Гендерні стереотипи створюють обмеження для жінок у медицині, впливаючи на суспільство, яке потребує якісних медичних послуг. Тож подолання нерівності — справа не лише справедливого й гідного ставлення до жінок, а й покращення рівня медицини загалом. Про це, зокрема, говорили на першому в Україні форумі для медикинь із міжнародною участю «Жінки в медицині: професійний ріст та лідерство» від GMKA, який відбувся у Львові.
Дослідження 2023–2024 років, проведені в Британії, Канаді, США, Швеції, виявили, що для максимально ефективного лікування пацієнтів однаково необхідні унікальні навички чоловіків і жінок. Проте гендерна обізнаність, тобто розуміння соціально обумовлених відмінностей між чоловіками й жінками, навіть серед самих медиків є невисокою: понад 80% лікарів і лікарок в Україні погоджуються бодай з одним стереотипом про своїх колег.
«В усіх сферах суспільства зустрічаються гендерні стереотипи. Дискримінації жінок у медицині передує переконання самих медичних працівників і працівниць, що стать може впливати на те, наскільки є хорошим лікар чи лікарка», — виголосила на форумі аналітикиня напряму кадрового забезпечення охорони здоров’я в проєкті USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я» Марта Пересада. Серед ключових інтересів спікерки — гендерна рівність в охороні здоров’я, безперервний професійний розвиток, психічне здоров’я та протидія вигоранню медичних працівників і працівниць.
Аналітикиня розповіла гостям форуму «Жінки в медицині: професійний ріст та лідерство», які стереотипи в медичному середовищі є найпоширенішими та якими кроками потрібно рухатися для їхнього подолання. Адже від встановлення гендерної рівності виграють не лише жінки, а все суспільство.
Стать як маркер профпридатності
Марта Пересада поділилася результатами дослідження «Оцінка гендерної обізнаності серед медичних працівників в Україні», згідно з якими доволі поширеними є стереотипи про більшу придатність чоловіків або жінок до певних медичних спеціальностей.
«Медичні працівники переконані, що чоловіки більш придатні до екстремальних видів медичної допомоги, тобто тих, що вимагають швидких рішень. Наприклад, інтенсивна терапія чи хірургія. Також частина опитаних вірить, що чоловіки краще підходять для керівних посад. Тоді як жінок визначають кращими в догляді за пацієнтами, у роботі з документами», — прокоментувала вона.
Стереотип, що жінки більш емоційно лабільні, ніж чоловіки, так само поширений, як твердження, що чоловіки народжені бути «годувальниками» та «лідерами». Як наслідок, у медичній спільноті нерідко вважається, що через свою емоційну нестійкість жінки не можуть обіймати керівні посади, а через глибшу емоційну залученість у роботу з пацієнтами — швидше вигорають. Проте, згідно з даними дослідження, це не зовсім так. Жінки частіше почуваються емоційно виснаженими, а з найглибшою стадією професійного вигорання — деперсоналізацією, втратою відчуття себе як особистості — частіше стикаються саме чоловіки.
Стать (не) має значення
«Учасники наших фокус-груп часто заявляли, що в медицині стать не повинна мати значення. Тобто в професійному середовищі є прагнення до рівності. Водночас понад 80% опитаних погодились бодай з одним гендерним стереотипом про колег», — говорить Марта Пересада.
Проблемою є також те, як вважає аналітикиня, що стереотипи звучать не лише в професійному медичному середовищі, а й в освітньому, де навчаються майбутні медики й медикині. Студентам і студенткам радять або навпаки не радять обирати ті чи інші спеціальності, називаючи їх тільки «жіночими» або «чоловічими». За даними дослідження GMKA, проведеного у 2024 році, 80% опитаних хірургинь чули, що їм не місце в хірургії, адже вони жінки, а 65% повідомили, що гендерні стереотипи ставали на заваді пошуку місця для проходження в інтернатурі.
«Є потреба в курсах щодо надання послуг із гендерно чутливим підходом. Освітянам слід звертати увагу на гендерні стереотипи, які звучать стосовно лікарів і лікарок у межах навчальних закладів, та намагатися уникати їх, готуючи майбутніх медиків і медикинь. Також важливо забезпечувати видимість жінок у професії», — виголосила на завершення свого виступу Марта Пересада.
Не стереотипами єдиними
Як вважає експертка, гендерні стереотипи — лише один із факторів, які впливають на рівні можливості для реалізації чоловіків і жінок у медицині. До прикладу, є також нерівний розподіл домашніх обов’язків чоловіків і жінок, які працюють у галузі охорони здоров’я.
«Тема гендерної рівності загалом звучить активніше в Україні в останні десятиліття, і це впливає на обізнаність медичних фахівців і фахівчинь. Це можна побачити на відповідях респондентів залежно від віку. Наприклад, 51% респондентів та респонденток віком до 40 років відповіли, що хоча б іноді чули гендерні стереотипи з уст своїх викладачів під час навчання, але лише 32% респондентів віком понад 40 років погодилися з тим самим твердженням. Ми можемо припустити, що річ не в тім, що протягом останніх 10 років викладачі медичних університетів почали активніше висловлювати стереотипи про чоловіків і жінок, а, ймовірніше, в тім, що молодше покоління має більше інформації, щоби помітити ці стереотипи. Це дає надію, що майбутні медики й медикині, які навчаються зараз, будуть більш скептичними до стереотипних висловлювань на кшталт “Жінкам не місце в хірургії” чи “Сімейна медицина — не найкраще місце для чоловіків-медиків”. І не дозволятимуть цим упередженням впливати на вибір майбутнього фаху», — говорить Марта Пересада.
