Письменниця Софія Андрухович випустить новий роман «Катананхе»: про що книжка

Українська письменниця Софія Андрухович незабаром видасть новий роман «Катананхе».

Книжка вийде друком у видавництві Komubook навесні, повідомила авторка в ефірі «Радіо Культура».

«Спочатку ідея моя полягала в тому, щоби написати збірку дуже легковажних оповідань. Мені здавалося, що ми останніми роками настільки сильно всі перебуваємо під тиском найсерйозніших проблем і настільки глибоко занурені в трагедії, що точно не завадить якоїсь легковажності й навіть поверховості. Я собі уявляла цю збірку як історії про різні адюльтери — про секс, багато еротики і людей, які роблять помилки, але ці помилки якраз тому виникають, що вони живі люди і дуже-дуже хочуть жити. В мене було багато ідей, і я навіть розпланувала цю збірку, яке оповідання якому адюльтеру буде присвячено, і написала перше оповідання. І коли я взялася за друге, то чим довше його писала, тим більше розуміла, що воно просто на очах розростається, і перетворюється на щось зовсім інше, і перестає бути легковажним. Воно стає дедалі серйознішим, з’являється більше інших сенсів, які я від початку не планувала. Врешті я побачила, що це вже не оповідання, а якась повість. Коли я дописала цей текст, виявилося, що його можна назвати романом. Просто це дуже короткий роман або новела», — зауважила Андрухович.

За словами письменниці, роман спочатку мав іншу назву, що була пов’язана з ідеєю тексту, але вона «не спрацьовувала» для неї в сенсі «тримання твору вкупі».

«Назва для мене — завжди дуже важливий момент. Назва — це ніби інтуїтивний вхід у цілість того, що нас чекає. Є безпосередній сенс, є метафоричний сенс, а є навіть саме звучання. Навіть в самому звучанні цього слова — катананхе — закладене якесь магічне заклинання. Я так це відчуваю», — пояснила Андрухович.

Маючи вже більше половини тексту і дуже добре розуміючи, як розгортатимуться події і що відбувається з персонаж(к)ами, авторка почала шукати іншу назву.

«Одна з головних героїнь — це жінка, яка займається, доглядає і створює клумбу під багатоповерховим будинком. Дуже життєва постать. І коли я описувала клумбу цієї жінки, я перераховувала якісь рослини, які там могли рости. І для цього підняла довідник з декоративними рослинами. Коли я перераховувала ці рослини, намагаючись також зрозуміти, які можуть квіти цвісти в яку пору року, які поруч з якими можуть існувати, то десь виникло це катананхе, яке просто мені сподобалося за звучанням. За кілька днів я почала думати, що це слово грецького походження, і воно мусить мати якесь значення. Дуже швидко знайшла, що ця квітка в Середні віки використовувалася в рецептурах любовних трунків. І інша назва цієї рослини — “Стріла Купідона”, “Стріла Амура”. Потім виявилося, що найбезпосередніша конотація слова “катананхе” — це компульсія, тобто компульсивна дія», — розповіла вона.

Андрухович поділилася, що події у романі розгортаються за два-чотири роки після війни, що присутня як спогад, окреслюючи ситуацію чи почуття персонажів або їхні реакції, щоби можна було прочитати поміж рядками, чому людина поводиться так.

«Моїм намаганням було залишатися одночасно реалістичною та оптимістичною з цим текстом. Оптимізм полягає у тому, що у світі “Катананхе” війна завершилася — Україна продовжує існувати, повернула собі якісь території. Україна домоглася того, на що ми зараз дуже сподіваємося. Водночас на всіх людях залишився дуже непростий відбиток. Всі персонажі діють під впливом пережитого», — розкрила письменниця концепцію книжки, зауваживши, що тлом для роману є давньогрецький міф про Актеона.