Постраждалі від воєнних злочинів написали книжку «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022», в якій 11 авторок різного віку та професій розповіли про власний трагічний досвід та історії спротиву й відновлення.
Серед авторок-героїнь книжки є мешканки Донеччини, Київщини, Харківщини та Криму. Історії ґрунтуються на подіях з 2014 до 2022 року: це розповіді про пережитий полон та окупацію, особисті втрати — рідних, майна, здоров’я, а також про кричущі випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, пов’язані з війною.
Зокрема, свою історію розповіла Тамара Шевчук, яка пережила важку особисту втрату під час Революції гідності та опинилася в окупації на Київщині у 2022 році. Мисткиня, яка прагне не стільки спостерігати за життям, скільки змінювати його, розповіла про різні етапи свого становлення — від підліткового протесту проти побутової русифікації до усвідомленого рішення активного спротиву через громадський активізм.
«Коли хтось каже “мирне населення”, то наче уже не всі захищаються. Хтось просто хоче бути осторонь та надіється, що його мине ракета, а хтось чекає. Але під час війни так не буває. Чим більше людей стоїть осторонь — тим ближче до них насувається мʼясорубка війни. Більшість сучасних військових прийшли до війська з мирних професій. А навіть, якщо це професійні військові, які захищають нас, нашу землю, то хіба вони не мирні? Ще раз: не ми напали. Ми захищаємось. А коли говоримо “ми мирне населення”, автоматично дозволяємо визнавати військових не мирними й автоматично відмежовуємося від них…» — зачитала вона уривок зі свого тексту.
Наймолодша авторка цієї книжки Марина Супрун народилася та виросла у селі Ягідне на Чернігівщині, де навесні 2022 року російські військові місяць тримали у шкільному підвалі майже усіх мешканців. Серед них була й Марина, яка на той час ще навчалася у школі.
«Мені 18 років, а я вже стала співавторкою книги. І не якоїсь художньої, де хтось придумав сюжети, а книги про актуальне і важливе, про те, що з нами відбувається в такий непростий час і що будуть пам’ятати ще довго. Звісно, я тільки почала трохи відходити від досвіду полону, але досі можу зреагувати на звуки, запахи чи обставини, які нагадують ті дні. Наприклад, мені досі сниться, що нас ведуть у підвал, а коли я десь відчуваю задуху, наче знов опиняюсь у тій в’язниці», — розповіла дівчина на презентації книжки.
За словами Марини, проговорення подібних травматичних подій їй допомагає. І може допомогти іншим людям, які пережили схожий досвід, але не наважуються про це говорити: «Мій головний меседж — не боятися. Не боятися говорити, не боятися жити. Бо попри все життя триває!».
Ще одна авторка Сталіна Чубенко, мама закатованого бойовиками у 2014 році 16-річного Степана, зачитала уривок зі свого тексту, в якому розмірковувала про те, що ховається за сталим виразом «сильна жінка».
«…І знову ця фраза — “Ви сильна жінка. Я б так не зміг”. Люді іноді говорять дивні речі, бажаючи підтримати. Як я змогла — що? Не втратити розум, не обірвати життя, не спитися, а жити далі, робити все, щоб продовжити життя сина і щоб не зробити боляче тим, хто поруч і кому Стьопа дорогий? Як це? Почути, що твого сина розстріляли, а ти живеш. Як це? Коли телефоном розповідають, як знущалися з твоєї дитини, а ти продовжуєш жити. Як це? Коли стоїш на ексгумації тіла сина, бачиш, що із ним зробили — і не втрачаєш свідомості. Де я беру сили, щоби жити?..» — наголосила вона.
Жінка також пояснила, що для неї важливо розповідати свою історію публічно не тільки заради збереження пам’яті про сина, а й для того, щоб показати тисячам мам, які зараз перебувають на різних етапах проживання свого горя, що вони не самі.
«Ми максимально у книжці підсвічували ці позитивні моменти. Наша книжка завершується розділом психолога про відновлення. Також окремо можна побачити цитати самих авторок про те, що їх підтримало. І, звичайно, віднайти ці “ключики” в їхніх текстах. Сподіваємося, це допоможе українцям віднайти точки опори, які допоможуть пережити подібний або інший досвід війни», — зазначила представниця громадської організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Надія Нестеренко, яка ініціювала створення книжки.
Наразі видання «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» можна вільно завантажити за посиланням.
- Раніше DIVOCHE.MEDIA публікувало підбірку книжок про воєнні злочини проти жінок та феміцид. Ці сім книжок, серед яких щоденники, покладені в основу творів, наукові розвідки, репортажі та свідчення з перших вуст, розкривають очі на те, чому стигматизація насильства і примус жертв до мовчанки закладають підвалини нових злочинів і нескінченного феміциду.
- Незабаром видавництво «Видавництво» випустить переклад українською мовою книжки «Наші тіла — їхнє поле бою» від співавторки бестселера «Я — Малала» та відомої військової кореспондентки Крістіни Лемб. Ознайомитись із передмовою до видання можна за посиланням.
