауважили вчені.
- Нещодавно вчені з’ясували, що власниці та власники домашніх улюбленців мають менший ризик розвитку деменції та порушень мовлення, ніж ті, хто живуть без тварин-компаньйонів. Науковці зазначили, що самотність є важливим фактором ризику розвитку деменції та зниження вербальних когнітивних функцій.
- Раніше DIVOCHE.MEDIA розповідало, що потрібно знати, якщо ви хочете взяти ще одну тварину в сім’ю.
