Домашнє насильство є поширеним явищем в Україні, і повномасштабна війна, розв’язана росією, його лише загострює. Про домашнє насильство у певній родині можуть не знати навіть найближчі родичі. Адже постраждала людина може не розповідати про те, що з нею відбувається, через небажання псувати репутацію сім’ї або навіть страх того, що, у разі звернення до правоохоронців, ситуація може погіршитись.
Якщо ви чуєте крик, звуки боротьби, дитячий плач або інші підозрілі звуки з оселі сусідів, спробуйте допомогти:
- спочатку подзвоніть у двері під будь-яким приводом, щоб оцінити ситуацію;
- у разі підтвердження побоювань — викликайте поліцію.
«Під час дзвінка на 102 поліція не може вимагати докази вчинення насильства від свідка та погрожувати йому адміністративною відповідальністю за свідомо неправдивий виклик поліції. Ні постраждала особа, ні свідок домашнього насильства не зобов’язані збирати докази дій кривдника. Це робота правоохоронців. Працівники поліції повинні невідкладно прибути на виклик, відібрати пояснення у свідка та скласти протокол про адміністративне правопорушення, в якому максимально детально зафіксувати факти вчинення домашнього насильства», — пояснює директор Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Сергій Бреус.
Під час особистої зустрічі з ймовірно постраждалою людиною — розкажіть про необхідність звернутись до поліції, існування притулків для постраждалих від насильства в сім’ї та порадьте звернутись по безоплатну правову допомогу.
Якщо від насильства в сім’ї страждають діти
Діти є постраждалими від домашнього насильства, навіть коли є лише його свідками. У таких випадках варто викликати поліцію та звернутись до служби у справах дітей:
- Національна дитяча гаряча лінія — 0 800 500 225;
- Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству — 116 123 або 0 800 500 335.
Докази фактів домашнього насильства, зібрані постраждалою людиною чи свідками, можуть допомогти притягти кривдника до відповідальності. Проте зазвичай насильство відбувається в приватних місцях та без свідків, а деякі види домашнього насильства взагалі непомітні зовні — психологічне або економічне.
Що може бути доказом у справі про домашнє насильство:
- фото чи відео;
- аудіозаписи розмов;
- скриншоти листувань із погрозами чи шантажем;
- попередні заяви до поліції;
- висновки медичних експертиз;
- висновки комісії у справах дітей;
- інші документи.
Щоб отримати допомогу у разі домашнього насильства, зателефонуйте до контактного центру системи безоплатної правової допомоги — 0 800 213 103 (дзвінки безоплатні), або напишіть у Telegram. Також можна звернутися до найближчого бюро правової допомоги.
- Раніше комунікаційна агенція plusone social impact і Система безоплатної правової допомоги запустили кампанію з юридичної підтримки постраждалих від домашнього насильства, а також сексуального насильства під час війни, — «Поруч, щоб допомогти».
- Жінки, які страждають від домашнього насильства, втричі частіше намагаються вчинити самогубство, ніж їхні однолітки, які не стикаються з насильством. У жінок, які зазнали сексуального насильства у стосунках, ще вищий ризик самогубства — вони намагаються заподіяти собі смерть у сім разів частіше. Про це свідчать результати дослідження психічного здоров’я дорослих для благодійної організації Agenda Alliance, яке провела експертка з питань охорони здоров’я з Лондонського університету Саллі МакМанус.
- За даними ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 2 мільйонів людей. У понад 80% випадків це насильство чоловіків щодо жінок. Щороку від домашнього насильства гинуть 600 українок.
Фото: RDNE Stock project: Pexels
