Українська стендап-комікеса Алла Волкова оголосила про тимчасове призупинення своєї кар’єри.
Відеозвернення до підписників вона виклала на своєму YouTube-каналі.
«Весь 2024 рік я намагалась балансувати між особистим життям і роботою. Але мій організм це не витримує. Раніше я намагалася вирішити свої проблеми просто працюючи більше, але через те, що моя робота пов’язана з публічністю, я почала все більше і більше часу проводити в інтернеті, що має на мене дуже сильний вплив і стрес. […] Кожен вислів якогось коміка, особливо публічного, в сторону того, що роблять жінки в комедії, мене чіпляє, мені неприємно, і мене це бісить і злить, тому мені треба час», — пояснила Волкова.
За словами комікеси, стрес вона почала «дуже жорстко глушити алкоголем», тож вирішила звернутися до психотерапевта.
«Можливо, колись, коли терапевт мені допоможе, і мене це не буде хвилювати, мені буде все одно на думку цих людей, можливо, я би змогла повернутися до цього. Але зараз я не хочу цим займатися. […] Коли тебе не поважають у професійній тусовці — це важко для людини, яка такого емоційного складу характеру, як я. Мені важко, плюс, мабуть, впливає ще той факт, що дівчат у комедії дуже мало. Ми, так сказати, не тримаємося купки. Можливо, якби ми там всі були разом, це було би якось легше. […] Я втомилася бути засудженою коміками, я втомилась бути засудженою людьми, які по суті мені ніхто, я від цього відчуваю себе ще більш нікчемною, що думка нікого для мене важлива. Я головою розумію, що очевидно, що ти не можеш подобатися всім, але всередині в мене живе маленька дитина, яка це не стягує, і іншого варіанту, окрім як продовжувати пропрацьовувати це з психологом і сидіти у своїй маленькій бульбашці, я не бачу», — додала вона.
На заяву Алли Волкової відреагувала керівниця літературно-драматургічної частини Київського академічного театру ляльок, стендап-комікеса Вєста Гунченко, яка підтримала колегу.
«Я захоплююся Аллою Волковою. […] Але одночасно я не сліпа і бачу, яких зусиль це коштує. Скільки роботи, нервів і життя в це вкладено. А ще я достатньо років працюю в комунікаціях і брендингу, щоб знати, що кейс Алли — це не випадковість. Навіть якщо комусь з коміків хочеться думати, що Алла Волкова просто випадково перечепилася і впала у світло софітів, і що це несправедливо — це не так. Мені боляче знати і бачити, скільки спротиву і бридких слів зустрічає на своєму шляху людина, яка чесно заробила те місце, на якому вона зараз. Скільки усвідомленого чи неусвідомленого гніву проєктують на неї не тільки випадкові глядачі, але й деякі з наших колег», — написала вона.
Також Вєста Гунченко висловила сподівання, що Алла відпочине і віднайде внутрішній спокій, і в результаті повернеться до творчості в тому чи іншому вигляді.
Журналістка, головна редакторка DIVOCHE.MEDIA Оксана Павленко зауважила, що стендап — не єдина токсична сфера, «але, напевно, найбільше у цій токсичності помітна ззовні».
«У багатьох сферах, якщо ти не цілуєшся в ясна з тусовкою, якщо висловлюєш свою думку, якщо просто працюєш та успішна, рідко можеш отримати підтримку, особливо, якщо ти жінка на цьому святі патріархату», — наголосила вона.
За словами психологині Надії Алексіної, відчуття неприйняття спільнотою переслідує більшість жінок у соціально прийнятих «чоловічих» професіях.
«На жаль, у нашому суспільстві, окрім багатьох інших очевидних проблем, з якими ми стикаємось сьогодні, все ще не дуже розповсюджене розуміння теорії power and privileges. Основна ідея роботи з power and privilege полягає в усвідомленні своїх привілеїв порівняно з людиною навпроти, визнанні їх, та базовій, я би навіть сказала, базованій емпатії до неочевидних проблем, з якими може стикатись ця сама людина в цьому самому соціумі, де для мене (саме цих) проблем не існує!» — вважає вона.
Як приклад психологиня навела проблему відсутності пандусів («наш мозок не фіксує і не помічає такі випадки гострої нестачі пандусів там, де вони необхідні, якщо ми пересуваємось без їх необхідності») та ситуацію з жіночими вагонами.
«Для тотальної більшості чоловіків не є очевидною і навіть зрозумілою (ба більше: хоча б визнаною) проблема того рівня небезпеки (реальної і відчуваємої), яку переживають жінки майже перманентно протягом свого життя, стикаючись із чоловіками наодинці в ліфтах, вагонах, машинах тощо. Отже, і проблема сама як така знецінюється, бо не вдається “надягнути” на себе її масштаб», — додала вона.
Ще одним важливим аспектом роботи з power and privileges у психології, зазначила Надія Алексіна, є обережність у гуморі.
«Я особисто та через історії інших жінок чи не постійно стикаюсь з отим тотальним нерозумінням того, що деякі жарти цілком допустимі в спільноті чоловіків про чоловіків, однак не рівносильно допустимі в спільноті чоловіків про жінок, які суттєво менше представлені в цій самій спільноті. По-перше, у жінок в соціально визначеному чоловічим колективі немає достатньої підтримки, бо їхні голоси завжди будуть менш голосні, бо їх банально менше. По-друге, упередження, з якими вони стикаються, будучи minority, лише підсилюватимуться такими жартами, бо вони не компенсуватимуться рівномірною кількістю підтримки, прийняття і поваги від колежанок. По-третє, іронія над чимось від більш сильного і привілейованого відчувається принизливо, як наче він чи вона висміюють, а не іронізують. Навіть якщо вони не те мали на увазі», — пояснила вона.
Окремо психологиня висловила бажання, щоб українське суспільство прямувало до того соціуму, де жінки в «типово чоловічих» професіях активно підтримують одна одну, створюють «сестринство» на кшталт «братерству» у чоловіків, а чоловіча більшість «хоч на 10% збільшила кількість підтримувальних коментарів у бік жінок порівняно з іронічними: «Навіть якщо ви щиро не це маєте на увазі».
- Раніше DIVOCHE.MEDIA поговорило з українськими комікесами Іриною Гіль, Дар’єю Білоцерковець, Свєтою Немонежиною про їхні кар’єрні шляхи, професійні труднощі, хейт та стереотипи.
- Також на сайті виходило інтерв’ю зі стендап-комікесою Настею Зухвалою. Вона розповіла про самоідентифікацію та українізацію, про гумор та одруження під час війни, про «сміттєвий бак» для старого псевдоніма та інше.
